Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан. Фото: 3.bp.blogspot.com
Яка позиція органів місцевого самоврядування щодо витрати коштів в умовах війни?
"Позиція місцевого самоврядування ― все для Збройних Сил України та допомога армії будь-якими шляхами", ― наголосив виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан. І продовжив: "Із 24 лютого 2022 року набрала чинності постанова 590, яка визначає пріоритетність і черговість видатків як державного, так і місцевих бюджетів. Здійснюється попередній контроль державним казначейством, будь-які додаткові видатки контролюються на рівні Міністерства фінансів. У 2022 році Асоціація міст України ініціювала розширення повноважень органів місцевого самоврядування в постанові Кабміну щодо закупівель. Тому що є проблема із закупівлями для потреб Збройних Сил, коли вони до нас звертаються. Це стосується дронів, тепловізорів, бронежилетів, пікапів. Цілий рік у нас тривала переписка, причому Міноборони підтримало нашу ініціативу і запропонувало уряду проєкт постанови. На жаль, на той момент його не ухвалили. Наведу яскравий приклад. Муніципальна влада Бучі, навіть перебуваючи в окупації, змогла спрямувати 13 млн гривень із місцевого бюджету на потреби Збройних Сил України. Нещодавно у Дніпрі ухвалили програму щодо закупівлі дронів власного виробництва. Навіть сільські, селищні громади виділяють по кілька мільйонів гривень на дрони. У кожному муніципалітеті приймають відповідні програми. Є інша проблема ― коли приходять перевіряючі й кажуть про те, що це нецільові видатки місцевих бюджетів. Тому другу частину коштів муніципалітети спрямовують на закупівлю так званих військових облігацій, а де-факто обсяг коштів з військового ПДФО ― 54-57% у середньому по країні ― автоматично повертається у військові частини по місцю дислокації".
Чому ж виникають скандальні історії, коли озеленюють або ремонтують те, що могло б почекати?
На думку Олександра Слобожана, кожну індивідуальну історію варто розбирати окремо. "Нещодавно виникла величезна історія з овочерізками. Але де-фато ― це вертикаль державної влади, це державна програма із закупівлі овочерізок. Відповідно, замовником також був орган державної влади, який перебуває у певній вертикалі. Тому кожну програму треба розбирати. Якщо в якомусь населеному пункті щось ремонтують, то є такі надходження ― позабюджетні кошти, які насправді є донорськими вливаннями. Дуже мало у медіа піарять допомогу на платформі Cities4Cities та інших. Це допомога іноземних муніципалітетів для українських муніципалітетів на підтримку їхньої спроможності. Адже питання комунальних послуг і тарифоутворення ніхто не знімав з місцевої влади. Ми хочемо прийти додому, ввімкнути світло, відкрити кран і набрати води, але ніхто не ставить запитання, звідки це береться, звідки муніципальні бюджети беруть кошти на аварійні ремонти? А як були відбудовані 650 об’єктів критичної інфраструктури, зруйновані ракетами? За кошти місцевих бюджетів. Подивімося на Бучу, Бородянку або Херсон ― звідки вони брали кошти? Звісно, коли міжнародні кошти заходять у місцеві бюджети, то вони автоматом стають муніципальними, але їхнє джерело ― зовсім інше. І другий момент. До заборони 252-ї постанови у нас була можливість так званої єдності країни, як це існує у Європі ― коли тилові бюджети можна було спрямовувати за допомогою міжбюджетних трансфертів на допомогу деокупованим громадам. Наприклад, місто Київ 500 мільйонів гривень спрямувало на такі громади, як Іванків, Буча, Біла Церква, де були зруйновані об’єкти".
