Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Люди, які не знають що таке війна, не можуть нас зрозуміти. На початку я хотів ще щось довести своїм колишнім друзям з росії, знаходив ресурс розмовляти, щось доказувати. Але зараз я просто роблю свою справу і більше ні з ким з них не спілкуюсь
Ти сьогодні презентуєш у нас пісню "199.9". Що саме означають ці цифри?
Знаєш, я ніколи не любив пояснювати сенси, які я закладаю в пісню. Ніби ти народив дитину і маєш пояснити, чому ти її народив. Я взагалі навіть не уявляв, що мене покличуть на радіо з прем'єрою цієї пісні, тому що коли я її робив, точно не думав про радіо. Я розумів, що це не для радіо трек, тому я дуже здивований, що я презентую сьогодні на "Радіо Промінь". Хочу просто подякувати, що маю можливість презентувати її тут, саме з тобою в цій студії.
"199.9" - це присвята моєму колишньому другу, якого я зараз вважаю мертвим, який підтримує жахливу війну. Він зараз знаходиться по той бік барикад. Навіть незважаючи на те, що він не тримає зброю в руках, але знаходячись у росії, працюючи, він всеодно підтримує цю війну. Ця пісня як раз є моїм присвяченням тим людям.
Чому 199.9, а не 200? Що ця 0,1 дає?
Знаєш, це коли в церквах відспівують мертвих людей, в них там є кадило. І коли людина робить останній подих, кадило вже над нею, це вже майже-майже мертва людина.
У пісні 199.9 дуже багато болю. Це як мистецький образ?
Раніше, коли в мене виходило написати якусь гарну пісню, ми її так робили, щоб під формат якийсь підлаштуватись, щоб комусь сподобатись. Зараз у мене взагалі немає амбіцій комусь подобатися, є амбіція подобатися собі. Але іноді мене самого від себе нудить. Я зараз на шляху, щоб сподобатись собі більше. А що стосується пісень, то я зараз роблю тільки ті, які подобаються мені. Звісно, мені хочеться, щоб люди теж їх чули. І добре, що я маю таку нагоду презентувати цю пісню на радіо.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Все життя я розмовляв російською мовою, писав на ній пісні, тому що хотів заробляти гроші. З початком повномаштабного вторгнення я зробив свої висновки. І просто працюю над тим, щоб якомога швидше здобути перемогу разом з країною
18 квітня ти опублікував у соцмережах відео з вибаченнями. За що і перед ким ти вибачався?
Говорити я можу тільки за себе, розуміння приходить не завжди одразу. Все життя я розмовляв російською мовою, писав на ній пісні, дивився в бік рашки, тому що хотів заробляти гроші. І коли в мене народилася донька, я вирішив свій вектор спрямувати в рашку, щоб вибратися з боргової клоаки, хоча це рішення для мене було дуже важким. З початком повномаштабного вторгнення я зробив свої висновки. Але це був мій вибір. Зараз просто працюємо всі над тим, щоб якомога швидше здобути перемогу разом з країною.
Як відреагували твої підписники на вибачення?
В мене склалось таке враження, що українці чекали на це. Вони мене підтримали. Люди по той бік – мене взагалі не зрозуміли. Я так розумію, що люди, що знаходяться там, які не знають що таке війна, вони не можуть нас зрозуміти. Навіть колишні друзі казали мені: "Так в тебя ж не летит?" – то про що розмовляти? На початку я хотів щось довести, знаходив ресурс розмовляти, щось доказувати. Але зараз я просто роблю свою справу і вже більше ні з ким з них не спілкуюсь.
Люди, які прийшли в коментарі, вони тебе нажахали чи, навпаки, підтримали?
Підтримали, я дуже за це їм вдячний. Читаю коментарі і думаю – нарешті це відбулося, тому що люди реально чекали від мене цього. Як моя аудиторія, так і ті, хто в якийсь час відвернулись від мене, не підтримували мою позицію. Я насправді радий, що це відбулося.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Я дійсно жалкую, що раніше не писав пісні українською, бо в мене насправді виходить суперкласно
У тому відео ти казав, що наступні пісні будуть українською мовою. Якою буде твоя наступна пісня?
