Результат пошуку: Життя в ефірі
Фото: Пресслужба проєкту МУР
"Для нас рік 2024-й був надзвичайно вирішальним, він змінив повністю наше життя. Ми абсолютно точно не очікували, що "Ти [Романтика]" зможе вистрілити і навести такого шороху в нашому інфопросторі. Багато хто називає "Ти [Романтика]" феноменальною, ми не можемо з цим не погодитись, оскільки це дійсно якісний продукт як аудіальний, так і візуальний з точки зору "Ти [Романтика]", як альбому. Але найголовніше, як на мене, це його актуальність, це влучання в саме яблучко українського національного питання, української національної свідомості і буму української культури. Тому це все є ознаками того, чому саме "Ти [Романтика]" стала такою популярною. Чому потім вистава стала, мені здається, ще більш культовою, ніж сам альбом. Якщо ми кажемо за "Ти [Романтика]", як альбом, це було складно, важко, довго, оскільки ми паралельно працювали, ми робили альбом вісім місяців, постійно збираючись на студії на Софіївській Борщагівці, постійно сварилися, але все ж таки, слава Богу, ми "Ти [Романтика]" змогли закінчити і зробити її такою, якою ви її бачите. Набагато складніше було вже із самою виставою, оскільки в нас не було нічого: ні бюджету, ні сценарію. Але вже була запланована вистава на травень 2024 року, коли альбом вийшов, ну, можна сказати, що в березні – 29 лютого. Кількість людей, котра працювала над "Ти [Романтика]" – це понад 50: актори, музиканти, балет, художники-постановники, звукорежисери, світлорежисери, величезний технічний персонал. Ну і, звісно ж, сама команда. Якщо ми кажемо виключно за виставу-альбом, то, звісно ж, у нас є ще дещо, що вам показати, але це ми залишимо вже на 2025-й рік. Я сподіваюсь, що ви будете здивовані і сподіваюсь, що ви нас в цьому підтримаєте. Якщо ми кажемо за майбутні проєкти проєкту МУР, то дещо готується. Як ви бачили, в нас зовсім нещодавно вийшов новий альбом Pax Romana. Викласти два альбоми за рік – це доволі багато, але ми не зупиняємось і вже починаємо роботу над новим, навіть більше скажу, мюзиклом", — розповів композитор та співзасновник проєкту МУР Віктор Ткаченко в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Також читайте інтервʼю Проєкт "МУР": "Сто років тому в Україні була неймовірна інтелігенція".
Щоб не пропускати найкращі українські новинки, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Sherstiuk @iamsherstiuk
"Головне моє досягнення 2024 року — це, звичайно, всі мої особисті перемоги і рекорди, як артистки у вигляді прослуховувань, переглядів, місць в топ-чартах, світових стрімінгах та плейлистах. Так, цьогоріч шість моїх пісень увійшли до річних топ-чартів головних стрімінгів світу. Наприклад, трек "Нітрогліцерин" став першим україномовним треком, який очолив обидва плейлисти Spotify – світовий та український. І в рамках цього амбасадорства обкладинка з моїм фото з'явилась на білборді Times Square у Нью-Йорку. Особисто для мене це дуже цінна подія, адже це можливість говорити через свою творчість і просувати українське на світовому рівні та привертати увагу до України та української сучасної музики. Звісно, важливою подією став реліз мого першого полноформатного альбома "Heartbeat", у якому я вперше стала авторкою всіх дванадцяти треків, кожен з яких відтворює моє серцебиття в різні моменти життя. Я дозволила, мабуть, собі нарешті відкрити душу і просто говорити через свої пісні. Я би дуже хотіла, щоб вони не просто подобались, а мали силу в чомусь допомагати, наштовхували на якісь важливі думки. Якщо говорити про концерти, то цьогоріч ми з командою відкатали український та європейський тури, які сумарно охопили 32 міста та 40 000 глядачів. І, звісно, 2024 запам'ятається мені моїм першим сольним Палацом спорту. Це було неймовірно і до мурах. І я ще раз хочу подякувати кожному, хто прийшов. Та вже зараз ми з командою починаємо підготовку до другого шоу "На біс", яке відбудеться 12 квітня 2025 року вже в тому самому Палаці спорту. Я дуже сильно радію, що всі концерти, релізи, події та заходи конвертуються у донати. Цьогоріч нам з командою вдалося зібрати 25 млн на благодійність. Я неймовірно вдячна нашим ЗСУ за те, що завдяки їм ми маємо змогу жити, мріяти і творити. Бажаю, аби 2025 рік став переможним для кожного з нас", — розповіла Dorofeeva в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Щоб не пропускати найкращі українські новинки, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба Білого Бо
"Трек під назвою "Зірковий пил" — це пісня про нашу невагомість у масштабах Всесвіту та водночас силу та важливість кожного моменту. Ми для Всесвіту цього маленька частинка і що б ми не робили – це лиш коротка миттєвість. Також сенси можна перенести в наше життя, адже особисте та важливе для нас для когось може бути просто нічим. Проте якими дрібними ми би не були для великих обставин чи безмежного Всесвіту, тут я би процитував рядок з пісні: "і коли немає настрою, зовсім немає сил, нам просто треба світитись, адже ми просто зірковий пил". Настрій пісні вийшов такий по-доброму ностальгічний. Спитаєте: "де реп"? Звичайно, він тут є. Мелодійний приспів звичайно теж. На 2025-й рік готую для вас все найкраще. Музика буде цікавою, музика буде крутою", — розповів Білий Бо в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у листопаді Білий Бо видав новий трек "Опіки".
Також читайте інтервʼю Білий Бо: Без мрій наше життя перетворюється на один суцільний довгий день.
Щоб не пропускати найкращі українські новинки, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба Jerry Heil
"Під свята я випустила сингл "Сніг", який, можна сказати, розпочинає нову сторінку моєї творчості, тому що він відкриває мій альбом. Він буде дещо інакшим – ви вже зрозуміли, мабуть, з цього синглу. Я хочу вам трошечки розповісти, про що ця пісня. Вона про початок дійсно нового року. Для головної героїні, у якої були складні стосунки, з яких вона намагалася вибратися, виплутатися – це так нелегко вийти зі стосунків, які тримають тебе довгий час, які гойдають тебе на емоційних гойдалках, які то хороші, то уже не такі хороші. Я думаю, багатьом, і дівчатам, і хлопцям це знайомо. Ця пісня, знаєте, для тих, хто хотів розпочати нове життя з понеділка, з нового року. Нехай вона стане тим знаком і тим поштовхом, щоб розпочати життя для себе", — розповіла Jerry Heil в ефірі Радіо Промінь.
Також читайте інтервʼю Jerry Heil: "Ми йдемо напролом попри все, бо нам є за що боротися".
Щоб не пропускати найкращі українські новинки, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Обкладинка мініальбому "Сухоцвіти"
"Хочу розповісти вам про свій перший мініальбом, який називається "Сухоцвіти". Назва символізує квіти, які простояли довше, ніж сама любов. У ньому я розповідаю щиру історію кохання, зради та самовизволення. Я написала шість пісень. Перша з них – це інтро, яке символічно називається "Люби мене, не покинь". Це друга назва "Квітки незабудки". Також пісні "Дарниця", "Листи", "Шкода", "Чому, чому, чому?" До речі, в цій пісні 27 чому. Досить багато, правда? І завершуюча "Не люби, покинь". Це фортепіанна композиція без слів, бо все вже було сказано, але музика продовжує говорити за мене. Концепція дуже проста: всі пісні розташовані у тій самій послідовності, в якій були створені мною протягом року. Це своєрідний відбиток мого шляху: від першої закоханості до болісного усвідомлення порожніх обіцянок. Чесно кажучи, раніше мені було б дуже некомфортно ділитись своїми почуттями із іншими. Зараз через музику я можу розповісти свою історію на всю країну і, можливо, вона комусь відгукнеться та допоможе прожити складний етап. Бо наше життя – це завжди про стосунки між людьми. А "Сухоцвіти" – це про те, як важливо вчасно завершити ці стосунки і рухатись вперед, не обтяжуючи себе тими, хто не зміг бути з нами чесним і справжнім. В цілому моя творчість розповідає про досвід стосунків з людьми, власне із собою та Богом. Я сподіваюсь, що в новому році ви ще не раз почуєте мене", — розповіла Liia в ефірі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати найкращі українські новинки, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Слухайте в ефірі Радіо Культура:
24 грудня о 17:00 ведуча Наталія Попудрібко у програмі "Це класика" представить джазовий концерт різдвяних хітів, записаних нашими колегами-радійниками, членами Європейської мовної спілки.
