На фото: Ольга Стефанішина, віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Фото: фейсбук-сторінка Olga Stefanishyna
― Які підсумки візиту керівництва України до Румунії?
Нещодавній візит президента Зеленського до Румунії має дуже важливе значення з економічної точки зору і насамперед з військової. Від початку кризи, пов’язаної з експортом українського зерна, і Україна, і Румунія, і Єврокомісія визначили, що саме румунський напрямок буде пріоритетним для реалізації українського зерна та його експорту на весь світ. Тому зараз усі зусилля спрямовані на те, щоб розбудовувати такі спроможності, розширювати можливості експорту шляхом прикордонно-митного співробітництва, посилення співпраці на Дунаї. І дуже приємно, що в межах цього візиту були досягнуті відповідні домовленості. Для нас це важливо ще й тому, що ми готуємося до початку перемовин щодо членства у ЄС, це також передбачає виділення фінансової допомоги для реформ, спрямованих на досягнення Україною такої готовності. Отже, такі стратегічні нариси партнерства дуже важливі, до того ж Румунія підтримала початок переговорного процесу щодо членства наприкінці року. Це дуже важливий сигнал для всіх країн регіону, а також для Молдови, яка також заручається високою підтримкою Румунії у напрямку своїх євроінтеграційних прагнень.
― Цей "румунський прорив" був очікуваним і прогнозованим чи він з’явився в останній момент?
Насправді ми досить тривалий час до цього йшли. Ще з початку червня цього року і до 15 вересня, поки діяли обмеження щодо експорту зерна у п’ять країн (Польща, Болгарія, Угорщина, Словаччина та Румунія ― ред.), функціонувала координаційна платформа, створена президентом Зеленським і президенткою фон дер Ляєн, де розглядались різні питання щодо експорту зерна, порівнювалися статистичні дані та спроможності прикордонно-митної інфраструктури кожної з п’яти сусідніх країн. В умовах повної морської блокади Дунай став нашим рятівним маршрутом, і, враховуючи готовність румунської сторони, такі рішення напрацьовувались протягом усього цього періоду. А вже після скасування заборони ми продовжуємо їх реалізовувати. Зустріч на найвищому політичному рівні засвідчила, що рішення, напрацьовані у координаційній платформі, актуальні, і ми над ними працюємо вже зараз.
― Україна-Польща-ЄС та українська агропродукція: як не розсваритися з найближчим союзником та які перспективи розвитку ситуації?
Будь-які питання, що виникають із державами-членами, мають серйозний вплив на подальші політичні рішення. Тому що це тест на нашу спроможність бути справді однією європейською сім’єю, і Україна тут продемонструвала високий рівень діалогу. Ми забезпечили деполітизацію цього питання. Дуже важливо, що обмеження на експорт зерна не були продовжені Європейським Союзом, а це означає, що економічних підстав для їхньої дії немає. Крім того, ми дали чіткий сигнал, що будь-які торгові напруження не відображають усіх наших двосторонніх відносин, зокрема з Польщею. Ми пішли на досить серйозний компроміс, прогарантувавши, що будемо самі контролювати експорт продукції, і кожній із п’яти країн ми запропонували механізм такого контролю. Тому я впевнена, як тільки у Польській республіці відновиться стабільний політичний процес після виборів, ми зможемо досягти вже юридичних домовленостей щодо експорту зерна, і це питання буде вичерпано.
― Наскільки Україна виконує вимоги ЄС і є готовою до переговорів з ЄС про вступ? Чи може бути ухвалене відповідне рішення?
Тут важливо звернути увагу, що готуватися до перемовин ми почали, навіть ще не маючи офіційного рішення, на яке ми очікуємо навесні. У 2023 році ми зробили аналіз змін, які нам необхідно здійснити, для того щоб бути ефективними у переговорах та виконувати свої зобов’язання. Тому готовність і спроможність держави вести перемовини успішно на сьогодні є, вона забезпечена на 100%. Ми зробили все можливе, щоб виконати завдання у межах семи політичних критеріїв, встановлених Єврокомісією перед отриманням Україною статусу кандидата. Вони будуть оцінені 8 листопада Єврокомісією, і всі ці зусилля у комплексі становлять дуже тверду й непохитну політичну основу для відкриття перемовин. Звісно, після рішення Єврокомісії основна робота має відбуватися з боку держав-членів ЄС, які будуть ухвалювати рішення про відкриття перемовин. Тому на рівні індивідуального діалогу можуть виникати питання, що вимагатимуть від України певних додаткових кроків. Але ми це будемо бачити протягом листопада-грудня цього року.
― Чи можуть виникнути додаткові вимоги для України на цьому шляху?
Нових вимог немає і точно не буде. Ми зараз ведемо перемовини з Єврокомісією щодо обсягу завдань по кожній із семи рекомендацій. На сьогодні я маю чітке розуміння, що переважну більшість завдань ми зреалізували. І звісно, реформи, передбачені сімома рекомендаціями, не є вичерпними. Їх не можна виконати і завершити. Можна завершити виконання семи рекомендацій, але питання верховенства права будуть актуальними завжди, тому основний діалог наразі ― який прогрес буде достатнім для виконання саме цих рекомендацій. Але паралельно ми говоримо про наступні кроки ― і щодо судової реформи, і щодо антикорупції. Тому ми не розцінюємо можливість додаткових рекомендацій, але точно формуємо плани на майбутнє стосовно нашої спільної роботи.
― Ваша загальна оцінка реформ та діалогу із західними партнерами щодо цих питань?
