Ілюстративне фото УНІАН
"Ситуація жодним чином не позначиться на внутрішніх цінах"
Російські агресори активно знищують портову інфраструктуру, щоб не дати Україні можливості здійснювати експорт, констатує Олег Пендзин. Такими своїми злочинами Росія створює перспективу голоду у світі. "Щодо самої України, це не дуже сильно вдарить по ситуації на внутрішньому ринку. Торік ми зібрали на 30% менше врожаю, ніж позаторік, і це було на рівні 76 млн тонн. Щоб усередині країни повністю прохарчуватися, Україні з населенням 40 млн потрібно було близько 18 млн тонн зерна. 8,2 млн людей покинули територію України як вимушені біженці, тож внутрішній обсяг споживання зернових сягає 13-14 млн тонн. Цьогоріч ми зберемо десь на 10% менше, ніж торік – понад 60 млн тонн. Тобто — набагато більше, ніж потрібно для внутрішнього споживання. Отже, ситуація жодним чином не відіб’ється на внутрішніх цінах. Ще один момент. Торік, коли запроваджували так звану "зернову ініціативу" і було блокування портів, Україна не змога вивезти близько 22 млн тонн зерна врожаю 2021 року. Ця продукція лежала на елеваторах, і ми маємо розуміти: коли починається збір врожаю, його треба десь складати і зберігати. А коли лишалася велика кількість невивезеного зерна, були проблеми з вільними місцями під новий врожай. Цей рік докорінно відрізняється — сьогодні врожаю 2022 року не вивезено десь 4 млн тонн, і загальний обсяг вільних елеваторів достатній, щоби повністю забезпечити збереження нового врожаю. Уся продукція більш-менш законтрактована і чекає на механізми вивезення. І вчорашній (26 липня) саміт "Україна-НАТО" за основне питання мав напрацювання нових логістичних шляхів вивезення українського зерна та забезпечення подальшого експорту врожаю вже 2023 року".
"Напрацьовуються логістичні шляхи через Чорне море в територіальних водах Болгарії та Румунії"
"На сьогодні основний шлях вивезення зерна з України — суходіл. Він, безперечно, не зможе забезпечити вивезення всього обсягу зерна, тому що технічні можливості залізниць, у тому числі європейських, не дозволять цього зробити. Крім того, є різниця в коліях — українська колія ширша за європейську, а також немає належної кількості зерновозів. Тому залишається важливим збереження логістики через Чорне море. І тут постає велике значення Дунайських портів, зокрема порту Рені. Єдиний момент — вони мілкуватіші, ніж в Одесі, і максимум, що може зайти в Рені, це 25-тисячник, у той час як Одеса спокійно приймає 75 тисяч тонн. Зараз напрацьовуються логістичні шляхи через Чорне море не безпосередньо у нейтральних водах, а в територіальних водах Болгарії та Румунії.
Олег Пендзин. Фото: ФБ-сторінка
"Логістика суходолом — набагато довший та об’єктивно дорожчий шлях"
"Логістика суходолом через Європу мала б бути такою: залізницею до портів Балтійського моря, насамперед польських портів, там перевантаження на балкери (балкер – спеціалізоване судно для перевезення вантажів: зерна, вугілля, руди, цементу тощо – ред.), далі через Балтику навколо Європейського континенту до Середземного моря і потім — на наші традиційні ринки. Цей шлях набагато довший та об’єктивно дорожчий. Але — за тиждень від виходу РФ із зернової угоди ціна на зерно на світових ринках підскочила вже на 8% і зростатиме далі, що дуже хвилює африканські країни. Таке зростання цін робить неможливою закупівлю ними продовольства у необхідних обсягах. Нагадаю, що Міжнародна організація продовольства свого часу видала критерії продовольчої безпеки. Один із них — фінансова доступність харчування. Адже хліб може лежати на полицях, але коштувати стільки, що ви його собі не зможете дозволити. Від підняття цін на зерно страждають, передусім, бідні країни".
"Ціну на зерно врожаю-2023 знатимемо, коли буде зрозуміла собівартість виробництва"
"Остаточно ми зможемо говорити про ціну на зерно врожаю-2023 трохи згодом, коли буде зрозуміла собівартість виробництва цього зерна. У нас з 1 липня збільшилися ціни на паливно-мастильні матеріали, тож новий врожай збиратимуть із новими податками. А це докладе певного елементу до формування ціни на новий врожай. Маємо розуміти, що внутрішній ринок у нас буде повністю забезпечений. Окрім того, ми споживаємо не зерно, а кінцевий продукт, а це — результат роботи людської праці, результат вартості електрики і пального. Наші хлібовиробники є дуже соціально відповідальними підприємцями, і попри будь-які зміни, які відбувалися на внутрішньому ринку України, хліб у нас ніколи не дорожчав більш як на півтора-два відсотки на місяць. Гадаю, у межах тієї інфляції, яка на сьогоднішній момент очікується — це 12-13%, а до кінця року 18% — хлібна група може подорожчати в середньому на 3-5%", — констатував Олег Пендзин.