Джазовий концерт з музикою Вадима Бессараба у виконанні театрального бенду Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В. Василька. Частина 1
Джазовий концерт з музикою Вадима Бессараба у виконанні театрального бенду Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В. Василька. Частина 2
25 грудня о 17:00 Катря Гончарук у програмі "Це класика" розповість, як звучить Різдво у різних країнах світу. Звучатимуть колядки зі спеціального різдвяного проєкту Європейської мовної спілки.
27 грудня о 17:00 у програмі "Це класика" з ведучою Надією Радкевич слухачі та слухачки почують твір "Барбівська коляда" Ганни Гаврилець. Ця різдвяна ораторія об’єднує великий та дитячий хори, солістів і народні інструменти.
28 грудня о 18:00 Наталка Писанка в "Годині класики" представить концерт різдвяних обробок Івана Небесного "Різдвяні симфонізми";
29 грудня о 18:00 Світлана Галась у "Годині класики" запросить на концерт "Імпровізація" Олександра Саратського. Композитор і піаніст виконає джазові обробки українських народних пісень;
30 грудня
о 17:00 Надія Радкевич у програмі "Це класика" представить святковий концерт, створений на основі ювілейного заходу до 100-річчя Українського Радіо;
о 21:00 Наталка Писанка у "Радіотеатрі" представить балет Анатолія Кос-Анатольського "Сойчине крило".
31 грудня
о 17:00 Катря Гончарук у програмі "Це класика" презентує концерт Романа Гриньківа "Різдво з бандурою";
о 21.00 у програмі "Радіотеатр" прозвучить прем'єра — ексклюзивний запис оперети Йоганна Штрауса "Летюча миша" з Національної оперети України
1 січня о 12:10 слухайте ексклюзивну трансляцію новорічного концерту Віденського філармонійного оркестру. Найвідоміші вальси родини Штраусів та їхніх сучасників під орудою одного зі знакових диригентів сучасності — Рікардо Муті. О 17:00 у програмі "Це класика" Катря Гончарук представить збірку колядок і щедрівок "Дивовижне Різдво" у виконанні різних колективів.
Радіо Культура — головний осередок культурного життя країни в радіопросторі. В ефірі можна почути програми про актуальні культурні події України й світу, історичні рубрики та найкращі зразки класичної музики, улюблені літературні передачі — радіодетективи, радіодраму тощо. Слухайте Радіо Культура на хвилях у FM-діапазоні, а також в мобільному застосунку suspilne.radio в Google Play та App Store, і на сайті suspilne.radio.
Фото надане артисткою
Як би важко не було, якими би складними не були часи, треба бути в позитиві. Тому що світло притягує світло, а темрява – темряву
Привіт тобі! Дуже раді тебе чути і дякуємо за те, що знайшла можливість поспілкуватись з нами! Твої пісні часто лунають в ефірі Радіо Промінь, а буквально нещодавно одна з них – "Мені так треба" – набула нове життя у виконанні Wellboy і KUGATESSA. Як ти почуваєшся у ролі класика, чиї пісні вже переспівує молоде покоління?
Звісно, що мені дуже приємно! Це доводить, що ця музика завжди актуальна і буде жити вічно. Дуже приємно, що це так відбувається, що я це бачу і що мої пісні дійсно потрібні людям. Іноді ледь стримую сльози, коли чую кавери на свої пісні (сміється).
А щодо тієї історії з турецькими прикордонниками, які ледь не затримали тебе в аеропорту, тому що не повірили, що тобі насправді стільки років, скільки зазначено в паспорті, – в чому секрет твоєї вічної юності?
Якогось спеціального секрету в цьому немає. З часом я прийшла до того, що не в салонах краси справа. Тут цілий комплекс. Ні, салони краси також потрібні – але в першу чергу має бути правильний внутрішній стан. Має бути гармонія в душі, щастя – все в балансі. Коли ти прокидаєшся зранку і світишся сонцем, коли ти живеш собі в насолоду – відповідно, і твій вигляд нормальний. При всьому цьому плюс ще правильне харчування, фізичні навантаження. Ну і плюс генетика.
Генетика – це той ще лотерейний квиток, який треба вміти витягнути!.. Але повернемося до твоєї пісні "Тішу". Вона також візуалізована кліпом, зйомки якого відбувалися 9 грудня у Києві. В презентації ми трішки привідкрили залаштунки – що саме там показано. Скажи відверто: важко було слухати історії жінок, що знялися в кліпі?
Ці всі історії почалися не зі зйомок кліпу. Я в цих історіях з самого початку війни. Ми волонтеримо, підтримуємо постійний зв’язок із військовими та їхніми сім’ями. Власне, ця пісня саме про це – про жінку, яка чекає свого чоловіка. В моєї сусідки чоловік зник безвісті на війні, і вона до цього часу не вірить, що він загинув – хоча все говорить саме про це, – і чекає, що він повернеться. Це дуже щімлива історія. І я вирішила присвятити пісню всім нашим жінкам, які зараз переживають складні часи.
Тому і в кліпі ми вирішили зняти жінок і дівчат, які справді пов’язані з такими історіями – а не акторок. Тих, хто втратив своїх чоловіків чи чекає на повернення з фронту або полону. І це дійсно було до мурашок, тому що в їхніх очах були і сльози, і біль – і все було по-справжньому.
Сьогодні в нас особливий день напередодні Різдва. Що для тебе є Різдво і як плануєш його відсяткувати?
Різдво і Новий рік – це для мене особливі світа. Та і загалом весь грудень (сміється). Тому що в цьому місяці ще й мій день народження. І цей місяць для мене особливо піднесений. І для мене дуже важливо, щоб вдома була ялинка… Ось зараз з вами розмовляю і паралельно наряджаю ялинку (сміється).
Ти віриш в дива? Чи ти сама диво – який твій вибір?
Я вірю! У що ти віриш – те й буде! От чого я хочу, те й притягую. Це стосується кожного з нас. Ті люди, які вірять в себе, свої сили – обов’язково стануть тим, ким хочуть. Це точно перевірено на мені (не буду розкривати подробиці, але повірте, що так воно і є). У мене завжди справждувалося те, чого я хотіла у свому житті.
Тому треба залишатись в позитиві. Як би важко не було, якими би складними не були часи, треба бути в позитиві. Тому що світло притягує світло, а темрява – темряву.
Наостанок просимо тебе звернутись до слухачів Радіо Промінь з тим, що в тебе зараз на серці.
Перш за все я хочу привітати всіх слухачів зі святами. Нехай 2025-й рік стане часом нових відкриттів, нових досягнень і всім принесе мир, силу і внутрішній спокій. Хай стане переможним у всіх його сенсах. Любіть одне одного, цінуйте, обіймайте і знаходьтеся на світлому боці!
Слухати трек "Тішу" Lama, як і багато інших прем’єр, можна в плейлисті "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.
Фото: Пресслужба Lama
"Ця пісня створена, щоб підтримати кожну жінку, яка переживає важкі часи війни. "Тішу" – це голос мільйонів українських жінок, які борються за себе, за своїх близьких. Це боротьба між серцем, яке чекає та вірою, яка не дає здатися. А надихнула мене на створення пісні одна моя знайома. Вона до цього часу чекає свого чоловіка з війни, хоча вже все говорить про те, що його немає серед живих, але вона все ж таки вірить в те, що він живий і що він їй колись ще напише. Наразі я активно подорожую по радіо та телеефірах із презентацією нової пісні "Тішу". Також працюємо над створенням нових пісень. Плануємо в наступному році до 20-річчя Lama випустити вінілові платівки наших трьох альбомів. Дорогі слухачі Радіо Промінь, у цей святковий час хочеться побажати вам найголовнішого: миру у вашому серці, віри у дива та любові, яка наповнює життя змістом. Нехай Новий рік подарує сили для великих звершень та мрій, які надихатимуть на кожному кроці. Ми творимо історію разом і вона буде світлою", — розповіла Lama в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у листопаді 2023-го року Lama видала сингл "Мій друг".
Також читайте інтервʼю Lama: "Можна п'ять хвилин бути знайомою з людиною, щоб відчути, що вона є частиною твого всесвіту".
Щоб не пропускати найкращі українські новинки, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Марія Бурмака / Фото haikinphoto з інстаграм-сторінки mariaburmaka
"Таке запрошення для мене було приємним і логічним, бо я справді дуже люблю українську музику, я боролась за те, щоб її було багато"
Маріє, привіт!
Привіт всім, приємно вас чути!
Нам теж дуже приємно тебе чути, а ще приємніше буде, коли завтра всі тебе почують в рамках "Вікенду". Це так зійшлись зірки чи для тебе це є важливою місією?
