"В Україні збройний бізнес — це не тільки справа державних компаній. Нам всім відомі такі установи, як КБ "Південне" чи КБ "Луч". Проте з 2015-го року державні підприємства почали втрачати свою частку у виконанні державного оборонного замовлення. Станом на 2020 рік дві третини всього державного оборонного замовлення виконувалось приватним компаніями, які стали на ноги і почали активно пропонувати сучасніші та значно потрібніші рішення, наприклад, такі безпілотні літальні апарати як "Лелека", PD-1, PD-2, "Фурія". І у цьому сегменті безпілотних літальних апаратів саме приватні компанії виграють найголовнішу роль. Щодо важкого озброєння, то САУ "Богдана", яка брала участь у звільненні острові Зміїний, здійснюючи постріли на понад 30 кілометрів, це також приватне підприємство", — зазначив Олег Катков.
На його думку, "у будь-якому випадку ми прийдемо на першому етапі до того, що державні оборонні підприємства перейдуть на приватні рейки як мінімум у питанні управління. Там може бути якась частка держави, але вони будуть приватні і стануть значно мобільнішими та ефективнішими з точки зору управління та оптимізації виробництва".
Відтак експерт наголосив, що основну ставку у питанні обороноздатності ми маємо робити саме на приватні підприємства.
"Практика доводить, що приватні підприємства значно ефективніші і маневреніші. І навіть ринок зброї, який був з 2014 року до 2021 це продемонстрував. І якщо ми візьмемо всю картину по всьому світу, то зазвичай державні оборонні підприємства будуть виключно на теренах колишнього Радянського Союзу. Водночас якщо візьмемо список топ-100 найбільших оборонних компаній, то там всі представники першого півдесятка будуть саме приватні підприємства. Наприклад, одна з найбільших компаній Lockheed Martin, яка виробляє "Himars" і винищувачі F-16, є приватною. Там держава якщо й має якусь частку, то виключно через акціонерні додаткові інвестиційні фонди. Тобто коли ми перейдемо до питання створення повноцінного приватного оборонно-промислового комплексу, то цей механізм вже сам буде працювати на основах саморегуляції", — сказав Катков.
Катков зауважив, що українські виробники можуть виготовляти потрібну зброю не лише на власних потужностях, а й кооперуватися з закордонними оборонними компаніями.
"Ця тенденція має бути підкріплена реальною потребою. Тобто ми не просто маємо декларувати, що нам потрібна тисяча танків. А уряд виписує конкретну потребу, яка має конкретні гроші і план реалізації. І будь-який підприємець, який має відповідні виробничі можливості на напрацювання, може взяти у цьому участь, і ця система починає працювати. Вона може працювати не виключно на власних українських потужностях. Мова йде про те, що приватний бізнес може входити в кооперацію з іншими оборонними компаніями у світі", — пояснив він.
Відтак експерт розповів про приклад Польщі і її САУ "Краб".
"Це корейське шасі, ліцензійне виробництво якого розгорнуте в Польщі, а також башта від британської САУ AS-90, виробництво якої також в Польщі. Тобто Польща не мала компетенції щодо створення власних артилерійських систем, але завдяки ліцензійному виробництву опанувала такий доволі складний сегмент оборонно-промислового комплексу", — сказав Катков.
"Якщо ми говоримо про те, що в Україні потрібно створити власну протиракетну оборону, то це вимагає коштів, конкретного плану реалізації та залучення іноземних компаній. Бо наразі у нас насправді немає компетенцій щодо створення повноцінної протиракетної оборони. У нас були лише розробки протиповітряних комплексів, які були в рази простіші. І це були лише проєкти, на яких не могли знайти гроші. Якщо ситуація виправиться і гроші будуть, то, увійшовши в кооперацію із західними партнерами, реалізація цієї програми можлива", — підсумував експерт-оглядач Defense Express.
Фото: ЗСУ