Я виходжу з того, що членство у Європейському Союзі саме по собі є дорожньою картою реформ. І угода про вступ України до ЄС матиме блок, який стосується верховенства права, виборчого процесу, прав людини, торгівлі, транспорту, вільної ринкової економіки, усіх-усіх європейських стандартів. Тому це основна дорожня карта реформ, і це визнають та однозначно підтримують наші американські партнери. Мені приємно спостерігати, що сьогодні у дискурсі американських колег з’являються блоки реформ, які стосуються нашого членства у НАТО. Це дуже важливий історичний зсув, тому що до Вільнюського саміту такого дискурсу ніколи не було. Звісно, попереду тривалий шлях, але він вже чітко структурований і зав’язаний на майбутнє членство України в ЄС та НАТО.
― Який вплив на цей діалог мають внутрішньополітичні обставини та звинувачення на адресу влади у корупції, причому небезпідставні?
Ми як політики не є ні суддями, ні правоохоронцями. Але спостерігаємо малоприємні факти. Ми оцінюємо ситуацію таким чином. Перше. Усі ці викриття, судові рішення, процесуальні дії є можливими через те, що в Україні повністю спроможна і функціональна система антикорупційних органів ― від слідства до вироків. Ці органи є незалежними у своїй діяльності, і ми це бачимо за самими справами, які стають публічними. Друге. Ми розуміємо, що на сьогодні ніхто не має імунітету від відповідальності за злочини. І це стосується не лише антикорупційних органів, а й самих громадян України, які не толерують будь-які прояви корупції. Ми як влада обрали свою роль в антикорупційних зусиллях ― вона полягає в тому, що ми спостерігаємо за всіма справами та ухвалюємо рішення, які належать до наших повноважень. Або це кадрові рішення, або системні рішення, наприклад, як рішення про перевірку всіх військкоматів та ухвалення системних заходів на протидію корупції у цій сфері. Мені здається, це демонструє спроможність і певну свободу інституцій у вираженні та викритті цієї інформації. Звісно, це дуже турбулентний шлях, але хочу звернути увагу, що з боку наших міжнародних партнерів ми багато чуємо про зусилля щодо боротьби з корупцією, проте ніхто не може оскаржити факт, що така боротьба відбувається. Хоча це вочевидь не найприємніший етап нашого становлення.
Колеги серед європейських політиків розцінюють усе, що відбувається у нас, наші реакції на події ― як процес, котрий проходили інші країни. Тобто це не є унікальною українською особливістю. Разом із тим ми не займаємо захисну позицію або позицію, коли намагаємось виправдовуватися. Тому що ми абсолютно впевнені у тих зусиллях, які ми докладаємо у боротьбі з корупцією. Цей блок є одним із семи рекомендацій, і ми провели прозорий відкритий конкурс на керівника Національного антикорупційного бюро, який зараз вже працює і зобов’язаний демонструвати результати своєї роботи. Так само діє спеціальний антикорупційний прокурор, а також сформований Вищий антикорупційний суд, який вже оголошує вироки, працює НАЗК. Крім того, ми ухвалили рішення відновити публічне електронне декларування чиновників, навіть в умовах війни. Тобто ми впевнені у своїх зусиллях і розуміємо, що цей шлях не можна пройти за один день. Але те, що ми робимо, додає нам впевненості. Ми дослухаємося до тих проблемних питань, про які нам сигналізують партнери, але це не означає, що нам ставлять певні умови, бо ми корумповані. Це інша логіка і бажання дійти до кращого результату, ніж є зараз.
― Позиція НАТО залишається формально незмінною: щоб стати членом альянсу Україна має відповідати низці вимог. У якому місці сьогодні перебуває Україна на шляху виконання цих вимог?
Ми завжди чуємо, що звикли чути. Що ми недостатньо правильні та недостатньо готові. Але я вчора почула абсолютно інші меседжі. Це було звернення Генсека Столтенберга на "Рамштайні", де він, можливо вперше, чітко визнав і підтвердив те, що Україна буде членом НАТО. Це рішення ухвалено всіма союзниками. Україна готує документи за програмами взаємосумісності з НАТО, цей процес відбувається. Є лише безумовні безпекові умови, які мають бути сформовані для офіційного рішення. Тим часом ми розуміємо, що повинні інтегрувати нашу спроможну армію із силами НАТО. Це технічний, організаційний, фізичний процес, але це точно не є політичною умовою щодо членства.
― Чи зберігається група симпатиків України всередині ЄС і НАТО?
Після рішення Єврокомісії ми будемо працювати індивідуально з абсолютно кожною країною-членом Євросоюзу, виходячи зі своїх та загальноєвропейських інтересів. Однією із сильних сторін у нашій позиції є те, що сьогодні рішення стосовно України важливі для всього Євросоюзу, для всіх країн розширення, оскільки Україна є лідером процесу розширення, навіть попри повномасштабну війну. Є лідером у реформах, здійснених для приєднання до ЄС. Тож відсутність рішення щодо України означатиме відсутність рішення щодо будь-якої іншої країни. Маю на увазі, Молдову, Грузію, Балканські країни. Тому сьогодні є питання загальноєвропейського інтересу, і це один із найпотужніших аргументів. Нашу готовність будувати сильну Європу ми доводимо у справі, роблячи свою домашню роботу і допомагаючи ЄС ухвалювати ті рішення, що важливі сьогодні.
― Що може змінитися після парламентських виборів у Польщі?
Я впевнена, що відносини України та Польщі не можуть змінити ніякі вибори. Наші відносини не сформовані за будь-якого конкретного президента, уряду або парламенту, це історія наших двох країн. І відмінити рішення, які стосувалися притиску українців, чи рішення щодо розгортання спроможностей для постачання зброї Україні або гуманітарної допомоги ми ніколи не зможемо. Є історична пам’ять, вона з нами завжди. І наші відносини з Польщею не може змінити ніякий політичний контекст.