Мені насамперед було дуже приємне запрошення продюсера програми Олександра Стасова, який є знаковим музичним журналістом і якого я знаю багато років. "Овочі-Фрукти", "Не попса" [авторські проєкти Олександра Стасова, присвячені українській музиці, - ред.], дуже багато премій я пам’ятаю. І саме він вручав мені премію за те, що я та людина, яка найбільше, можливо, боролась за квоти, за те, щоб української музики було багато. Тому таке запрошення для мене було приємним і логічним, бо я справді дуже люблю українську музику, я боролась за те, щоб її було багато і тепер надзвичайно радію, коли чую багато нової української музики. Я з задоволенням ділюсь у своїх соцмережах, пишу якісь огляди просто для себе. І тому, коли було таке запрошення доєднатись до команди Променя і вести програму, спілкуватись із слухачами й артистами в прямому ефірі, я, чесно сказати, дуже зраділа й чекаю завтрашнього дня!
"Промінь — легендарна радіостанція! Для мене насправді це вершина смаку, вершина стоїчності й вершина вірності українській музиці! Тому я навіть, можливо, щось посуну в своєму робочому графіку для того, щоб щосуботи й щонеділі спілкуватись із слухачами"
Тобто не було жодного сумніву? Коли запропонували, одразу погодилась?
Не одразу, тому що насправді я концертуючий артист. І коли мені запропонували, а переді мною якраз була поїздка до Німеччини, далі в мене так само будуть поїздки, багато за кордон, а такі поїздки плануються заздалегідь, то будемо якось, як то кажуть, між краплями проходити. Звичайно, я думала, тому що багато роботи: я дотепер роблю програми для Польського радіо ("Польське радіо для України"), я викладаю, до речі, тому часу в мене не так багато, але ж Промінь! Це легендарна радіостанція! Для мене насправді це вершина смаку, вершина стоїчності й вершина вірності українській музиці! Тому я навіть, можливо, щось посуну в своєму робочому графіку для того, щоб щосуботи й щонеділі спілкуватись із слухачами.
Нам теж дуже приємно, коли такі проєкти народжуються й знаходять своїх людей. І вже в ці вихідні гостями "Вікенду нової музики" стануть Melovin, Enleo, Іван Марунич, Олександр Положинський, Кажанна і ще кілька артистів. Багато хто з цих людей мають дружні зв’язки з тобою. Скільки повідомлень від знайомих ти вже отримала про те, що "Чекаю з нетерпінням прийти на Радіо Промінь і представити свою пісню!"
Якщо зважати на кількість лайків під моїми постами в соцмережах, а там уже наближається до двох тисяч, то, звичайно, ця новина, особливо для музикантів, для артистів була помітна. Я зразу всім хочу сказати, що друзі, я вас всіх люблю, але я ведуча програми. Я сподіваюсь, що мій авторитет, і смаки, і мій досвід будуть враховані, але це шоу, яке вже було на Промені. У шоу є продюсер, журналісти і є певний механізм, як треба потрапляти на Промінь. Це треба писати заявку, словом, висилати свою музику. А так, щоб сказати: "Маріє, ми з тобою друзі й зустрічали Новий рік, то давай я до тебе прийду!" То звісно, воно так не вийде. Ви ведучі й знаєте, що так не виходить на радіо, на телебаченні. Просто деколи люди думають про ведучих, ну що там поговорити й запросити когось?! Має бути певний план та інформаційні приводи, що теж дуже важливо.
З деякими артистами я навіть не знайома особисто, але знайома з їх музикою, тому що я слухаю все, що виходить нове. Наприклад, я чекаю зустрічі з Enleo й Кажанною, з якими я не знайома, але я слухала їх альбоми, про які ми будемо говорити. Я навіть деколи на своїй сторінці, якщо слухаю щось нове, пишу такі ніби рецензії. Це огляди на альбоми якихось виконавців, на те, що мені подобається. Так от про Enleo й Кажанну, про її альбом "Рукокрила" я найближчими днями напишу. Чекаю зробити з ними фотографії, щоб проілюструвати свій текст.
Так ось для чого тобі робота на радіо?! Щоб можна було потім сфотографуватись?
Я закінчила філологічний факультет, моє життя більше, ніби, пов’язане з музикою, але й з журналістикою, я дуже хотіла бути журналістом. А для чого хочуть бути журналістами? Щоб ходити на концерти улюблених зірок! Це головна мета була!
"Ми вирішили, що одну зі своїх гітар я "поселю" в студії Променя й, можливо, це будуть якісь невеликі джеми, бо якийсь інструмент має все ж таки звучати. Якщо музиканти приходитимуть зі своїми, — супер, якщо ні, — шейкери я теж із собою візьму або якісь стукалки. Тобто цю традицію, яку започаткувала Ксенія Івась, ми, звичайно, продовжимо"
Раніше ведучою "Вікенду нової музики" була Ксенія Івась, і її теж дуже полюбили слухачі, які писали: "Де Ксенія Івась? Поверніть її, будь ласка". На що їм відповідали: "Дочекайтесь, будуть хороші новини". А ви не спілкувались, щоб, можливо, перейняти досвід, дізнатись якісь тонкощі?
Ми спілкувались і я шалено поважаю Ксенію Івась. Я пам’ятаю, вона мені зателефонувала, це було літо 22-го року, я так розумію, тільки починалось шоу "Вікенд нової музики". І я з шаленою повагою поставилась до неї, бо вона була підготовлена до ефіру. Як музикант я завжди розумію, людині все одно чи вона дійсно слухала музику й вона ставить ті питання, які їй дійсно цікаві. І от такою була Ксенія. Ми завжди дуже тепло з нею спілкувались, і це було її шоу, але в житті кожного з нас є обставини й такі склались у Ксенії, що вона не змогла продовжувати роботу над шоу. Я сподіваюсь, що перед нею нові горизонти, нові перспективи і все в неї вдасться. Вона прекрасний журналіст і прекрасна людина. Звичайно, її "укулеле ленд" я не заміню, бо не вмію грати на укулеле.
Я, до речі, хотіла запитати, в неї була така "фішка", а яка буде в тебе? Може, ти щось уже підготувала?
Я вже записала анонс на завтрашню й післязавтрашню програму й зробила такий маленький кавер на ще одну прем’єру, яка прозвучить. Це "Якби" гурту "Без Обмежень". Ми вирішили, що я, напевно, одну зі своїх гітар "поселю" в студії Променя й, можливо, це будуть якісь невеликі джеми, бо якийсь інструмент має все ж таки звучати. Якщо музиканти приходитимуть зі своїми, — супер, якщо ні, — шейкери я теж із собою візьму або якісь стукалки. Тобто цю традицію, яку започаткувала Ксенія Івась, ми, звичайно, продовжимо.
Фото з інстаграм-сторінки bahroma
"Пісня "На глибині" вийшла іншою, ніж вона звучала до того російською, навіть змінились сенси. Я дуже радий, що людям відгукується, що вони можуть рефлексувати під неї, це як спогади минулого, довоєнних часів, але при тому вже з новим змістом і українською. Пісня дійсно "полетіла", вона зараз в Україні на першому місці в YouTube-трендах і, звісно, я тільки радий від того"
Романе, привіт. Я бачив, як "летіло", "неслось" у мережі, коли люди почули україномовну версію пісні "На глибині". Цікава твоя емоція до цієї пісні, твоє ставлення до її переосмислення.
Я радий, що так сталось насправді. Я продовжую казати, що мені більше подобається створювати нове, ніж перекладати старі пісні. Але тут співпало, що я хотів зібрати якомога більше грошей для війська і зробити це швидко. Я просто придумав зробити збір і запропонував своїй аудиторії допомогти мені зібрати мільйон для "Азову". Так і сталось, у серпні ми закрили збір, а 12 грудня я презентував пісню, яку сьогодні ми будемо презентувати на Промені. Мої емоції? Насправді ця пісня вийшла іншою, ніж вона звучала до того російською, навіть змінились сенси. Я дуже радий, що людям відгукується, що вони можуть рефлексувати під неї, це як спогади минулого, довоєнних часів, але при тому вже з новим змістом і українською. Пісня дійсно "полетіла", вона зараз в Україні на першому місці в YouTube-трендах і, звісно, мене це тішить, я тільки радий від того.
Я знаю музикантів, які часто ненавидять свої старі хіти, бо їх довелось співати тисячі разів. Яка тут ситуація?
Та ні, в мене немає такого точно. Я, напевно, відчуваю радість і невеличке щастя від того, що в гарної пісні з’явилось друге життя. Я навіть не очікував такого. І, спостерігаючи за тим, як пісня набуває нового життя, я тільки тішусь із цього. Не можу сказати, що я чогось не любив. Звісно, в мене були пісні, які мені більше подобались або менше, але тут все співпало.
