Про роботу парламенту
У перші місяці війни парламент був надзвичайно консолідований, і всі рішення, які виносились до сесійної зали, ухвалювалися абсолютною більшістю голосів. Дуже багато рішень набирали 300+ голосів. Це конституційна більшість. Враховуючи те, що були безпекові питання, то перед тим, як законопроєкти виносились до зали, вони дуже ретельно обговорювалися всіма представниками фракцій та депутатських груп. І далі вже відбувались голосування без обговорень. Ми швиденько заходили, проходили по порядку денному, голосували і швиденько розходилися для того, щоб не наражати колег на небезпеку, а також громадян і жителів міста, які проживають у цьому районі.
Така синхронна робота продовжувалася декілька місяців, а потім потрошку до парламенту почала повертатись політика. І ми вже зіткнулися і з "поправковим спамом", коли до законопроєкту можна було подавати тисячу правок і більше, і з тим, що деякі лідери фракцій почали вимагати більше уваги для того, щоб виступати за трибуною, а потім знімати себе на відео й викладати в соціальних мережах. Політика без піару, на жаль, навіть в часи війни не існує.
Якщо взагалі говорити за цю нескінченну сесію, яка не була закрита спікером 24 лютого, то за цей час нам вдалося ухвалити понад 230 різних законопроєктів та постанов. Більшість з цих документів стосуються питань оборони й соціального захисту. Це був парламент, який згуртувався і виступив єдиною оборонною коаліцією чи платформою, де можна було домовлятися попри те, в якій ти політичній силі. Не було жодного популізму і політики. Був конструктив, який дозволив вчасно ухвалити дуже багато законодавчих ініціатив.
Чи не вб’є війна парламентаризм
Взагалі мені дуже подобається вислів, який сказав президент Володимир Зеленський, що, коли війна, в Україні є одна єдина партія, яка називається "український народ". Я думаю, що зараз зусилля всіх політичних партій і депутатів повинні бути направлені на одне — якомога швидше здобути перемогу. Коли закінчиться війна, буде перемога і розпочнуться різні виборчі процеси, там вже нехай включається політика. А зараз політичні партії діють трошки в іншому режимі.
Я не знаю, як у наших політичних конкурентів, але в "Слуги народу" всі офіси, які були відкриті й працювали в різних містах, з 24 лютого були перетворені на гуманітарні хаби. Я майже щотижня відвідую певний регіон для того, щоб працювати на місцевому і регіональному рівні й розуміти, як відбувається діяльність організації на місцях. Тому я бачу, що відбувається та як працюють з внутрішньо переміщеними особами й представниками бізнесу.
Про колаборантів серед "Слуг народу"
Ми знаємо, скільки наших місцевих депутатів зараз служать в ЗСУ. Це 361 місцевий депутат. Водночас на медичному фронті працює 61 особа. І ми також знаємо, скільки в нас є зрадників: 2 зрадники в Луганській області і 2 зрадники в Харківській області. Правоохоронні органи займаються цими питаннями, їм вже передані відповідні документи і підозри, і ми розраховуємо на те, що покарання таких людей обов'язково знайде. На сьогодні величезний запит у людей на справедливість. І особливо щодо тих, хто причетний до державної зради. Ми бачили, що відбулося з депутатом Олексієм Ковальовим. Він не був членом політичної партії "Слуга народу", але представляв нашу фракцію в парламенті. Він працював з представниками окупаційних сил, і зараз його вже немає в живих. Кара знайшла цю людину.
На Херсонщині, яка зараз тимчасово окупована, перебуває величезна кількість патріотів, які працюють за різними напрямами. До речі, наш очільник Херсонської обласної організації, заступник голови облради Юрій Соболевський не так давно повернувся з Херсонщини. Частина наших місцевих депутатів ще є на тимчасово окупованих територіях, деякі з них навіть у полоні. Є представники нашого крила "Зе!Молодіжка", які також, на жаль, поки що перебувають в полоні. Водночас наші люди там проукраїнськи налаштовані. Тож кара точно не мине жодного зрадника і жодного колаборанта.
Про депутатів, які виїхали за кордон і не повернулися
Це дуже складне питання. Але я вважаю, що не можна засуджувати жінок, які зі своїми дітьми виїхали з питань безпеки за кордон. Багато таких жінок, які працювали раніше, наприклад, в бізнесі та які на сьогодні є державними службовцями й працюють в різних органах влади, зараз за кордоном. Є й представники різних політичних сил, які є депутатами обласних та міських рад.
