Фото: Детектор Медіа
Як зауважила фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз, навіть у британських словниках вже існує термін ''корисний ідіот'': ''Він з'явився ще за Радянського Союзу: здається, так називали людей, які працювали в інтересах Радянського Союзу, перебуваючи в Британії чи Сполучених Штатах. І ми зараз бачимо таке явище серед українців. Ми проводили дослідження ''Як не стати овочем'' і фіксували, що в 2022 році кожен другий українець, користувач українського фейсбуку, поширював меседжі в руслі російської пропаганди. І ці люди в переважній більшості точно не розуміли, що підігрують російській пропаганді. Тому коли ми говоримо про корисних ідіотів — це не тому, що хочемо когось образити. Ми намагаємося пояснити це явище, щоб люди на ці маркери звертали увагу і розуміли, що варто кілька разів подумати перед тим, як піддатися певним емоціям''.
Психологиня Катерина Гольцберг звернула увагу на інший аспект цього явища: "Мені тут більше подобається слово репутація, бо до людей звертаються для того, щоб використати їхню репутацію. Тому мені здається, що коли ми сформуємо інститут репутації в суспільстві, то в нас стане менше ''корисних ідіотів''. Адже коли людина не боїться зіпсувати свою репутацію, саме тоді вона і може бути використана. Ми вже бачимо, що зіпсувати власну репутацію в епоху соцмереж дуже легко".
Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз переконана, що ''корисні ідіоти'' стали майже професійним сегментом суспільства: ''Якщо ми пригадаємо всіх професійних протестувальників, які роблять це не через ідеї, а через меркантильні інтереси, то побачимо, що для них репутація взагалі не має значення. Але ось цю функцію ''корисного ідіота'' вони виконують. Причому вони аргументують це псевдоуявленням, що вони борються нібито за права людей, хоча фактично в дуже багатьох моментах такі люди діють проти України. Інший аспект — це вже рівень різноманітних експертів. Наприклад, коли люди, які нещодавно були експертами з пандемії і коронавірусу, зараз стали експертами з військової справи. Вони вміло управляють цим хайпом і добре розуміють, на які питання потрібно дати відповіді, щоб люди їх слухали. Як результат, вони завдають шкоди суспільству, тому що, як мінімум, дезінформують, а як максимум, збивають людей з пантелику і дезорієнтують у достатньо вагомих питаннях, які надзвичайно важливі на цей момент для суспільства''.
Ведучий Вадим Карп'як поділився власними спостереженнями: ''Моє суб'єктивне враження таке: чим вищий експерт у моїй особистій табличці експертності, тим більше він сумнівається в тому, що говорить. А чим нижчий рівень експертизи у людини, тим безапеляційніші її судження''.
Психологиня Катерина Гольцберг пояснила це: ''Є два таких синдроми: Даннінга Крюгера і синдром самозванця. Ми маємо розуміти, що вони протилежні. Синдром Даннінга Крюгера — це коли людина вважає себе експертом, але не є експертом, а синдром самозванця — це навпаки, коли я є експертом, але я дуже сумніваюся і весь час перевіряю певну інформацію. Другий мені приємніший, тому що людина, яка сумнівається, все буде перевіряти. Дуже часто умовні експерти, які виконують якесь завдання, використовують техніки НЛП — нейролінгвістичного програмування, коли підсаджують людей на гачки певних слів-тригерів. І людина, коли чує їх, хоче дослухати думку.Ці слова дуже часто виносяться в заголовки. Тому ми маємо усвідомлювати, що нами маніпулюють, тому що певні слова нас змушують слухати якусь маячню''.
Коментуючи допустимість суб’єктивності в оцінках експертів, фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз зауважила: ''Одна справа, якщо ми на кухні ділимося своїми думками, інша справа, коли людина виходить на мільйонну аудиторію і має нести відповідальність за свої слова. Вона може помилитися, вона може обмовитися, на помилку має право кожен. Але якщо це відбувається системно, якщо це виходить за рамки експертизи цієї людини, то це вочевидь не те, що людина могла зробити незумисно, — вона свідомо цьому слідує. Реальні експерти пояснюють більш раціонально і менш емоційно — і це не подобається аудиторії. А емоційний запит суспільства якраз задовольняють псевдоексперти, які часто виконують роль ''корисних ідіотів''.
Психологиня Катерина Гольцберг зазначила: ''Маємо визнати, що зараз не існує відповідальності за сказане. І навіть репутаційна відповідальність так само відсутня''.
Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз переконана, що стосовно цього питання будуть зроблені висновки: ''Ми на порозі розробки такого законодавства, не тільки в Україні, але й у світі, яке буде регламентувати ось цю псевдоекспертизу, тому що з розвитком соціальних мереж усі зіштовхнулися з цим явищем, і поки що ніхто не розуміє, як з цим працювати. А наслідки розуміють''.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у межах проєкту Радіо Культура "ППО. Протипанічна оборона". Матеріал відображає позицію авторів і не обов'язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".