"Якщо я буду робити якісь переклади, то я так само буду робити збори, й менш ніж за мільйон навряд чи буду перекладати пісні"
То, можливо, є сенс перекласти ще кілька своїх пісень?
Зараз у мережі тисячі людей мені написали повідомлення стосовно перекладу інших пісень, і люди готові піти на мої умови. Якщо я буду робити якісь переклади, то я так само буду робити збори, й менш ніж за мільйон навряд чи буду перекладати пісні. Тому що я написав уже нового матеріалу на альбом і мені хочеться його випускати. Але якщо людям так подобається, то це може бути комбо. Знаєте, коли ми збираємо гроші для війська, робимо добру справу й при цьому люди отримують їхні улюблені пісні українською.
Це ідеальний метч, мені здається, коли можна зійтись на хорошому компромісі. Й ти сказав, що в тебе назбиралось нового матеріалу, хочеться про це докладніше. В ефірі Променя ти якось розповідав, що зараз працюєш у стилі нацреп. Можеш окреслити, що це таке?
Я експериментую, продовжую пошук. Думаю, що митці в своїй активній фазі весь час знаходяться в пошуку себе, нових сенсів і звучання, так само, як і я. Мені цікаво експериментувати з музикою. З початком повномасштабного вторгнення я почав робити пісні самостійно без продюсерів, музикантів. І позиціоную себе зараз як BAH.ROMA — артист Бахарєв Рома, інді музикант. Ці експерименти мене привели до того, що я почав робити "біточки" якісь, потім накладати на ці "біточки" свій голос, і виявилось, що в мене непогано виходить робити реп. Я його назвав "нацреп", тобто національний реп і мені це дуже подобається. Сподіваюсь, мені вдасться записати якусь кількість матеріалу й показати аудиторії.
"Пісня — дійсно об’єднує, і завдяки пісні можна закохати в мову. Як у мене було в дитинстві, коли мені мама співала народних українських пісень, мені дуже подобалась ця мова. І зараз, я думаю, маючи якусь медійну потужність і талант, а саме через пісню, я можу закохувати людей в мову і я це роблю"
Будемо чекати неодмінно. Наостанок ще хотів торкнутись світоглядної проблеми. Останнім часом нам дуже не вистачає єдності, а деяким людям і свідомості. Все частіше ми чуємо про повернення до російської мови, що хтось когось утискає. Ти — приклад того, як відбулось переосмислення. Можливо, ти маєш слова, з якими можна було б звернутись до цих людей?
Це дуже складне питання, але воно важливе. Коли сталась повномасштабна війна, я прокинувся в ліжку зі своєю маленькою донькою. І в той момент насправді все змінилось. Зараз моя донька живе за кордоном, але я б хотів, щоб вона після війни повернулась в Україну. Зараз ми виховуємо її українською, і я б дуже хотів, щоб вона розуміла, хто вона, звідки вона, щоб батьки, по-перше, виховували своїх дітей українською. Тому що ви самі знаєте й чуєте це на вулиці, що батьки продовжують спілкуватись російською, роблячи вигляд, ніби нічого не відбувається, що війна десь там, а не у них в країні. Я навіть бачу по своїх соцмережах, що люди починають сваритись через мову. Хтось починає казати: "А вот солдаты в окопах на русском". Я кажу: "Хлопці, а ви де, ви що, в окопах, в бліндажах? Ви ж цивільні звичайні люди. І ще питання, чи донатите ви, й при цьому продовжуєте розмовляти російською?!" Тобто в мене дуже багато запитань до цих людей. Думаю, що змінити це можна через культуру, звісно, за підтримки держави. Пісня — дійсно об’єднує, і завдяки пісні можна закохати в мову. Як у мене було в дитинстві, коли мені мама співала народних українських пісень, мені дуже подобалась ця мова. І зараз, я думаю, маючи якусь медійну потужність і талант, а саме через пісню, я можу закохувати людей в мову і я це роблю.
Слухати пісню "На глибині" від BAH.ROMA, як і багато інших прем’єр, можна в плейлисті "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.
Фото: Валерія Мезенцева, Суспільне
"Я починаю свою роботу в шоу "Вікенд нової музики", кожну суботу і неділю в прямому ефірі знайомитиму із новим і найкращим, що в українській сучасній музиці з’являється. Символічно, що саме на Радіо Промінь, де українська музика була завжди. Куди і я 35 років тому вперше прийшла зі своїми піснями. Де і зараз більшість прем’єр звучать вперше. Я люблю нову музику, шукаю її, ділюся враженнями в соцмережах, наповнюю нею своє життя. Адже так звучить сучасна Україна. Я приєднуюсь до команди легендарного Променя, який звучить у кожному місті, містечку й селі, на FM-хвилях. Я приєднуюсь до Суспільного, боротьба за створення якого свого часу була частиною і мого життя. Музика — це те, чим я живу. Українська музика — це те, чому я своє життя присвятила. І от пазли склались. Я і Радіо Промінь. Мені здається, ми створені одне для одного", — каже Марія Бурмака.
На думку продюсера шоу Олександра Стасова, приєднання до команди Марії Бурмаки — знакова подія: "Марія — не просто легендарна постать, а й символ епохи сучасної української музики, людина з колосальним досвідом і беззаперечним авторитетом. Її глибоке розуміння процесів у музичній індустрії та експертність зроблять програму ще цікавішою та популярнішою. Завдяки синергії експертного підходу Марії Бурмаки і ресурсів Радіо Промінь ми зможемо посилити підтримку українських виконавців та сприяти популяризації української музики в Україні й поза її межами", — розповів продюсер шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь Олександр Стасов.
Довідка:
Народна артистка України Марія Бурмака окрім музичної карʼєри має великий досвід роботи ведучою музичних програм на телеканалах і радіостанціях в Україні та Польщі.
Шоу "Вікенд нової музики" виходить в ефір Радіо Промінь щосуботи та щонеділі з 11:00 до 15:00 і знайомить слухачів із найсвіжішими прем'єрами української музичної сцени. Гостями прямих ефірів є популярні та нові українські артисти, інтервʼю з якими поширюються на сайтах і телеканалах Суспільного Мовлення, на офіційному ютуб-каналі радіостанції та у соцмережах. Шоу "Вікенд нової музики" — це авторитетне джерело інформації про сучасну українську музику, яке цитують у своїх матеріалах популярні медіа.
Перший ефір шоу "Вікенд нової музики" відбувся 13 лютого 2021 року у Всесвітній день радіо. Ведучими програми були Ірина Саннікова, Дмитро Захарченко та Ксенія Івась.
Уже 59 років, як Радіо Промінь є провідною платформою для популяризації українських артистів, де нові треки часто звучать уперше. 22 квітня 2025 року Радіо Промінь виповниться 60 років.
Фото: Пресслужба Melovin
"Я завжди кажу, що наші думки створюють нашу реальність. Навіть якщо у твоєму житті зараз стало темно, світлу обов'язково бути, бо навіть зорі сяють у темряві. Тож ти просто зірка. Запалюйте світло в собі і для себе. Сьогодні дозвольте запалити для вас свій ліхтар у вигляді нової новорічної пісні, яку я написав зовсім нещодавно, але все ж вирішив – вона має звучати зараз для вас. Вона на часі, як і продовження нашого з вами життя попри усе", — розповів Melovin в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у жовтні Swoiia та Melovin випустили спільний трек "Зодіак".
Також читайте інтервʼю MELOVIN та iSKra: Усі помилки та негаразди роблять з нас великих людей.
Щоб не пропускати найкращі українські новинки, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Molodsha – Океан
Стиль: поп/інді-поп
Видавець: Vg Star / Gm Digital
Молода виконавиця з Рівного під ніком Molodsha вперше заявила про себе в листопаді цього року. Причому зробила це в оригінальний спосіб. Дівчина виконала диско-кавер відомої пісні "Човен" від гурту "Один в Каное" та оголосила збір на мавік. Майже одночасно презентувала і "Океан" – пісню про "силу вибору". Про те, як важливо знайти в собі мужність сказати "досить" і почати писати нову історію свого життя. Актуальна тема в оздобленні інтелігентного ар-ен-бі – досить цікава річ в українському поп-сегменті.
kavabanga Depo kolibri – Листопад
Стиль: поп/денс-поп
Видавець: MUV
Хіп-хоп гурт із Харкова kavabanga Depo kolibri – це троє виконавців, імена яких і складають назву проєкту: Kavabanga (він же Олександр Плісакін), Depo (Роман Манько) і Kolibri (Дмитро Лелюк). Разом вони вже понад 12 років, і за цей період встигли видати понад десяток альбомів. Самі себе називають "авторами найчеснішої лірики", які цінують щирість у музиці. Музиканти потрапив в наш плейліст з новою роботою "Листопад". Це історія про стосунки, які добігають кінця, і все це – під супровід дощу. Словом, якщо вам необхідно створити відповідний настрій, – якраз те, що треба.
