Фото: Reuters. Акція протесту в Єревані. 19.09.2023р.
Акції емоційні і керуються з Москви
– Яка зараз політична ситуація у Вірменії, наскільки сильною залишається позиція прем'єр-міністра Ніколи Пашиняна?
Це досить стійка позиція Ніколи Пашиняна. Ті акції, які ми бачимо ці 2-3 дні, не багатолюдні. Вони, скоріш, емоційні і керуються з Москви. Але вірменське суспільство неохоче реагує на заклики виходити на вулиці. Тому що знає, що влада у Вірменії захищає суверенітет і міжнародно визнані кордони Вірменії.
– А коли відбулася ця зміна в настроях суспільства?
Ці зміни поступово відбувалися. Спочатку це було у 2020 році, коли була друга так звана Карабаська війна. Потім широкомасштабна агресія Росії проти України. І поступово погляди у вірменському суспільстві змінювалися. Ми самі зробили понад 230 інтерв'ю на вірменських телевізійних платформах українських експертів, які ділилися своїм досвідом з вірменами. Ми не вчили як жити, ми ділилися з ними своїм досвідом. Як кажуть, під лежачий камінь вода не тече.Тому потихеньку, контакти між двома суспільствами, особливо експертними спільнотами. Це все сприяє більш правдивому погляду на ситуацію як в Україні, так і в Вірменії.
– Яку роль у зміні цих поглядів зіграла позиція Ніколи Пашиняна? Як він говорив про проблему Нагірного Карабаху?
Його риторика теж змінювалася відповідно до ситуації. Вона не була такою, як зараз. Вона змінилася. Міжнародне суспільство впевнило вірменську владу, що треба йти згідно з міжнародним законом. Тут важливий нюанс. Коли відбувалися перші події в Карабасі, тоді ще не було вірменської армії. Тобто, коли необізнані люди звинувачують в окупації, це не зовсім коректно. Тому що окупацію здійснює армія конкретної країни. А це були загони самооборони, як вони себе називали. Вони боролися з тим, щоб вірменське суспільство не зазнавало утисків. Це зовсім інший кейс, він відрізняється від інших конфліктів на пострадянському просторі. А риторика Пашиняна змінилася особливо після 2020 року. Сьогодні-завтра будуть засідання Ради безпеки ООН і ми побачимо реакцію міжнародного суспільства на те, що відбувається в Карабаху. Ми побачили, що весь західний світ підтримав вірмен і закликав Азербайджан припинити військові дії. Ми сподіваємось, що західний світ буде послідовним в цьому питанні і захистить вірменське суспільство в Карабаху. Це дуже важливо, тому що Єреван чітко вказує Кремлю, що готовий захищати міжнародно визнані кордони Вірменії. А Карабах – віддати під опіку міжнародного суспільства. Тому всі в очікуванні засідання Радбезу ООН і резолюції, яка буде ухвалена. Бо всіх хвилює доля людей, які в небезпеці.
Марат Акопян, політичний оглядач ФОТО: ФБ-сторінка
Не може країна-агресор, яка напала на Україну і здійснила тут геноцид, бути миротворцем
– А коли відбувся цей розворот Нікола Пашинян від Москви на Захід, у бік ЄС і США?
Ви пам'ятаєте, як вів себе Віктор Ющенко, коли став президентом? Поїхав до Москви. Це обережність. Це врахування тієї ситуації, яка була на той час. Тобто Росія абсолютно панувала в інформаційному просторі Вірменії. Мислення людей було, як у якомусь регіоні Росії. Це потрібно було змінювати, тільки не тектонічними кроками, а поступово. І крок за кроком це відбулося. Я вважаю, що на це вплинули і наші розмови, рекомендації наших експертів. Український досвід, як локомотив. Він показує, що можна росіян не боятися і стояти на своєму. Ми знаємо про всі ці аморальні дії, на які здібний кремлівський режим. Але все одно він програє. Розворот Вірменії на Захід має досить болючі наслідки. Адже ми добре знаємо, як Росія ревно відстоює імперські інтереси і не зупиняється ні перед жодними злочинами. За кожен крок на Захід Вірменії доводилися платити так чи інакше. Росіяни завжди щось знаходили, аби натиснути на Єреван. Це була і ескалація на кордоні вірменському¸ і утиски в Карабаху. Вони ж туди зайшли у 2020 році як миротворці. А насправді це звичайні окупанти, які ніяким миротворством не займаються. Не може країна-агресор, яка напала на Україну і здійснила тут геноцид, бути миротворцем.
– Очевидно, що Вірменія потребує нових союзників. Чи можлива нормалізація відносин Вірменії і Туреччини з огляду на всі історичні проблеми, які пережили ці народи?
Це досить складне питання. Теоретично можливо, але за певних умов. Адже ми знаємо, яке важливе питання геноциду, як вірменське суспільство ставиться до цього. У вірменських ефірах ми теж піднімаємо питання як визнання голодоморів, так і вказуємо на новий геноцид, який здійснює російська армія протягом останніх 2 років. Не можна забувати історію і робити вигляд, що нічого не було.
– Крім визнання геноциду вірмен в Османській імперії, які ще можуть бути проблемні питання для нормалізації відносин Туреччини і Вірменії?
Якщо керівництво двох країн буде виходити з суто державних інтересів, то інші питання можна залишити до готовності двох суспільств. Ми знаємо, що для вірмен питання геноциду дуже гостре. Але в турецькому суспільстві теж є свої наративи, з якими люди живуть вже понад століття. Важливо пам'ятати, що до геноциду ці народи жили разом віками. Це дуже складні питання, які потрібно вирішувати поступово. Спочатку необхідно виходити з суто державних питань: відкриття кордонів, пунктів перетину, торговельних відносин. І поступово дійти до питань, які вірменське і турецьке суспільства будуть готовими вирішувати
– В ООН Вірменія тепер буде голосувати "ЗА" резолюції щодо України, як вважаєте?
Вірменія з 2021 року не голосує за Росію. Спочатку вони були під російським впливом і синхронно голосували з ними. Потім Вірменія почала утримуватися. Мені самого цікаво дуже. Звісно, я б хотів, щоб Вірменія була на стороні правди і відразу.
