Ілюстративне фото: Facebook. Сухопутні війська ЗСУ
Мета – вийти на оперативний простір Очеретувате-Токмак
― Інститут вивчення війни повідомив, що 27 вересня українські війська, схоже, вийшли на лінію окопів на захід від Вербового. Ваша думка, що це означає?
Насправді українські сили продовжують активні штурмові дії, якраз в районі Вербового, з одного боку, на Сході. А з іншого – трохи західніше Новопрокопівки. Тобто, інтенсивні бої там тривають. Видно, що українські сили ведуть активні штурмові дії, залучають вже більше танки і бронетехніку для цих проривних атак. Мета ― вийти на оперативний простір, на населенні пункти Очеретувате і Токмак. За це зараз там йде запекла боротьба. Те, що зростає кількість ударів української артилерії в глиб оборони ворога і поступово зменшуються удари противника, це свідчить про те, що українські сили ведуть успішну контрбатарейну боротьбу і придавлюють вогневі точки противника з метою того, аби активніше застосовувати бронетехніку. Але бої складні. Я думаю, що протягом кількох днів стане зрозуміла тенденція, як далі може піти. Тобто або лінія оборони ворога на цьому напрямку посипиться остаточно і вони вимушені будуть притискатися до Токмака, або ж вони зможуть перегрупуватися і дещо сповільнити наші наступальні дії. Але штурмові дії українських сил продовжуються.
― Є інформація, що повертають на фронт частину "вагнерівців", які перебували в Білорусі. Про що це може свідчити?
Їх не шкода. Їх хочуть використати як штурмові групи. Справа в тому, що характер ведення бойових дій російських військ на Сході не змінюється. І для того, щоби поновити свої контратаки, які вони планують, зокрема, на Бахмутському напрямку, в районі Кліщіївки, Андріївки, на Лиманському напрямку, там, де ворог хоче повернути втрачене положення, вони повертають підрозділи "вагнерівців". Це одна причина. Інша причина ― треба їх чимось зайняти. Тому що просто так сидіти в Білорусі їм ніхто не дасть, аби вони не змовлялися і не придумували чергові якісь заколоти. Тому їх відправляють. Я думаю, що це ще один етап боротьби за управління терористичною організацією "вагнерівців". Зараз вони в абсолютному підпорядкуванні міністерства оборони (РФ ― ред.). Але велика кількість "вагнерівців" відбули до Африки, і не всі підрозділи покинули Білорусь. Тобто ті, хто прибуває на фронт, це кілька сотень людей. Це невелика кількість насправді.
― Наскільки тепер це боєздатні одиниці?
Зараз важко оцінити, тому що їх обмежена кількість. Про це можна буде сказати, коли вони візьмуть участь у реальних бойових діях. Поки що це радше інформаційно-психологічна операція ворога, спрямована на те, що з появою "вагнерівців" десь на фронті одразу посиляться штурмові дії. Бо вони йшли в атаки, не рахуючись ні з чим. Тобто, судячи з активізації цієї теми в інформаційному просторі, якраз на інформаційний компонент вона і була спрямована.
Це пропагандистська акція для мешканців на окупованих територіях
― Радник мера Маріуполя Петро Андрющенко розповів, що росіяни будують нове залізничне сполучення між Маріуполем, Волновахою та Донецьком. Що вам відомо про це? Яка тут може бути логіка і наскільки тривалим може бути це будівництво?
Наскільки тривалим мені важко сказати, це покаже час. Можливо, і не добудують. Але загалом варто сказати, що на сьогодні у ворога є можливості доставляти те, що вони хочуть, і на Маріуполь, і на Бердянськ. Тобто говорити, що у них виник колапс, через який потрібно екстрено тягнути додаткову гілку залізниці, не зовсім правильно. Бо для тих обсягів, які вони постачають, їм достатньо існуючої логістичної системи. Тому поки що навіть важко оцінити, наскільки з військової точки зору взагалі є доцільність. Зрозуміло, це пришвидшать, бо залізниця дає можливість більше перевезти, ніж автомобільний транспорт. Але це створює великі ризики, тому що по мостах може прилетіти, особливо залізничних, і понтони вже не кинеш, як у випадках з суходолом. Тому мені здається, що на даному етапі це теж якась пропагандистська акція для мешканців на окупованих територіях. Для того, щоб продемонструвати, як, мовляв, окупаційна влада збирається про них "дбати". Але, я вам скажу, що як тільки українські війська вийдуть на Токмак, на Мелітополь, доцільність будь-яких таких гілок сполучення буде втрачати сенс. Бо тоді це все буде перекриватися, все буде прострілюватися.