наташа – поруч
Стиль: інді-поп/синті-поп/денс-поп
Видавець: наташа
наташа – сольний проєкт Наталії Миколаєнко з Білої Церкви. У 2022 році на сліпих прослуховуваннях в шоу "Голос країни" дівчина розвернула до себе крісла усіх чотирьох тренерів. А цієї осені одну за одною випустила одразу дві пісні в стилі DIY-електропоп з відголосом постпанку. Окрім занять музикою Наталя малює і створює вуличні перформанси. Трек "Поруч" розповідає про справжнє і щире кохання, коли з коханою людиною добре разом і помовчати.
Мотор'Ролла – Ти одна із таких людей
Стиль: поп/поп-рок
Видавець: FDR MUSIC
Цього року хмельницькі рокери Мотор'Ролла відзначили 30-річчя кар’єри. І відсвяткували ювілей випуском восьмого за ліком альбому "Ми не втомились, сили ми маємо", який планували видати ще навесні 2022 року. Як і зазвичай, тексти для більшості пісень написала Тома Приймак, авторка головного хіта команди "8-й Колір" і низки інших відомих треків. "Ти одна з таких людей" – ще одна її робота. Фронтмен ватаги Сергій "Сєня" Присяжний зізнався, що спершу планував видати трек в рамках сольного проєкту. Врешті Сергій присвятив пісню своїй дружині.
ANNEI – Гіперфіксація
Стиль: інді-поп/денс-поп
Видавець: Best Music
Анна Волобуєва – екс-учасниця вокального шоу "Голос країни" та бек-вокалістка MONATIK. Свій сольний проєкт вона розпочала в квітні 2024 року з піснею "Бережи". Виконавиці 27 років, за освітою вона журналістка (закінчила Харківський національний університет), з дитинства займалась танцями і співала в церковному хорі, а свою першу пісню написала ще в 4 роки. Восени співачка видала дебютний міні-альбом "Потоки моїх роздумів", який символізує три потоки річки. "Гіперфіксація" відповідає за поверхневу течію: мінімум сенсового навантаження, максимум легкості й танців.
Bagi і Vivlen – Гради
Стиль: хіп-поп
Видавець: PLAN
Світ у вогні, а сльози падали градами. Bagi і Vivlen презентували трек "Гради", співзвучний з думками, страхами та очікуваннями більшості українців. Музику до композиції написав Кіріл Літвін – хіп-хоп виконавець родом з Харкова, відомий як Bagi з дуетного проєкту Bandi&Bagi. Слова ж до пісні — результат спільних зусиль Кіріла й Влади Кім.
GEREGA – Дарма
Стиль: поп/павер-поп
Видавець: TAVR Records
Софія Герега родом з Івано-Франківська. Їй 16 років. З малих років займалась співом і танцями, брала участь в різних дитячих конкурсах. Сама пише пісні. Дебютувала в 2023 році з треком "Не в колі" – не по літам дорослою сповіддю про становлення особистості. На сьогодні в її доробку низка треків, більшість з яких фігурують в плейлістах "Промінь рекомендує". Нову композицію "Дарма" Софія називає експериментом – стилістично вона відкриває нову сторінку в творчості співачки. Пошук себе продовжується.
CHEEV – Тихий дощ
Стиль: поп
Видавець: Secret Service Digital & Publishing LTD
Влад Чижиков народився в Бобруйську і більшу частину життя прожив у Білорусі. Проте справжньою зіркою став в Україні. Почалося все з каверів на пісні популярних українських артистів – і цей шлях привів виконавця до участі в 2019 році в талант-шоу "Голос країни", де він до нього повернулись всі чотири судді. Через два роки Влад вже як CHEEV випустив дебютний альбом "Драма" з піснею "Гарно так", яка розвернула до нього вже всю Україну. З того часу музикант лише прогресує. Автор ліричних балад пробує себе в різних стилях, записує пісні з іншими виконавцями і багато виступає. 2023 року CHEEV видав другий альбом "Noir". "Тихий дощ" – нова фірмова лірика від українського білоруса.
Хто така Ана? – Потвора
Стиль: інді-поп/павер-поп
Видавець: JSMB Records
Хто така Ана? – проєкт виконавиці з Полтави Анастасії Кононенко. Співати дівчина вчилась сама на піснях улюблених виконавців, а писати свої пісні почала у 18 років. Якось її почув інший полтавський музикант Андрій Носік (NOSIK) і запропонував зробити проєкт Хто така Ана? Згодом до них приєднався хлопець співачки – учасник Burned Time Machine Мирослав Щербак (MIRABLVCK). Зараз на рахунку співачки чотири композиції, які встигли привернути увагу меломанів щирими текстами й свіжим звучанням у жанрах інді-попу й інді-року.
BUREMNA – Я не та
Стиль: поп/павер-поп
Видавець: Best Music
Наталя Бурик – співачка, автор пісень і педагог по вокалу родом з міста Лебедин, що на Сумщині. Вперше привернула до себе увагу завдяки переспівам світових і українських хітів, які викладала в соцмережах і збирали тисячі лайків. Дебютувала як BUREMNA з треком "Туман" восени 2022-го. Потім була пісня "Вітер", яка частенько звучить в ефірі Радіо Промінь. Нова робота "Я не та" – про втому від маніпуляцій і переоцінку себе. Поетичний текст, незвична форма (це вальс!) – Наталі є чим здивувати слухача.
Dannisha – Жінка у владі
Стиль: поп/диско фанк
Видавець: GRANI
Тіктокерка Dannisha ефектно стартувала в музиці рік тому з треком "Аin’t That Serious". На сьогодні в неї вже кілька синглів, в яких співачка шукає власний стиль на перетині поп-музики, хіп-хопу і ар-ен-бі. І робить це в образі сильної і незалежної жінки (недарма ж бо називає своїми натхненницями Rihanna, Dua Lipa та Doja Cat). Пісня "Жінка у владі" піднімає теми свободи, влади та боротьби з гендерними стереотипами. В ній Dannisha розкриває образ жінки, яка бере контроль над своїм життям і перестає бути залежною від чужих очікувань. показуючи, що сила і впевненість не залежать від зовнішніх стандартів.
Jamala і MONATIK – КЛИЧУ
Стиль: поп/R&B
Видавець: Comp Music
2024-й можна сміливо називати роком яскравих колаборацій в українській музиці. Один з найнесподіваніших дуетів – спільна робота "КЛИЧУ" від Jamala і MONATIK. Пісня про те, як важливо мати підтримку та розуміння у важкі часи – і надто тоді, коли прохання про допомогу лунає без слів. Топ-рівень від топ-артистів.
Маша Кондратенко – вивчи мене
Стиль: поп/павер-поп
Видавець: Geisha Ninja Samurai
"Відверта історія про пристрасть, що поглинає". Так про свою нову пісню "вивчи мене" каже співачка, авторка хіта "Ванька-встанька", акторка й блогерка Маша Кондратенко. Цей трек увійшов у дебютний альбом співачки під назвою "Знайшла свій щоденник", написаний на реальних подіях. Адже всі пісні в ньому – це спогади й рандомні моменти з життя Маші та людей навколо, а також відображення того, як змінювались її погляди. Більше, ніж мелодія треку, мабуть, чіпляє лише кліп, в якому Маша виступає в образі рокової спокусниці.
Phil it – На самоті
Стиль: інді-поп
Видавець: Best Music
Phil it – сайд-проєкт Пилипа Коляденка, мультиінструменталіста, вокаліста і учасника гурту KADNAY. Склад проєкту щоразу змінюється – до нього можуть долучитися всі, хто може привнести щось цікаве. Та й сама творчість Phil it не обмежується визначеними формами. На сьогодні в арсеналі Phil it три альбоми: "Пролог", "Епілог" та "Елегія", випущені менше ніж за рік. Проєкт також кілька разів був номінантом музичної премії Megogo Music Awards. Про свої пісні Пилип говорить як про ліричні роботи, створені щоб загоїти душевні рани або відродити цінні спогади. "На самоті", як видно вже з самої назви – одна з таких.