Я можу сказати за себе. Я знаходжусь в Україні. Хтось для себе обрав з безпекових питань для своєї родини, можливо, трошки інший шлях. Але я не маю жодного права засуджувати таких людей. Якщо вони працюють, якщо вони беруть активну участь у сесіях, які зараз відбуваються онлайн, якщо вони за кордоном вирішують гуманітарні питання та допомагають ЗСУ, то як ми можемо їх засуджувати. Зараз основна мета для тих, хто залишився, — зробити так, щоб перемога була якнайшвидше. І потім ми обов'язково повернемо всіх людей, які зараз за кордоном.
Про пошук голосів для голосування в парламенті
Я думаю, що пошук голосів — це не особлива фішка парламенту цієї каденції. Завжди ухвалення того чи іншого законопроєкту вимагає певної кількості голосів. Тому що, коли ти бачиш 226 на парламентському табло, ти розумієш, що ухвалений законопроєкт, який буде підписаний, стане законом. Ми й до початку війни працювали з депутатськими групами та фракціями для того, щоб 226 було на табло. І після того, як почалася війна, ми також працюємо з усіма для того, щоб законопроєкти все ж таки ухвалювались.
Про позбавлення мандату депутатів "ОПЗЖ"
Чинне українське законодавство не має можливості позбавити таких народних депутатів мандату. Зараз діє законодавство, яке стосується депутатів місцевих рад, і можна активно застосовувати імперативний мандат до таких обранців. Я вважаю, що зараз прекрасний час ухвалити законодавство стосовно імперативного мандату саме для народних депутатів, які працюють в парламенті.
У парламенті є люди, які працювали у фракції "ОПЗЖ". Зараз вони працюють в інших групах і, як і всі, хочуть показувати, що працюють в унісон з монобільшістю. Я не знаю, чи є у них можливість голосувати по-іншому і не ухвалювати ті рішення, які ініціює президентська фракція.
Про ребрендинг "Слуги народу"
Поки не буде перемоги, мені здається, що недоречно говорити про речі, пов'язані з виборами та ребрендингом. Перед війною багато точилося розмов і в засобах масової інформації з'являлися чутки, що буде не "Слуга народу", а щось інше. Але всередині самої партії ми не обговорювали такі речі. Ми обговорювали проєкти, які потрібно реалізувати, можливість створити платформу для громад, щоб працювати на рівні місцевого самоврядування із тими громадами, які хочуть і мають там можливість долучатися до перетворень, які відбуваються в країні. Але ми жодного разу з партійним активом не обговорювали, чи потрібно змінювати назву. Ніякий ребрендинг не допоможе, якщо немає тих речей, якими ти можеш похвалитися перед своїми виборцями.
Про бюджетний процес
Проєкт бюджету вже ухвалений на уряді. Він внесений до Верховної Ради, і зараз його всі активно аналізують. Обговорюється ця велика сума (понад 11 млрд), яка стосується скорочення видатків на державний апарат. Це говорить про те, що велика кількість саме чиновників буде або скорочена, або будуть переглянуті їхні функції. Звичайно, основна частина бюджету — це наша армія та обороноздатність країни, і по-іншому бути просто не може.
Про залучення коштів до бюджету
Коли з початком війни ми проаналізували надходження до бюджету, то побачили, що вони були вищі ніж планові, тому що український бізнес вирішив таким чином підтримати українську армію і перераховував податки наперед, розуміючи, що він, можливо, ніколи вже не відкриється в тих обсягах, в яких працював до воєнного часу. Особисто я вважаю, що наш український бізнес — це герої, які працюють на економічному фронті. І, звичайно, велика частина податків також йде на те, щоб забезпечувати нашу армію всім необхідним. Це першоджерело.
Крім того, є міжнародна підтримка наших партнерів. І нам допомагають не тільки з постачанням зброї, але й безпосередньо коштами. Звісно, є дефіцит бюджету. Але війна. Ми не можемо по-іншому. Я вважаю, що нам потрібно максимально допомагати українського бізнесу і створювати їм такі умови, щоб вони не розглядали, наприклад, сусідню Польщу як майданчик, куди можна перевезти своє виробництво і бути в безпеці, а щоб вони залишалися в Україні.
Про ініціативу "10-10-10"
Я публічно виходила з закликом до уряду для того, щоб він якнайшвидше надавав до Верховної Ради пакет законопроєктів, але узгоджену позицію з усіма міністерствами — і з Мінфіном, і з Мінекономіки, і з Національним банком України — для того, щоб в парламенті можна було розглядати всі ці речі. Є різні підходи до системи оподаткування, але точно такі речі повинні ухвалюватися не емоційно, а на основі розрахунків, які повинні підкріплюватись аналізом певних моделей. З боку парламенту, якщо такі документи зайдуть до профільного комітету, до народних депутатів, ми точно не будемо затримувати такий розгляд.
Фото: facebook.com/ShuliakOlena
