Фото: ФБ-сторінка Roman Konon
"Найкраща шана для добровольців — бути живими"
"Найкраща шана для нас, добровольців, наших рідних та близьких — те, що ми живі. Те, що ми боронимо, боронили й будемо боронити Україну до нашої перемоги. Наразі я переконаний, що в Україні немає жодної людини, у котрої в телефонній книжці не буде номеру, з якого їй вже ніколи не подзвонять. Загиблі герої віддали найбільше та найцінніше, що у них було. Адже ми зможемо повернути, надолужити і відбудувати все, окрім життя. І про це треба завжди пам’ятати і віддавати шану", — каже Роман Конон.
Він упевнений, що разом з побратимами пройдеться переможним парадом. "Для нас наразі найкраща шана — бачити один одного живими, потиснути руку, обійнятися. Це найкраще, що може бути, коли ти побратима не бачив декілька місяців, а потім з ним зустрічаєшся десь на теренах Донбасу. Це справжні чоловічі сльози. Я переконаний, що продовження цієї війни ще буде у нас потім у суспільстві. Буде доформування нашого українського суспільства", — наголошує Роман Конон. А зараз у цілому підтримка ЗСУ з боку людей та волонтерів дуже відчутна, констатує він.
"З вагітною дружиною, з собакою, з декількома рюкзаками ми спустилися з 17 поверху…"
"До 24 лютого було зрозуміло, що щось буде, але ніхто не знав конкретно що. А 24 лютого особисто я з вікна побачив, як ППО збила ракету. З вагітною дружиною, з собакою, з декількома рюкзаками ми спустилися з 17 поверху, і я відвіз їх, як здавалося, у безпечніше місце, хоча насправді важко сказати, де було безпечно. А сам я долучився до добровольчого формування територіальних громад "Свобода", яке потім вже переформатувалося в батальйон "Свобода". Перше, що ми зробили — постали на оборону Оболоні, деякі хлопці поїхали на Жуляни, після того були Мала Стариця, Лукаші, штурм і зачистка Лук'янівки, Ірпінь, Буча…З цього все й почалося. Тож вибору не було (як стати добровольцем — ред.). Було винятково розуміння і бажання того, що потрібно захистити насамперед рідних та близьких", — розповідає лейтенант батальйону "Свобода" із позивним "Варвар"
"Або ми, або нас"
"Мої близькі поставилися до цього з розумінням і прийняттям того, що інакше не можна. Тому що постало питання — або ми, або нас. Та в принципі постало питання виживання української нації. Історія циклічна і за великим рахунком повторилися події сторічної давнини, коли "совєти" напали на УНР", — зазначає Роман Конон. На його думку, українських добровольців 2014 року багато в чому можна порівняти з героями Крут, які ціною своїх життів затримали на декілька днів величезну армію "совєтів" і тим самим дали змогу європейським країнам визнати по суті державність УНР. "Відповідно так само з 2014 року хлопці втримали цю паузу, щоб зараз ми вже в дійсно сильній армії могли давати гідну відсіч ворогу", – зауважує доброволець.
Фото: ФБ-сторінка Roman Konon
"Вони полізли і полями, і лісами, і через контрольно-пропускні пункти — звідусіль"
"Усі українці знають, що повномасштабний наступ почався з усіх сторін", – каже Роман Конон. І додає: виставити по всьому периметру спільного кордону з Росією та Білоруссю прикордонників, представників Нацгвардії та Збройних Сил, щоб закрити його повністю — це нереально і неможливо. А вони (росіяни — ред.) полізли і полями, і лісами, і через контрольно-пропускні пункти — звідусіль. На жаль, за кілька годин вони змогли просунутися, поки цивільні люди не отримали зброю. А де вже наші отримали зброю — там ворог не пройшов. Тому що зайти в місто, де на рашистів з кожного вікна наведена зброя, яка в них вистрелить, не вдасться. Хто міг, той взяв автомати. Хто не встиг, той готував "коктейлі Молотова". Окупанти зазнали масштабних збитків і втрат. Роман Конон наголошує, що внесок добровольців у зупинення бліцкригу рашистів, у його зрив був величезним. І добровольці зробили величезний внесок у подальший перехід ЗСУ до наступальних дій і вибиття ворога з української землі.