Нікіта Кісельов і SKYLERR – У волоссі осінь
Стиль: поп
Видавець: NPRC MUSIC
Нікіта Кісельов розпочав сольну кар‘єру у вересні 2022-го року, обравши для себе жанр ліричного R&B-Pор. Музикою займається з самого дитинства. Свого часу чимало походив по різним конкурсам (навіть став суперфіналістом другого сезону проєкту "Україна має талант" – у віці 12 років). Писав пісні для Світлани Лободи, переклав укранською і переспівав хіт Тіни Кароль "Полюси", виступав з TAYANNA. "У волоссі осінь" – друга дуетна пісня Нікіти зі SKYLERR, учасницею Нацвідбору на Євробачення-2024 і переможниці премії MUZVAR AWARDS 2023 у номінації "Найкращі нові імена естради". Теплий ностальгійний трек про двох закоханих.
Хонест і Міша Правильний – Сніг (за участі keeroo)
Стиль: реп/хіп-хоп/спокен ворд
Видавець: Africa Records
Хонест – сценічне ім’я Віталія Поповича, реп-виконавця родом із Закарпаття. Творчий шлях розпочав у "нульових" із віршів та spoken word (виразного читання під музику). В його дискографії п’ять повноцінних альбомів. Про себе каже, що "змішує реп і вірші в мікстури", а ще має "набутий та суб’єктивний погляд в музиці".
Його partner in crime Міша Правильний раніше був відомий як журналіст і головний редактор порталу rap.ua. Сьогодні це один з найпотужніших гравців в царині гостросоцільного хіп-хопу. Протягом лише одного року Міша видав три альбоми, останній з яких – "Всі імена вигадані" – вийшов у жовтні. Активно колабить з близькими йому по духу артистами.
"Сніг" – цікава колаборація двох представників жанру spoken word (за участі не менш цікавого бітмейкера та продюсера keeroo, про якого ніхто нічого не знає, але ім’я якого – запорука найвищої якості звучання).
M1SHKA – Спалахи
Стиль: поп/R&B
Видавець: Best Music
Український артист, який виграв Греммі – хоч і не в якості виконавця, а як музичний продюсер і аранжувальник. Дві його пісні увійшли до альбому іспанської співачки Розалії "Motomami", який в 2023 році був визнаний кращим латиноамериканським альбомом. До цього співпрацював з Монатіком, а також Тіною Кароль і Снуп Догом над їхнім спільним треком "Blow Your Mind". Наразі перебуває у лавах Інтернаціонального легіону ТРО, проте подеколи знаходить час для музики. "Спалахи" – не перша пісня, яка потрапляє до “Промінь рекомендує”. В ній – відлуння теплих спогадів про січень 2022-го. До того, як життя розділилося навпіл.
beshket – Фристайл ім. Франка
Стиль: реп
Видавець: beshket
Справжнє ім’я репера beshket – Микола Шинкарук. Він родом з міста Володимир на Волині. Вчився у Харкові, потім в Інституті міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка в Києві. Починав як репер в складі формування ЕШЕЛОН в компанії Роми Майка, Вохи і Фреша. В 2022 році випустив успішний сингл "Лють" і з того часу лише нарощує оберти. "Фристайл ім. Франка" – один з найефектніших треків його нового EP "Думки без терміну вживання". Як говорить сам артист, це "любовний лист" репу і його демонстрація скілу. Безперечно, так і є.
Liza Bibikova – як було торік?
Стиль: інді-поп
Видавець: pomitni
Ліза Бібікова родом з Вишгорода. Їй 17 років. Музикою займається з пʼяти років, а перші пісні почала писати після закінчення музичної школи. Дебютувала в жовтні 2023-го з піснею "Поряд", яка стала несподіваним хітом у TikTok – наразі в неї понад мільйон прослуховувань на стрімінгах. Восени цього року Ліза видала перший мініальбом "Можливо, стала доросліша". Свіжий погляд на музику і непідробна щирість – головні фактори, що привертають увагу до її творчості. Сходить нова зірка?
паліндром – Я боюсь
Стиль: реп
Видавець: Паліндром
Степан Бурбан зарекомендував себе в якості одного з найбільш вдумливих реперів із змістовними текстами. Хоч би під яким псевдонімом не виступав – Кашляючий Ед чи паліндром, в складі Глави 94 чи сольно. "Я боюсь" – сповідь артиста, який шукає справжність у плинному світі і щиро зізнається в тому, що його лякає на даному етапі життя. Пісня увійде до нового студійного альбому "Машина для трансляції снів" – третього поспіль за три роки.
Завантажуйте плейлісти з обраною музикою, щоб прослуховування ставало зручнішим. Слухати можна в плейлісті "Промінь рекомендує. Листопад 2024. Краще" на Spotify, YouTube та YouTube Music.
Фото: Пресслужба Daniel Okaro
"Мій дебютний альбом "Different Types of Relationships" – це пронизлива подорож у світ думок, переживань і стосунків, втілена у текстах, що говорять прямо до серця. Від вступного треку "Сенс життя", де я розмірковую про пошук власного призначення, до фінальної композиції "I Never Leave You", яка нагадує про людяність, любов і невідворотність помилок. Він складається з чесних і глибоких рефлексій. Кожна пісня – це історія. Другий трек з альбому, який називається "На жаль", торкається болю втрат і необхідності відпустити. "fantasy" малює світ почуттів і моєї першої дорослої закоханості. "Справа не у мені" розглядає конфлікти через призму самоусвідомлення, а "Why Don't You Move On" розповідає про спроби відновити себе після розбитих стосунків. "Different types of relationship" пронизаний темами пошуку себе, складності людських зв'язків і спроб зрозуміти, ким ти є в цьому світі. Цей альбом для тих, хто ставить питання і шукає відповіді та не боїться заглядати вглиб. Також хочу звернути увагу на його музичну складову, яка для мене, як для людини, яка є не тільки виконавцем, а й саундпродюсером цього альбому, дуже важлива. Жанрово його можна охарактеризувати, як альтернативний R&B, додаючи до нього елементи хіп-хопу, UK Garage, 2Step, breakbeat і трішки fusion. Як на мене, цей мікс надає альбому унікального звучання, який підкреслює різноманітність тем і емоцій, представлених у кожному треку. Підбиваючи підсумки, хочу сказати, що минуло вже більше півтора року з моменту його написання. Я пройшов через багато різних речей і зараз відчуває себе, як зовсім інша людина. Тому хочу закцентувати увагу на тому, що це останній альбом саме цього Daniel Okaro", — розповів Daniel Okaro в ефірі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати найкращі українські новинки, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
"Лише одна рятівна ниточка, яка вела у зовнішній світ – приймач на хвилі Українського Радіо"
"Було це у далекому 1943-му році. Німці бомбили Дніпро. Дісталось і нашій хаті – вивалилась одна стіна. А вже осінь. Ми з бабусею Полею (я і моя старша на 7 років сестричка Олена). Батьки на фронті, що робити? Як зимувати? Та тут трапилася тітка Ганна. Забрала нас і влаштувала на іншій вулиці у порожній хаті. Все, що ми узяли із собою – перина, подушка і радіо. Пам’ятаю, таке темно-вишневого кольору, квадратне. Єдиний недолік – не було регулятора гучності. Як увімкнеш у мережу, то чути і сусідам. "Бабусю, а нащо Ви узяли радіо? Як будемо слухати?" Та в новій оселі знайшли розетку, увімкнули. О, радість! Балака! З того часу почали слухати. Залазили під перину, вмикали радіо і слухали.
Одного дня прибігла тітка Варвара, яка жила по сусідству. "У місті німці! Ховайте радіо!" Вранці почули гуркіт мотоцикла. До двору зайшов офіцер СС і з ним солдати. Нишпорили по всіх оселях, шукаючи партизан. Дійшов і до нас. Ми з сестрою лягли на перину, бабуся прикрила нас ковдрою, сказала, що ми хворі. Офіцер уже повернув до дверей, та раптом затріщало радіо (сестра забула витягти з розетки). Офіцер розлютився, скинув нас з перини і зробив в неї декілька пострілів. Відкинув перину, і потоптав радіо ногою. Нас з бабусею поставив до стіни і націлився пістолетом. Та раптом забіг солдат, щось йому сказав, і він прожогом вибіг із хати. Ми залишилися живі, хоч на другий день нас вигнали, закрили у сараї, всіх передивилися і готували до відправки у Німеччину. Та це вже інша історія. Незабаром прийшли наші війська, ми повернулися у хату. І о, диво! Радіо теж вижило. Покалічене, але з уцілілим динаміком, воно ще довго повідомляло нам вісті з фронту.
А коли, слава Богу, вернувся тато, він відремонтував радіо, і воно ще довго розповідало мені казки, співало пісні. З тих пір радіо – мій друг. І тепер із задоволенням слухаю радіо".