Наступна пісня буде дуже красива, про надію. Вона буде називатись "Останній день літа". Я написав її саме в останній день літа. Був неймовірно красивий захід сонця. Я жив тоді у друзів на Печерську на одинадцятому поверсі і дивився на цей захід. В мене була в руках гітара і я дописував останні рядки цієї пісні.
Я радий, що в мене з’являються такі пісні. Єдине, про що я дійсно жалкую, то це про те, що я раніше не писав пісні українською, бо в мене насправді виходить суперкласно. Зараз я маю таку можливість, і мені здається, що якраз настав час для тих пісень, які всередині мене жили. Майже щодня сиджу за інструментом і намагаюсь писати якомога більше.
23 травня буде реліз "Останній день літа", вже все готово, чекаю цього з нетерпінням. Напевно, ще більше ніж коли-небудь хочу презентувати цю пісню, бо вийшла дуже класна аранжировка.
Я записав її в домашній студії моїх друзів у невеличкому містечку біля Оксфорду у Великій Британії. Саме там ми шукали барабани, звуки для цієї пісні. Я повернувся в Україну, записав тут голос і тут же відправив її в Лондон, щоб далі зводити.
Ми помітили, що у твого гурту змінилася назва акаунтів в соцмережах – BAHROMA на ВАH.ROMA. Чи існує тепер BAHROMA?
Є музиканти, з якими я граю пісні. Раніше я взагалі робив пісні з різними музикантами, з саунд-продюсерами, а наразі займаюсь цим сам. Здобув деякий досвід, навчився чомусь і продовжую це робити. Мені подобається, як в мене зараз виходить, як починають звучати мої пісні. Але звісно, коли я граю наживо концерти, я хочу відчувати енергію інших людей, які зі мною знаходяться на майданчику, і відчувати їх підтримку.
Мені зараз дуже подобається відчувати і бути зі своєю аудиторією, йти з нею одним шляхом. Зараз я не менш амбітний, але в мене тепер зовсім інші амбіції
У 2017 році в інтерв’ю для шоу "Селекція" ти казав, що у 2020 році гурт BAHROMA дасть сольний концерт в Палаці Спорту в Києві. Що пішло не так і що цьому завадило?
Я був доволі амбітним. Наприкінці 2009 року, коли тільки з'явився гурт BAHROMA, я вважав, що вже через рік ми будемо грати десь на стадіоні. Раніше я взагалі по-іншому сприймав себе і свою музику і думав, що це мейнстрим. Але згодом я зрозумів, що граю нішову музику, і моя аудиторія взагалі інша. Мені зараз дуже подобається відчувати і бути зі своєю аудиторією, йти з нею одним шляхом, так само вони відчувають мене. Зараз я не менш амбітний, але в мене тепер зовсім інші амбіції.
Над чим ти зараз працюєш?
Стосовно планів музичних, то звісно, я їх будую і хочу записати альбом. Саме над новими піснями я зараз працюю. А що стосується мене як громадянина, то я займаюся волонтерською діяльністю, допомагаю.
Наразі є великий проект, який хочу взяти – відбудувати дитячий будинок у Фастівському районі. З початку повномаштабного вторгнення я допомагаю дитячим будинкам Київської області, їх п’ять наразі, це 360 дітей. Це різні діти – діти-сироти, з інвалідністю, з аутизмом. Зараз допомагати дітям дуже складно, тому що збори йдуть дуже повільно, тому будемо відкривати проект з відбудови дитячого будинку.
Шість років тому ти зазирав у майбутнє в пісні "Робот". Яким ти його уявляв і що з того справдилося?
Точно не таким. Я вперше в житті 24 лютого дізнався, що таке тваринний страх. Я прокинувся поруч зі своєю дитиною і вона мене запитала, що то за сирени. Мене паралізувало, я не міг поворухнутися, можливо, я відчував би по-іншому, якби не дитина.
Мені дуже хочеться, щоб ця війна закінчиться нашою перемогою і, звісно, якомога швидше. Цього всі бажають, це спільне бажання всієї країни. Я дуже хочу, щоб моя дитина змогла повернутись в Україну і я мав змогу проводити з нею кожен день. Я зараз хочу тільки одного – і ми працюємо над цим.
Редакторки текстової версії - Ірина Віцан і Міла Кравчук
Підписуйтеся на подкаст "Вікенд Нової Музики" на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.