Фото: АР
Наскільки важливе та актуальне це рішення з огляду на те, що це питання навіть закликало вирішити РНБО?
Олексій Данілов: Мова йде про медичний канабіс, що є ключовим словосполученням в даному контексті. На превеликий жаль, у нас вже існує щонайменше два мільйони людей, які потребують лікування. Це про ліки, це про здоров'я людей, це про допомогу людям. Тому до цього долучився і апарат Ради нацбезпеки і оборони, до цього долучився президент нашої країни (в тому числі у своєму виступі у День Конституції), і багато інших людей, які розуміють, про що йде мова.
Людина у нас має бути на першому місці і ті, які починають там розповідати, що треба референдуми проводити, не розуміють, що в нас сьогодні страждають люди від того, що ми не можемо їм забезпечити якісні ліки, які побудовані на цій рослині. Ще раз наголошую, це про людину, про ліки, медицину, а не про якісь там інші речі.
Ольга Стефанишина: Ми говоримо про закон, який нарешті дозволить використовувати в Україні ліки на основі медичного канабісу. Попереду ще друге читання і підзаконні акти уряду, але перший крок уже зроблено на шляху до того, щоб українці з тяжкими захворюваннями (онкологія, хвороби Альцгеймера, Паркінсона, епілепсія) мали можливість полегшувати біль і мати кращу якість життя. Бо канабіс покращує апетит і сон, знімає, а це найважливіше, больовий синдром. Досить тривожні справи у нас і з психологічним станом українців внаслідок війни. Є дослідження, які показують ефективність лікування канабісом після ПТСР, тому нині ми потребуємо і таких ліків дуже сильно. Тому вчорашній день історичний, оскільки за цей законопроєкт проголосували 268 депутатів. Такий законопроєкт подавався і в минулому скликанні парламенту, 2 роки тому мій законопроєкт також не набрав необхідну кількість голосів.
Які саме правки найгарячіше дискутувалися, і чи потребує законопроєкт допрацювання?
Ольга Стефанишина: Звісно, він потребує доопрацювання. Дуже мало законопроєктів, до яких після першого і другого читання ні у кого не виникає зауважень. Думаю, що друге читання — це буде наша друга епопея, тому що, переконана, будуть не лише конструктивні поправки, а й законодавчий спам, коли депутати будуть подавати тисячі правок для того, щоб заблокувати цей проєкт закону. І попри хорошу єдність в парламенті в голосуванні в першому читанні, є кілька фракцій, які були категорично проти, в саме вони будуть блокувати його ухвалення.
А якщо говорити про конструктивні правки, то справді є кілька моментів, які ми будемо виправляти. Це, насамперед, заборона імпорту сировини з-за кордону до 2028 року. Для того, щоб ніби спонукати національного виробника. Я думаю, це не дуже хороша ідея, тому що невідомо, скільки часу буде потрібно для того, щоб розвинути цю галузь. Якщо ми заборонимо сировину, ми фактично можемо обмежити доступ до ліків. Тому я буду подавати таку поправку.
Також у нас є громадські активісти, які дуже багато критикували цей законопроєкт, тому що він ніби-то не переносить канабіс зі списку заборонених речовин до списку суворо контрольованих речовин. Але це робиться постановою уряду, а не законом. Проте, законом ми можемо зобов'язати уряд це зробити. Думаю, що уряд і так мав би це зробити, тому що він мав би виконувати законодавчу базу. Але для того, щоб всі були впевнені, що це відбудеться, я готова подати з колегами таку поправку. Ми будемо збирати консультації для того, щоб мати збалансований текст уже до другого читання.
На адресу законопроєкту лунають звинувачення, зокрема і від Дмитра Разумкова, що за ним, мовляв, ховається суто бізнесова історія, яка породить нову корупційну схему. І також, мовляв, це може призвести до майже легального загальнодоступного вживання в рекреаційних цілях.
Ольга Стефанишина: Так, саме через ці застороги Дмитра Разумкова ми не змогли проголосувати минулого разу 2 роки тому. Він тоді був головою Верховної Ради і умисно вплинув на зал. І тих голосів, яких нам не вистачило, думаю, що це була його робота. Мені складно сказати, чому Дмитро проти, але, думаю, йому буде складно йти проти самої ідеї, оскільки більшість громадян розуміють, що це ліки. Тому він вигадує такі речі, якими можна маніпулювати. Я не можу зрозуміти цих маніпуляцій.
Ми сьогодні говоримо про те, що дозволяємо використання в Україні ліків на основі медичного канабісу. Також цей закон про те, щоб ці ліки вироблялися на території України. Звичайно, є варіант — дозволити лише їхнє використання, і ми над цим думали. Просто я хочу, щоб всі розуміли, що нині близько 6 мільйонів людей можуть потребувати таких ліків. У нас вже є постанова уряду 2021 року, яка дозволяє використання трьох лікарських засобів на основі медичного канабісу. Це дуже дорогі імпортні ліки, і вони досі не доступні в Україні, тому що компанії-виробники навіть не хочуть виходити на наш ринок. Їм це не цікаво.
Для мене дуже дивно чути виступи проти того, щоб ці ліки вироблялися в Україні. Адже ми говоримо про дуже суворо контрольоване вирощування сировини і виробництво цих ліків. В законі це чітко прописано. Ми навіть прописали вимогу, щоб кожен кущ, кожна подальша транзакція лікарських засобів мала штрих-код для того, щоб можна було прослідкувати рух кожної рослини від моменту, як насіння потрапило в землю до того, як вона потрапила до пацієнта. Це жодним чином не буде сприяти сплеску наркоманії, як про це говорять противники закону. А просто дозволить хворим людям використовувати ці ліки і дасть до них доступ. Тому що наша задача — не просто дозволити, країна вже дозволила, наша задача - дати доступ.
Що ще потрібно змінити перед другим читанням?
Євгенія Кравчук: Є різні дискусії щодо цього питання, і я читала критику не лише з боку певних політичних партій, які поводяться, як бабусі біля під'їзду, називаючи всіх наркоманами, а від активістів, які давно займаються цією темою. Вони звертають увагу на те, що канабіноїди не вилучені з переліку заборонених речовин. До цього законопроєкту велика увага, і, очевидно, багато хто захоче подати правки. І я сподіваюся, що це не перетвориться в поправочний спам. Бо ліки дійсно потрібні. І потрібні ліки доступні. Не по 300 доларів і не по 2000 доларів, а за доступними цінами для мільйонів українців. Я дуже сподіваюся, що і держава буде компенсувати якусь вартість, якщо питання стосуватиметься воїнів з ампутацією кінцівок тощо. Дуже важливо, щоб процес не загальмувався. Бо цей законопроєкт — перший хороший сигнал від держави для онкохворих пацієнтів, пацієнтів з епілепсією, тим, хто має ПТСР. Але далі все має йти до завершення, тобто до ухвалення закону.
