Вахтанг Кіпіані
Вахтанг Кіпіані

Автор та ведучий проекту «Ліки від амнезії. 30 історій про українську незалежність»

Народився 1 квітня 1971 року у Тбілісі, Грузія

Журналіст, публіцист, історик. Головний редактор Інтернет-видання «Історична правда».

З 1980 року живе в Україні. Українську мову вивчив у школі.

Навчався на історичному факультеті Миколаївського державного педагогічного інституту, який закінчив у 1994 році, здобувши фах учителя історії та правознавства. Ще зі студентських років брав активну участь в громадських рухах, долучився до Революції на граніті. З початку дев’яностих працював кореспондентом, редактором, оглядачем у газетах і на телебаченні. Усе подальше професійне життя пов’язав зі ЗМІ: працював у газетах «Україна молода», «Київські відомості», головним редактором журналу «Фокус». Активно співпрацював з телеканалами «1+1», «Новий», «Перший Національний», «Інтер», «ТВі», «Еспресо».

У вересні 2010 року заснував суспільно-історичне, науково-популярне Інтернет видання «Історична правда. Автор і упорядник книг: «Зродились ми великої години…» ОУН і УПА. Бібліотека «Історичної правди», «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР», яку через суд намагався заборонити Віктор Медведчук, «Країна жіночого роду»

До його наукових інтересів належать: передвиборна агітація, історія самвидаву, дисидентського руху та політичного екстремізму, нові медіаЗахоплюється колекціонуванням самвидаву, газет і передвиборних матеріалів.

Володар Премії ім.О.Кривенка «За поступ у журналістиці», національної премії «Телетріумф» за роботу над тележурналом «Історична правда», Премії імені Георгія Гонгадзе.

Заслужений журналіст України

Одружений. Виховує доньку та двох синів.

Передачі з архіву Українського радіо

Ірина Калинець. Філологиня, вчителька української мови, літературна критикиня, жінка із запальним характером і відчуттям справедливості.. Розповідь про Ірину Калинець, яскраву представницю антикомуністичного руху спротиву у Радянському Союзі

90-ті. Згадаємо захоплюючі 90-ті – приватизацію та ситуацію з флагманами, як тоді казали, народного господарства. Це був вражаючий час початку незалежності, який змусив економіку України пройти повне "перезавантаження"

Останні самураї УПА. Вважається, що останній бій українських повстанців відбувся у квітні 1960-го на Тернопільщині. Однак, насправді окремі упівці не здалися ворогові аж до проголошення незалежності України. І їхні долі неймовірно цікаві!

Перше травня. Одні називають його святом весни, інші – Днем праці, або ж Днем солідарності трудящих, а в СРСР жартома називали "днем дачника". Чому в Україні 1 травня досі асоціюється з радянським минулим? Пригадаємо, чому й коли у світі почали відзначати цей день

Обрана ідентичність. Бути українцем! Чотири неймовірні історії про дивовижних людей: Пилипа Орлика, Василя Вишиваного, Миколу Хвильового, Андрея Шептицького. Всі четверо були українцями з вибору, а не з народження

Культура і освіта для краху СРСР. Ця розповідь про систему освіти в СРСР, яка не тільки давала знання, а й конструювала нову людину. Чому ж вихованці цієї системи пручалися, бунтували і, зрештою, зруйнували тоталітарну державу?

Промахи управління і крах СРСР. Пригадаємо як це було – економічний крах перших років комуністичного експерименту і як довелося виживати людям внаслідок недолугого управління державою. Хоча починалося все красиво – "індустріалізація", "Стаханівський рух"

Василь Стус. 4 вересня 1965 року Василь Стус, Іван Дзюба і В’ячеслав Чорновіл власноруч підписали собі вирок: перед повною залою глядачів вони наважилися заявити про політичні арешти в СРСР. В чому полягав феномен Василя Стуса? Чому його приклад борця хвилює нас і нині? Які питання щодо справи Стуса і сьогодні потребують адекватної оцінки?

Оксана Мешко була керівницею Української гельсінської групи, найвідомішої правозахисної організації у нашій нещодавній історії. Чому вона поміняла спокійну старість на життя з обшуками, погрозами і, зрештою, на тюремну баланду? За що 80-річну жінку ізолювали і відправили на заслання?

Гроші і крах СРСР. В Радянському Союзі 80-х років життя народу мало вигляд стабільності і заможності. Саме мало вигляд. Насправді ж планова економіка держави давно втратила відчуття реалій, якими жили люди. До чого це призвело?