Затриманий за підозрою у колабораційній діяльності на Харківщині, листопад 2022 року. Фото: СБУ
Як правоохоронці виявляють колаборантів?
Як колишній адвокат в кримінальному процесі, можу розповісти, як воно мало би виглядати і в принципі так і виглядає. Виявляється це доволі просто: коли ми деокупуємо ту чи іншу територію, туди заходять наші правоохоронці для проведення стабілізаційних заходів. Адже очевидно, що в місті, яке щойно деокуповане, можуть знаходитися вороги, російські військові, солдати та інші. Після цього проводиться спілкування з нашими громадянами для того, щоб з’ясувати, що відбувалося, які можливо воєнні злочини або інші злочини було вчинено. Правоохоронці мають зібрати фактаж, перевірити його, послілкуватися з людьми, подивитися в інтернеті. Адже досить часто люди, які вчиняли колабораційну діяльність, продовжують її вчиняти, не приховують цього, а навпаки бравують, що от вони підтримують "русскій мір". Тому тут немає нічого складного, адже цю всю інформацію можна зібрати з відкритих джерел та отримати докази експертиз, які встановлять, що власне ця людина робила і яким чином. Тож колаборанти виявляються так само, як і проводиться розслідування будь-якого іншого кримінального правопорушення - зібранням доказів, оцінкою та прийняттям рішень, чи є в діях людини ознаки колабораційної діяльності, чи ні. Також можливий й третій варіант – чи не було в діях цієї особи таких моментів, як примус, які виключають те, що вона вчинила злочин.
Яке загалом покарання передбачене за цей злочин?
Законодавець доволі цікаво підійшов, тому що коли ми говоримо про певні заклики, схвалення повалення територіальної цілісності, навіть про сприяння в організації політичних заходів, то законодавець передбачив таку відповідальність як заборона в подальшому здійснювати певну державну діяльність. Тобто на певні державні посади особа, яка вчинила ці дії, не пройде. Тобто тут уже застосовано такий механізм, як "люстрація". В той же час, коли ми говоримо про те, що людина обійняла ту чи іншу посаду, здійснювала господарську діяльність, продавала ті чи інші матеріальні цінності, то йдеться про ув’язнення від 10 років. Покарання доволі суворе, але при тому законодавець передбачає, що такий інструмент, як усунення від можливості прийняття участі у державному управлінні в майбутньому -– це теж один з інструментів, який, сподіваюся, ми розвиватимемо в подальшому.
А щодо межі визначення колабораціонізму, яка може посіяти сумнів, чи є людина колаборантом, – примус…
Фактично ми говоримо про те, що особа діяла в умовах, коли вона не могла вчинити інакше, бо якби вчинила інакше, то могла би за це поплатитися своїм життям і здоров’ям або життям і здоров’ям своїх близьких і рідних. Також може бути, що вона діяла в прямій залежності, коли їй буквально сказали, що якщо вона цього не вчинить, то до неї застосують ті чи інші фізичні заходи, які так само поставлять у небезпеку життя чи здоров’я близьких і рідних. Коли ми говоримо про те, що людина вчиняє ту чи іншу дію, яка має усі ознаки колабораційної діяльності, але вона не може бути піддана відповідальності саме через те, що вони робила це вимушено, це не має звучати таким чином: "добре, деокупують територію, де я проживаю, і я просто скажу, що мені погрожували". Насправді тут так само необхідно розуміти, що факт існування цих погроз, примусу, що в людини не було іншого виходу, також має бути доведений. Тому необхідно зберігати усі необхідні матеріали. Наприклад, якщо ми говоримо про освітній процес, то в деяких регіонах як батьків, так і дітей фактично змушували приходити на навчання. Ти не міг не прийти, і не вийти на роботу або не відправити свою дитину в школу. Адже після цього перед тобою ставала фактично перевірка в рамках розслідування тих чи інших кримінальних справ. Результатом цих перевірок могла стати фізична шкода життю і здоров’ю людини, дітей чи родичів.
Якщо комунальник продовжує ремонтувати труби в тимчасово окупованому місті, а лікар – продовжує робити там операції, чи є це колабораціонізмом?
Однозначної відповіді не може бути. Необхідно перевіряти, що саме він робив, на якій посаді перебував? Тому що одна справа, коли ти фактично здійснюєш діяльність, а інша – коли ти обіймаєш певну керівну посаду, чи передавав ти певні матеріальні цінності в той момент. Тому сказати, що існує універсальний рецепт – неможливо. Але будь-яка людина має розуміти, що добровільно йти на співпрацю і, наприклад, якщо ми працюєш комунальником і окупаційна влада пропонує тобі обійняти вищу адміністративну посаду – тут будуть питання. Якщо ти працюєш лікарем і тоді так само пропонують обійняти певну адміністративну посаду і ти приймаєш цю пропозицію співпраці, – теж будуть питання.
Чи варто чекати змін до наявних норм, які стосуються покарання і визначення колабораціонізму?
Однозначно так, тому що ця дискусія точиться як в експертних колах, так і в парламенті. По-друге, ми прекрасно розуміємо, що маємо перед очима історію поствоєнну дуже багатьох країн, в тому числі й цілого європейського континенту. З цих історій ми можемо зробити висновки і перейняти для України найкращі практики поствоєнного відновлення, в тому числі – у секторі перехідного правосуддя.
Стаття 111-1: до 15 років тюрми
Статтю про колабораційну діяльність (111-1) додали до Кримінального Кодексу України в березні 2022 року. Що закон вважає колабораціонізмом:
- публічне заперечення збройної агресії проти України та публічні заклики до підтримки рішень держави-агресора чи окупаційної влади. Покарання: заборона обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на 10-15 років (які саме посади та діяльність, у законі не уточнюється, — ред.);
- добровільне зайняття некерівної посади у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. Покарання: заборона обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на 10-15 років, також можлива конфіскація майна;
- пропаганда на користь держави-агресора в закладах освіти на всій території України. Покарання: виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або ув'язнення на строк до трьох років і заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на 10-15 років;
- передача матеріальних ресурсів окупаційним військам, господарча та економічна співпраця з ними. Покарання: штраф до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів (170 тисяч гривень) або позбавлення волі на 3-5 років, конфіскація майна та заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на 10-15 років;
- зайняття керівних посад у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, організація виборів до незаконних органів. Покарання: позбавлення волі на 5-10 років, заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю протягом 10-15 років з конфіскацією майна або без неї;
- організація та проведення політичних заходів на підтримку держави-агресора чи окупаційної влади. Покарання: позбавлення волі на 10-12 років, заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю впродовж 10-15 років. Також можлива конфіскація майна;
- участь у збройних формуваннях, зайняття посад у незаконних судових і правоохоронних органах. Покарання: ув’язнення на 12-15 років, заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю протягом 10-15 років та конфіскація майна.
