Юрій Касьянов (ліворуч) і Максим Касьянов. Фото: ФБ-сторінка Юрія Касьянова
"Антонов" може допомогти масштабувати певні виробничі потужності
— Українська державна компанія "Антонов" заявила, що випускатиме безпілотники. Чи є у нас взагалі системний підхід до виробництва дронів? Чи хаос початку війни триває досі?
Валерій Яковенко: Насправді, хаосу немає. Це сформований ринок, де є чіткі вектори розуміння того, які дрони нам потрібно виробляти. В різних напрямках є певні напрацювання і найбільш вдалі моделі та модифікації обладнання зараз виробляються і виробляються масово. Спочатку це було обладнання, призначене для розвідки. Дрони з радіусом дії понад 10 км. Але зараз й інші сегменти робототехніки, що використовуються для безпекових цілей, так само масштабуються. Поява заяв від українських державних концернів стосовно початку роботи в напрямку виробництва дронів – це про масштабування. Бо всі молоді інженерні компанії, які зараз створюють обладнання і робототехніку, вони можуть створювати дійсно інноваційні пристрої. Але щодо масштабування – це завжди виклик перед кожним українським приватним підприємством. І "Антонов" може допомогти масштабувати певні виробничі потужності, які нам зараз потрібні.
— Чому ж тільки зараз? Чи насправді заява "Антонова" пролунала тоді, коли процес вже давно пішов?
Валерій Яковенко: Насправді, ви абсолютно праві. Публічною інформація стає лише тоді, коли вона або відома ворогу, або немає сенсу щось приховувати. Вона перейшла в інший абсолютно вимір із точки зору кількості та якості обладнання, яке може виготовлятися. Якщо ми говоримо про підходи України стосовно виробництва безпілотної техніки, то я б говорив більше не про державні концерни, а про незалежні приватні підприємства, які насправді роблять дива і створюють виробничі потужності щодо безпілотної техніки.
.jpg)
Валерій Яковенко. Фото: DroneUA
Нам потрібно орієнтуватися саме на підприємців і на міжнародні компанії, які потрібно заохочувати приходити в Україну і відкривати виробничі потужності. Випадок із "Антоновим" – один із таких. Адже мова йде про гіганта індустрії, котрий на своєму прикладі може показати, що робити обладнання в Україні можна. І, можливо, це саме таке заохочення, щоб сюди приходили міжнародні гравці.
— А чи є у нас місце, куди потенційний виробник дронів може прийти і отримати відповідь, який саме дрон зараз потрібен?
Валерій Яковенко: Так, такі напрямки є. Є певні кластери безпекових технологій при Міністерстві цифрової трансформації, при Міністерстві оборони. Є платформи на кшталт Brave1 (кластер підтримки Defense Tech розробок в Україні – ред.), де можна одержати всю необхідну інформацію і отримати навіть допомогу.
— Бюджетні видатки на оборону в наступному році, очевидно, збільшаться. Безпілотні засоби вироблятимуться тільки за державний кошт?
Валерій Яковенко: Насправді тут є певна складність. Справа в тому, що державні кошти не можна витрачати на купівлю того обладнання, яке зараз є на ринку. Не завжди це можливо. І саме тому настільки популярною є хвиля волонтерства, коли ми всі донатимо на дрони. Якщо казати про державні кошти і ті бюджети, які можуть виділятися, то вони мають виділятися, в першу чергу, на масштабування виробництв і створення нових виробничих ліній. Це потрібно для того, щоб можна було масштабувати створення як окремих дронів, так і запуск окремих компаній, що виробляють безпілотні засоби та іншу робототехніку.
"Розробка коптера коштує від 500 тисяч до мільйона доларів"
— Пане Юрію, на вашу думку, наскільки у нас на сьогодні вже системний підхід щодо дронів? Ми розуміємо скільки, чого нам потрібно?
Юрій Касьянов: Треба розуміти, що в когось є системний підхід, а в когось його немає. Люди, які займаються безпосередньо застосуванням дронів на війні, вони, безумовно, знають, що потрібно, в яких обсягах і чого не вистачає. Люди, які ухвалють рішення про закупівлю БПЛА, їх розробку і виробництво, іноді взагалі не розуміють, що потрібно, в яких обсягах і за яку ціну. Причому, я маю на увазі не тільки чиновників, а й деякі підприємства, фірми, які хочуть щось зробити на цьому ринку. Тут у нас немає належної комунікації. Більше того, багато державних мужів думають, що вони краще знають, що потрібно на війні. В цьому також є проблеми. Наприклад, розробка коптера коштує від 500 тисяч до мільйона доларів. Зі свого досвіду скажу, розробка літака "середньої руки" обходиться 1,5-2 мільйона доларів. І коли держава каже, продайте мені по собівартості – звідки візьмуться гроші на розробку, на матеріально-технічну базу, на верстати, приміщення і все інше? Тобто це все обман. Тому багато виробників теж вимушені обманювати державу, закладаючи трохи вищі ціни на виробництво дронів і тим самим компенсують собі розробку. Давно пора від цього відійти і перейти до вільного ринку.
Україна збільшує свій роботизований флот
— Тема морських дронів. Пане Валерію, наскільки у нас є можливість цей напрямок масштабувати і поглибити?
Валерій Яковенко: Наскільки я розумію, цей напрямок унікальний для світового використання обладнання. Жодна країна в світі не надавала інших прикладів щодо такої техніки і щодо того, як її можна використовувати, щоб боронити акваторію. Щодо вже наявних досягнень, то можна сказати, що Україна здобула певні перемоги на воді, використовуючи свій роботизований флот, і збільшувати вона його може. Це ми бачимо з тих же новин, які надходять майже щодня. І це все є результатами того, що українські інженери здатні розробляти інноваційні пристрої, інноваційні технології, які ніхто в світі до цього не створював.
.jpg)
Морський дрон-камікадзе Magura V5, липень 2023 року. Стоп-кадр із репортажу CNN