Ніна Барвінська, Дніпро
У попередніх епізодах "Життя в ефірі" ми розповідали про історію радіо, про його журналістів і учасників програм. Сьогодні головні герої програми – ви, слухачі Українського радіо. Ми розповімо ваші історії.
Лист, який ви почули на початку, нам надіслала слухачка Ніна Барвінська з Дніпра вже під час виходу перших епізодів "Життя в ефірі". Події, описані у ньому, розгорталися понад 80 років тому. І це вражає, наскільки вони перегукуються із сучасними! З тими історіями, що ми дізналися від слухачів, які опинилися на вістрі російсько-української війни.
Олена із Маріуполя – одна із тих, кому вдалося покинути зону бойових дій саме завдяки Українському Радіо. Без електрики, без звʼязку, без будь-яких благ цивілізації, Олена мала лише одну рятівну ниточку, яка вела у зовнішній світ – приймач на хвилі Українського Радіо. При чому слухати його доводилося дуже обережно.
Олена – слухачка Українського Радіо з Маріуполя:
"На нашому поверсі жили проросійські люди. Ми з ними не спілкувалися, а радіо намагалися вмикати на другому поверсі, накриваючись ковдрою, намагаючись щось почути. Перекривався повністю сигнал, було тільки русняве радіо і єдина хвиля, яка постійно рипіла. І тоді ми почули, це був квітень, що Україна бореться, що Київ ще стоїть, і не все пропало. Що хвилюються за Маріуполь. Це було боляче і радісно, що за нас не забули. Що ми цінні для України. Ми слухали декілька днів, потрохи вмикали, коли була можливість ввечері. Одного разу ми почули, що буде евакуаційний коридор для лівого берега. Ми почули і ризикнули. Це було зранку, у нас до того було 2 чи 3 години, ми зібралися і пішли. Це потрібно було 10 км йти пішки, єдине, ми хвилювалися, чи зможемо дійти, бо ми були знесилені. Нас забрали, ми побачили український прапор, сльози течуть. Невже ми вибрались? Щасливі. Наскільки важливо, щоб сигнал був, щоб люди могли почути інформацію правдиву. Людей, які закриті в інформаційному просторі, дуже легко можна налаштувати. На біле кажуть чорне. Важливо, щоб був сигнал УР, бо там є правда. Багато хто чекає, вірить, що прийде Україна. Для них це важливо, що поки вони є в окупації, памʼятають, їх цінують".
"Про "зелені коридори" дізнавались з ефірів"
Тростянцю, що на Сумщині, також дісталося у лютому 2022-го. Рятуючись від росіян, сім’я місцевих потрапила на закинутий хутір. Він був якраз "між двох вогнів", потрібно було вибиратись. Але як це зробити, якщо немає зв’язку і ти гадки не маєш, де ворожі блокпости?! Про "зелений коридор" родина дізналася з ефіру Українського Радіо.
Наталя – слухачка Українського Радіо з Тростянця:
"Залишилися відрізаними, тому що якщо подивитися на трасу, все було у вогні. Там горить, звуки вибухів, було страшно. Це було нове відчуття, коли ти не знаєш, що робить, а за тобою діти. Охтирка за нами закрилася, ми поїхали на дачу. Дача наша в лісі. Не найбезпечніше місце, але вибору в нас не було. 10 людей почали жити в одній кухні. На все життя в голові залишаться звуки, коли танк розігрівається, о 5 ранку прокидаєшся і чуєш звук танків. Це найстрашніший звук, страшніше тільки МіГ над головою. Про коридор ми дізналися з радіо, воно ж все глушилося, телефони не працювали, світла не було. І було радіо. Ми його знайшли, стареньке. Воно було зламане, з дитячих іграшок знайшли батарейки, міняли, аби тільки знайти звʼязок. Весь час намагалися почути щось позитивне, що все закінчилося. А 12-го березня об 11-ій годині ми почули, що коридор закривається з Тростянця на Суми. У нас залишалося 40 хвилин виїхати".
"Не лише навігатор та єдине джерело новин, але і моральна підтримка"
Евакуація пройшла успішно. Авто Наталі виїхало останнім. Колону замикала тільки машина "Червоного Хреста".
Але не всі мали можливість чи бажання виїжджати. Для людей, які опинились в окупації, радіо було не лише навігатором, не лише єдиним джерелом новин, але і моральною підтримкою, вагомим об’єднавчим фактором.
Юрій Третяков – староста Малокомишуватського округу Оскільської громади на Харківщині:
"2022-й рік, лютий, то ми через приймач слухали. Жодної інформації не було іншої, крім приймача на батарейках. Не було електрики, ми вийшли зі свого будинка, жили в теплиці, телебачення не працювало, то ми вмикали приймач на батарейках. Був генератор у нас на село. По 30 телефонів люди заряджали. То він і вдень і вночі робив, бо всім було цікаво послухати, що там говорять, яка ситуація, війна, може, закінчилася, а ми тут не знаємо".
Валерій Марченко – міський голова Ізюму:
"Багато в кого були радіоприймачі, з яких слухали наше Українське Радіо. Потім з людьми ділилися інформацією, бо під час окупації інформація подавалася односторонньо. Росіяни зробили своє "радіозет" і подавали свою інформацію. Розповсюджували негативну, неправдиву, а за допомогою радіо вони хоч отримували інформацію, яка потрібна".
"Увага, повітряна тривога!"
Аналогічна ситуація була і у великих містах. Тільки масштаби інші. Мешканці Чернігова під час облоги дізнавалися про повітряну тривогу саме з ефіру Українського Радіо. У місті були перебиті дроти, які забезпечували оповіщення. Тому без приймача чи телефона з ФМ-модулем жити у той час було непросто.
Владислав Савенок – слухач Українського Радіо з Чернігова:
"Під час блокади Чернігова мені не вистачало інформації. Зникло світло, зник інтернет, а я завжди користувався радіоприймачем. Бо радіо можна заряджати і від електрики, і від сонячних батарей. На радіо тоді оголошували тривоги. Перебило дроти і тривога не лунала. Я коли ішов знімати, брав до рук маленький телефон мобільний, там сімки не було, але там було радіо, FM-ки. Ідучи знімати зруйноване місто, я постійно в нагрудній кишені тримав телефон і слухав тривоги. Якщо тривога – шукав безпечне місце. Під час оточення Чернігова я радіо з рук не випускав. Це зв'язок із зовнішнім світом. Радіо – це інформаційна зброя в першу чергу, тому що багато чуток знижують опір людей. Коли багато інформації, людина лякається. А я під час блокади Чернігова слухав програму, яка спростовувала російські фейки, а потім виходив брати воду, бо води не було, стояв в черзі і розказував людям: "Оце, що ви говорите тут – це брехня. Оця проста річ – радіоприймач, послухайте його і будете розуміти, що відбувається насправді". Бо Чернігів був обеззброєний через те, що люди не знали, де брати інформацію. Я досі пригадую, як ми стояли біля монастиря і люди побачили мій приймач і казали: "О, у мене теж є такий телефон, я не використовую". Я побачив, що люди не знають таких елементарних речей, я написав пост у Фейсбуці, щоб показати, що радіо – є, програми транслюються, і можна звідти черпати інформацію".
Вагома роль радіо у житті відомих українців
Хоч першому мовнику України і довелося зустрічати сторіччя у час війни, та хочеться згадати не лише історії порятунку та виживання. Адже Українське Радіо відіграло особливу роль у житті багатьох людей. І навіть багатьох відомих людей.
Іванна Климпуш-Цинцадзе – народна депутатка України:
"Напевно, для мене Українське Радіо означає можливість самореалізуватися навіть у дуже ранньому віці. Коли ми почули оголошення, що Українське Радіо набирає юних дикторів для роботи на радіо, я потягла свою мамочку на конкурс, щоб я спробувала стати цим юним диктором Українського Радіо. І тоді через конкурс величезної кількості дітей, які декламували різні вірші, мені вдалося бути відібраною і почати з мого четвертого класу щотижня, двічі на тиждень, ходити, як на роботу, на Хрещатик,26 і озвучувати дитячі програми для Українського Радіо. Зараз смішно про це говорити, тому що одна з програм – це була "Піонер України". А інша була трошки пізніше — програма "Старшокласник". І це були начитки текстів для цих програм. Але перед тим — дикторська навчальна програма, коли нас вчили правильно вимовляти слова та звуки. Нас було десь восьмеро. З нами працювали редактор і звукорежисер. Вивчали різні скоромовки, читали складні тексти для того, щоб бути підготовленим, читати виразно, з правильними наголосами та інтонаційними викладами. І, напевно, цей досвід спричинив до того, що пізніше у мене був досвід роботи журналістом на радіо української служби BBC, коли я працювала з ними вже з США, а потім з Кавказу. Я думаю, що не було родини, яка би не слухала Українське радіо протягом радянського періоду часу. Це по-різному називалося. У нас вдома це називалося "Галя". Тобто, було три програми, на які можна було переключати це радіо. Радіоточка була увімкнена весь час. І очевидно, що вся країна, вся республіка на той момент, слухала Українське Радіо".
