Фото: Фонд держмайна України
Українці хочуть інвестувати в українські підприємства
"Рішення про об’єкти, які передаються для приватизації, ухвалює Кабінет міністрів України за поданням Міністерства економіки. Ініціатором в цьому випадку можуть бути будь-які підприємства, органи державної влади або й бізнес та громадяни. Якщо вони, наприклад, бачать якусь занедбану будівлю, то можуть подати заявку на включення зазначеної будівлі в перелік до приватизації. Це можна зробити на сайті privatization.gov.ua, додавши фото. Тоді це також буде підставою для ініціації щодо приватизації. Якщо це якийсь непрофільний актив, то він цілком може бути приватизованим", — розповів Сергій Симонов.
За словами прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля, в управлінні держави перебуває понад 3600 об’єктів, 109 з яких визначені стратегічними та не підлягають приватизації. Більше 600 підприємств в галузі енергетики, оборонного комплексу та інші залишатимуться в управлінні держави до кінця воєнного стану. "280 об’єктів зараз знаходяться на різних стадіях приватизації", додав Симонов.
"З початку року Фонд здійснив продаж 30 підприємств і попит на них навіть зріс. В 2021 році, до початку повномасштабного вторгнення, в нас на кожне підприємство було в середньому 3 покупці і конкурс проводится між трьома. А зараз це п’ять і більше, тож попит дійсно є. Україні хочуть інвестувати в українські підприємства", — зазначив заступник голови ФДМУ.
Розширені можливості для бізнесу
Він додав, що біля 90 % підприємств, які передаються Фонду для приватизації, — це неліквідні підприємства, в яких є просто земельна ділянка або будівля. Тож для держави є великою перемогою, коли приватний інвестор купує їх разом з боргами: "Дуже часто балансова вартість дорівнює вартості боргів, а іноді борги в 2-3 рази більше, аніж балансова вартість. Тобто приватний інвестор закриває перед державою борги, інвестує в підприємство, створює нові робочі місця і потім виплачує податки".
"Більшість наших об’єктів — це браунфілд та грінфілд. Браунфілд — це коли земельна ділянка з підключенням до комунікацій і є будівлі, які навіть неможливо використовувати, вони йдуть під зніс, там будується абсолютно нове підприємство. А грінфілд — це земельна ділянка без комунікацій. Тому ця приватизація більше схожа на інвестиції в новий бізнес чи розширення існуючого бізнесу.
В умовах контракту не прописується, що повинен бути збережений профіль, що, наприклад, якщо це було цукрове підприємство, там не може з’явитися підприємство хімічної галузі абощо. Але з логіки підключення до комунікацій та місця знаходження цього об’єкту виходить так, що якщо придбавається промисловий об’єкт, то там розвивається саме промисловість. Умов, щоб це була конкретна галузь, немає, оскільки відповідно до закону про приватизацію під час воєнного стану, коли здійснюється мала приватизація, цього не передбачено. Відтак це розширені можливості для українського бізнесу", — пояснив Сергій Симонов.
Росіянам українське майно передано не буде
Наостанок посадовець додав, що одним з важливих питань для Фонду є питання продажу майна іноземним інвесторам, зокрема - щодо недопущення купівлі українських активів росіянами або агентами впливу РФ: "До повномасштабної війни іноземних інвесторів в нас, на жаль, не було взагалі. Зараз вони цікавляться лише об’єктами великої приватизації, такими як Одеський припортовий завод, Об’єднаний гірничо-хімічний комбінат.
Щодо росіян, то під час продажу створюється профайл в кабінеті покупця, куди він завантажує інформацію про себе. Жодного росіянина чи афілійованих осіб в нас ще не було. Якщо ж вони з’являться, то об’єкт їм не буде переданий, оскільки після завершення аукціону навіть СБУ робить аналіз і дає звіт про покупця".