― А може розгадка цієї загадки у тому, що це будівництво призведе до швидкого збагачення підрядників з оточення Путіна? Як думаєте?
Цілком. Чому ні? Зараз вони роблять там "потьомкінські" села. Роблять великі вливання для того, щоб продемонструвати пропагандистку картинку. Мовляв, дивіться, як "добре" зажилося на окупованих територіях з приходом Росії. Буде ще одна картинка ― залізницю будуємо. А на цьому тлі будуть заробляти їхні бізнесмени. Безумовно, на відкатах, на підрядах і так далі.
Фото: Facebook сторінка Олександра Мусієнка
У цій стратегічній боротьбі нашому командуванню вдалося переграти російське
― Росія почала задіювати на наших територіях частини нової 25-ї загальновійськової армії. Що ви про це думаєте?
Дійсно, вони створили дві таких армії. Одна 25-та, яка пішла на схід. І друга 40-ва, яка пішла на південь. Завдання 25-ї, яку в Росії намагалися доукомплектувати, за рахунок мобілізованих підвищити її боєздатність, це якраз наступальні штурмові дії на Куп'янсько-Лиманському напрямку. Тобто це те, що ми спостерігали вже протягом не одного місяця, коли російські війська намагалися посилити наступальні дії на Куп'янськ. Метою було зірвати український контрнаступ на півдні, щоб ми задіяли резерви на Сході і перейшли у стратегічну оборону. Але як ми бачимо, ці плани зірвані діями українських сил оборони. Тобто російським військам, попри шалений тиск, не вдалося зрушити їх. Крім того, вони почали втрачати позицію у Бахмуті, що змусило російські підрозділи так само перекидати певні сили якраз на бахмутський напрямок. Тому, з оцінкою Британського Міноборони можна цілком погодитися в тому сенсі, що найближчим часом вони не зможуть задіяти їх і поновити активні наступальні дії. Що це означає? Я думаю, що може бути два варіанти. Перший варіант: вони збережуть цю свою 25-ту армію на певний період часу і будуть тримати, можливо, для пожвавлення якихось бойових дій на Куп'янсько-Лиманському напрямку взимку. Як було минулого року в районі Бахмуту. І другий варіант – вони не зможуть цього зробити, оскільки будуть вимушені розтягувати сили цієї армії для оборони на Сході. Тому що ситуація в районі Бахмуту буде розвиватись на нашу користь. А можливо, їм навіть доведеться частину цих підрозділів передислоковувати на південь для оборони там від нашого контрнаступу. Час покаже. Але досвід продемонстрував, що як мінімум ініціативу ворог перехопити не зміг. Змінити наші плани з контрнаступу і на ділянках наступу не зміг. І вони не змогли захопити Куп'янськ, навколишні населені пункти і вийти на річку Оскіл. Ці плани наразі зірвані.
― Чому так сталося? У них дефіцит кадрів, недолуге командування, чи в них уже певний дефіцит зброї? Де найбільші больові точки в російської армії?
У цій стратегічній боротьбі нашому командуванню вдалося переграти російське. Тобто наші сили не пішли за їхнім сценарієм. Вдалося їх зупинити тими силами, які були. Зрештою, і українські підрозділи також обладнали лінію оборони і укріплення, які ворог не зміг пройти. Якщо ми говоримо про зброю, то вона в них була. У них була артилерія, були навіть танки Т-90. Але вони не змогли це зробити, тому що їм не дали українські збройні сили і українське командування. Їм не вдалося нас переграти. Тому тут більше навіть не про їхні мінуси, а більше про наші плюси, як ми в ході цієї війни вже навчилися діяти, розгадувати плани ворога і виробляти механізми протидії.