Світлана Остапа – голова Наглядової ради Суспільного мовлення:
"В мене є спогад, дуже мені близький і теплий, він пов'язаний з моїм дідусем. Він дуже любив Українське Радіо, в нього воно не вимикалося. Воно в нього було в кімнаті, і він його слухав щодня. Він знав, коли новини. Він приходив, сідав за стіл біля радіоприймача, клав ногу на ногу і так на стільці слухав уважно новини. Далі він ішов щось там робити по господарству, і знову ж таки знав, коли його якісь улюблені програми. Тоді він приходив, сідав, клав ногу на ногу, сідав біля столу і слухав ці програми. В мене от така картинка залишилася".
Ярослав Кендзьор – народний депутат України 6-ти попередніх скликань:
"Я, правду кажучи, кожного ранку вмикаю свій радіоприймач, який на батарейках у мене є, вже дуже довго років. І неодмінно слухаю програми нашого радіо. Я пропрацював всі шість каденцій з 1990-го року по 2012-тий рік в одному і тому ж комітеті — в Комітеті з питань культури і духовності. І на початках, і всі, зрештою, шість моїх каденцій у вповноваження, у функцію роботи нашого комітету з питань культури і духовності, входили і питання засобів масової інформації. Це раз. По-друге, доля мене зв'язала. Коли я повернувся з війська, у 1963-му році поступив на факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Мені радіо, справді, дуже подобалося, коли я проходив першу практику на Львівському обласному радіо в редакції новин обласного радіо. Там працював керівником львівського обласного радіо Петро Бакуменко. Так прізвище мені вкарбувалося. Був дуже симпатичний чоловік. Це 1963-1964 роки — це два останні роки Хрущовської відлиги. Коли після смерті Сталіна, після 20-го з'їзду партії, вже засоби масової інформації, і люди, які працювали у мистецтві, в літературі, журналісти, могли собі дозволити достатньо, так би мовити, вільні, розкуті думки. І цього року я пішов на журналістику. Пішовши в армію, я дуже прагнув отримати журналістську освіту. Бо я думаю, журналіст — це така професія, що можна про всі лиха розказати, про всі зловживання розказати, про всі злочини можна розказати публічно, бо це журналіст".
Іван Заєць – народний депутат України 5-ти попередніх скликань:
"Мільйони людей слухали тоді засідання Верховної Ради. Депутатів не бачили, але вони їх ідентифікували, впізнавали по голосу. По голосу. Вони чують голос і вже знають, що це виступає Іван Заєць, місто Київ. І це не такі слова, знаєте, кинуті на вітер. Я можу вам назвати кілька прикладів на цю тему. Одного разу, може, десь до 5-7 років тому, я їду у метро у бік Святошина, і сідає коло мене старша жінка. Я теж не був молодим, але вона старша жінка. І так все силкується до мене заговорити. Я щось там читав, але побачив, що вона хоче зі мною заговорити. Я вже тоді повертаюся до неї і кажу: "Кажіть, що ви хочете сказати?" А вона: "О, спасибі, тепер я знаю, що ви — Іван Заєць". "А по чому ви знаєте, що я Іван Заєць?" "Я, — каже, — вас впізнала по голосу". Тобто, вона так мене начебто ідентифікувала в обличчя, але ще сумнівалася. Їй треба було почути по голосу, щоб упізнати мене. І це от ви відрахуйте десь сім років тому. От дивіться, який пройшов великий час, а люди пам'ятають голос тих політиків у Верховній Раді, які справді щось робили. Є інший приклад. Одна молода вчителька із Шостки, десь, може, за 30 років. Вона теж ідентифікувала мене, можна сказати, не по голосу, а по радіо. Тобто, коли вона довідалася, хто я такий, то вона сказала: "Я вас знаю по радіо". Це зовсім молода дівчинка була, дитина, років десять чи скільки в той час. Але тоді радіо було у кожній хаті. І люди слухали, і слухали діти, тому що діти завжди тягнуться до чогось такого нового, оригінального, відповідального. І вони це все відчували. І оця вчителька із Шостки, здавалося б, повністю русифіковане місто русифікованого регіону, але для неї радіо стало вікном в українську політику і процес національного відродження. І вже зовсім недавно я зайшов у видавництво "АбабаГаламага" до Івана Малковича, і там були у нього двоє людей – чоловік і жінка, між 40-50 роками. І коли Іван Малкович звернувся до них і каже: "А ви знаєте, хто зайшов у цю кімнату?" Вони сказали, що "ми не знаємо, хто зайшов". Ви не впізнаєте? Ні, ми не впізнаємо. І тоді знову ж таки, коли вже всі карти були відкриті, ця жінка, а це виявилася відома поетка Галина Крук, зі Львова, я так розумію, вона потім почала згадувати, знову ж таки вийшла на радіо й сказала, що пам'ятає мій голос по радіо. І коли вона мені подарувала свою збірку віршів, то вона там і написала: "Дякую вам за ваш голос, що дарував надію".
"Я бачу потребу, щоб Українське Радіо охопило всю українську родину по всьому світу"
Напередодні 100-річчя багато радійників, слухачів та гостей програм поділилися своїми спогадами про Українське Радіо. А наостанок спробуємо зазирнути у наступне сторіччя.
Іванна Климпуш-Цинцадзе – народна депутатка України:
"Сьогодні Українське Радіо опановує різні інструменти, які пропонує час. Тобто це не тільки умовно використання радіохвиль, але це і використання різних інструментів, які на сьогодні дають можливість дістатися до різних аудиторій через інтернет можливості. Я думаю, що жоден з нас не може собі уявити, як буде функціонувати будь-яке, не тільки Українське радіо за 100 років. Я тільки хочу побажати, хочу уявити, що Українське Радіо буде носієм справжніх цінностей, і буде говорити про суспільно важливі речі чесно. Ось це, напевно, найпринциповіше, найважливіше. Воно не буде хвилею людських бажань, а буде вміти вести за собою, буде вміти освідчувати, буде вміти давати додаткову інформацію і буде допомагати вчити громадян нашої країни думати".
Ярослав Кендзьор – народний депутат України 6-ти попередніх скликань:
"Держава обійтися без радіо, незважаючи на технічний прогрес, не може. І далі, мені здається, що радіо залишиться тим засобом масової інформації, який буде і технічно вдосконалюватися, і у змістовному плані, і у творчому буде. Бо це є найоперативніший засіб інформування насамперед суспільства, громадян нашої держави. Без якого просто інформація – це найбільша зброя. Так що: хай процвітає, хай розвивається Українське Радіо".
Іван Заєць – народний депутат України 5-ти попередніх скликань:
"Я хочу вірити у те, що Українське Радіо заживе значно більшої слави. Я думаю, що Українське Радіо все-таки вирівняє свою мережу по всій території України і зайде за межі не тільки наших кордонів, а проникне у весь світ. Оплутає своїм українським голосом, своєю українською мудрістю, своєю волею всю нашу планету. Не забуваємо, що нас за кордоном десятки мільйонів. І це є наша українська родина. І кожен хоче чути голос. Бо якщо він не буде чути цього голосу, то він буде просто розчинятися, асимілюватися у тій країні, у тій державі, у тій культурі, в якій він сьогодні проживає. Тому я бачу потребу, щоб Українське Радіо охопило всю українську родину по всьому світу".
Українське Радіо зі своїми слухачами вже 100 років. Воно стало свідком великих трагедій і великих перемог. Історія Українського Радіо – це частинка історії України, історії українців. І сьогодні ми пишемо її далі. Віримо, що наступна сторінка буде щасливою, буле переможною. Для всіх наших слухачів. Розпочинається нове сторіччя Українського Радіо.
Команда проєкту висловлює подяку усім, хто допоміг зібрати безпрецедентну кількість інформації та дослідити досі невідомі факти з історії Українського Радіо:
Першому досліднику історії Українського Радіо, почесному радисту Віталію Артеменку та його онуці Ользі Приходько;
Вадиму Міському, Дмитру Хоркіну, Тамарі Гусейновій – авторам книги про історію Українського Радіо в буремному столітті;
Галузевому державному архіву Служби безпеки України;
Центральному державному архіву вищих органів влади та управління України;
Центральному державному кінофотофоноархіву України ім. Пшеничного;
Національному музею історії України;
Музею історії Києва.