На фото: Авдіївський коксохім. 7 грудня 2016 року. Фото: Метінвест
Місто Авдіївка — важливе для окупантів
Для них важлива не лише Авдіївка, а сама Донецька область. Йдеться про контрольовані Збройними силами України території. Нагадаю, що 30 вересня 2022 року Путін підписав указ про включення так званої ДНР до складу Російської Федерації "у рамках адміністративних кордонів Донецької області". Відповідно, коли ми зараз говоримо про те, що більше 50% території Донецької області контролюються ЗСУ, то це особиста поразка російського диктатора — і політична, і військова. Отже, різка активізація протистояння на всій території Донецької області не є випадковою. Запеклі бої тривають не лише біля Авдіївки, а й у районі Мар’їнки, росіяни намагаються повернути втрачені території у районі Бахмута. Крім того, відбулась різка активізація атак російської сторони на так званому Времівському виступі, у районі Вугледара. Тобто можемо говорити про те, що по всій ділянці українсько-російського фронту окупанти атакують з метою повного захоплення Донецької області, тобто виконання хоча б першого етапу так званої СВУ. Щодо самої Авдіївки. Відстань від Авдіївки до центру Донецька — не більше 15 км. Останні успішні дії ЗСУ в районі села Опитного — тут відстань до Донецька трохи більше 3 км. Тобто контроль над Авдіївським укріпрайоном дає можливість ЗСУ тримати під вогневим контролем військову інфраструктуру окупантів у так званій Донецькій агломерації, а головне — нависати над самим містом Донецьком, тобто ставити під питання сам факт існування так званої ДНР. Такий характер подій, звісно, не задовольняє російське командування. Тому запеклий перебіг боїв має на меті відсунути Збройні сили України від Донецька хоча б на відстань до 30 км, яка унеможливлює вогневий контроль з боку ЗСУ за військовими базами російських окупантів на території Донецька та найближчих населених пунктів.
Авдіївку безуспішно намагаються штурмувати протягом 9 років
Авдіївка цікава окупантам і з економічної точки зору. Авдіївський коксохімічний комбінат — найбільший у Європі. Без коксу неможлива нормальна робота підприємств важкої металургії, які зосереджені як на контрольованих ЗСУ територіях Донецької та Запорізької областей, так і на окупованих територіях Луганщини і Донеччини. Тобто — окупанти намагаються знизити економічний тиск на власний бюджет шляхом хоча б мінімального залучення економічного потенціалу так званих "нових територій". Важливо сказати, що перші переможні реляції росіян про те, що є тактичні успіхи, захоплені терикони і триває зачистка Авдіївського коксохіму, виявилися абсолютною дезінформацією. Пізніше настрої росіян змінилися на більш прагматичні — з’явилися повідомлення, що Авдіївка для них це новий Бахмут. Нагадаю, бої за Бахмут тривали 9 місяців. Тому заяви про черговий дедлайн щодо захоплення Донецької області та зокрема Авдіївки до 31 грудня — не відповідають дійсності. Авдіївку безуспішно намагаються штурмувати протягом 9 років. За оцінками самих окупантів, Авдіївка "перетворена на суцільний оборонний вузол українських військ, позиції закатані в бетон". Плюс, на відміну від Бахмута, Авдіївка є промисловим містом.
.jpg)
Дмитро Снєгирьов. Фото: ukr.radio
Авдіївський коксохім часто порівнюють з Азовсталлю
Авдіївський коксохім — це підприємство, що було побудоване за часів СРСР, а отже, відповідає нормам періоду "холодної війни". Його бомбосховища, підземні комунікації здатні витримати прямий ядерний удар, тому результати бойової активності російських окупантів для особового складу українських захисників не мають тих наслідків, яких би хотіли загарбники. Крім того, оборонний вузол Авдіївки створювався з 2014 року, на відміну від Маріуполя і Бахмута. Тобто тут варто підтвердити інформацію росіян про те, що Авдіївка фактично закатана в бетон, тобто підготовлені оборонні позиції. Тому й не можуть окупанти взяти цей надважливий для них район протягом 9 років. Попри те, що Авдіївський коксохім зазнав ушкоджень, легше буде реконструювати, ніж будувати нове. З економічної точки зору, сам момент розташування заводу, всі промислові зв’язки щодо постачання сировини для виробництва коксу роблять його інвестиційно привабливим.
Ворог змінює тактику
Якщо раніше було застосування танкових колон по флангах українських військ з району Водяного і Красногорівки — окупанти намагалися замкнути кільце оточення в районі населеного пункту Ласточкіно — то після знищення великої кількості бронетехніки росіян (60-100 одиниць) вони перейшли до тактики інтенсивних ударів з використанням штурмової авіації, гелікоптерів і відповідних засобів ураження — ствольної та реактивної артилерії. Тому й не випадковим є нанесення ударів ЗСУ з використанням ATACMS по аеродромах Бердянська та Луганська, які забезпечували діяльність авіаційних з’єднань РФ на Куп’янсько-Лиманському та Донецькому напрямках. Самі росіяни відзначають високу інтенсивність вогню з боку ЗСУ щодо враження важкої техніки та знищення особового складу. За останні дні вони повідомляють про те, що українські позиції по флангу на відкритих ділянках — це суцільні мінні поля з укріпленими лініями оборони, насичені протитанковими засобами, які успішно нейтралізують російську бронетехніку. Отже, росіяни наступають на одній ті самі граблі, висновків не роблять, і в цьому є позитив для української сторони. Біля Авдіївки росіяни вдаються до тактики м’ясних штурмів з використанням підрозділів, які створені за рахунок осіб, що мали б відбувати покарання у місцях позбавлення волі на території РФ, але уклали договори з Міноборони Росії. Тобто тактика дій російських військ це калька дій Червоної армії часів Другої світової війни — штурм позицій противника за рахунок переваги у живій силі.
