Ілюстративне фото lexinform.com.ua
"Зараз біля мене у Києві добудовують вулицю в нікуди, це тупик…"
― Бюджетний процес зараз у розпалі. Уряд підготував проєкт держбюджету до другого читання, і тепер слово за Верховною Радою України.
Якщо бюджет 2023 року був більшою мірою бюджетом спроби відбудови, то бюджет 2024-го ― це момент повернення до бюджету для Перемоги. У 2023 році в бюджеті передбачалося досить багато капітальних видатків, тобто коштів на відбудову того, що було зруйновано в перший календарний рік війни на деокупованих територіях. А також були розморожені видатки місцевих бюджетів на капітальні витрати, для інвестицій на благоустрій. У масштабах, більших, ніж посадити клумби. І в результаті, усередині 2023 року сформувалося суспільне ставлення, що щось іде не так. Ворог концентрував усі свої зусилля, зокрема фінансові та управлінські, щоб витрачати гроші на нові технології, які б допомагали повернути ситуацію на фронті на його користь, а в Україні, насамперед із місцевих бюджетів, почалося фінансування багатьох проєктів, розроблених навіть ще до війни. Зараз біля мене у Києві добудовують вулицю в нікуди, це тупик. Рішення було ухвалене за тиждень до повномасштабного вторгнення, після цього було заморожене, а потім навесні цього року почалося будівництво. Отже, у нас сформувалося сприйняття, що ми витрачаємо багато грошей на ті видатки, як не є принципово важливими під час війни. А ворог витрачає гроші на війну. Відповідно, проєкт бюджету на 2024 рік трохи перекинув цю ситуацію, повернув бюджет до реальності, на яку очікує суспільство. Тобто ми забираємо гроші у місцевих бюджетів, які насправді не особливо були ними зароблені, це податок на доходи фізичних осіб-військовослужбовців, які державний бюджет платить до місцевих бюджетів. Тож такими бухгалтерськими розрахунками кошти повертаються до державного бюджету, і це створює одне із джерел додаткових витрат на оборону та новітнє озброєння у 2024 році. З іншого боку, є велике поле для абсолютно змістовних дискусій ― це дуже суттєве зменшення витрат центрального бюджету на будь-які капітальні видатки для відбудови. Фактично цих грошей зараз не закладено, а передбачено лише, що з Резервного фонду ― близько 45 млрд гривень ― фінансуватимуть критичні питання з відбудови, а також фінансуватимуть із коштів міжнародних донорів.
― Люди сьогодні демонструють своє різко негативне ставлення, з’явилася формула "Ні ― великому будівництву! Все на дрони! Все для Перемоги!". Чи має центральна влада дієві важелі, щоб навести порядок у цих питаннях на законодавчому рівні?
Це питання великою мірою владнається рішенням щодо військового ПДФО (податок на доходи фізичних осіб ― ред.). Тому що немає грошей ― немає і зайвого будівництва. Наголошу ще раз: ці гроші не зароблені місцевими громадами. Те, що якісь військові частини розміщувались у певних населених пунктах, це часто було питанням абсолютно старих рішень, випадковостей або напівкорупційних домовленостей із місцевими органами влади. Тобто частково це питання грошей, а частково ― це контроль місцевої громади. Адже те, що спочатку сприймалося як дивні викривлення, зараз починає отримувати реакцію справді мітингів під місцевими органами влади. З іншого боку, тут мають бути певні системні рішення. Коли органи місцевого самоврядування закуповують якусь військову техніку, то ми розуміємо, що там немає експертизи для ухвалення таких рішень. Отже, маємо рухатися до системних рішень, наприклад, до сплати податку на доходи фізичних осіб не за місцем роботи людини, а за місцем її реєстрації. Це дасть змогу вирівняти надходження і зробити доходи більш справедливими. Відкоригувати перекоси, коли в одних населених пунктах немає грошей і вони жевріють на допомозі, особливо це стосується деокупованих регіонів, а водночас є населені пункти, які не знають, куди ці гроші дівати. Рішення про тотальну заборону на будь-які казначейські операції щодо капітальних видатків, а потім якісь індивідуальні рішення ― це не найкращий варіант.
.jpg)
Гліб Вишлінський. Фото: ФБ-сторінка Гліба Вишлінського
"Усе це дуже масштабна діра, яка на сьогодні повністю не закрита"
Якщо подивитися на проєкт Держбюджету до другого читання, то близько 1,7 трильйона ― це доходи, 3,2 трильйона ― це видатки і 1,5 трильйона ― це дефіцит. Дефіцит, як бачимо, зіставний із доходами, і все це пораховано на базі того, що приблизно 200 мільярдів грн ― ціна питання ПДФО військових ― йде до Державного бюджету. Але на наступний рік все одно маємо дуже велику потребу фінансування. І як би ми, з точки зору якоїсь великої справедливості, не говорили про міжнародних партнерів, котрі підписали Будапештський меморандум, а тепер нас не хочуть захищати, тож нехай дають грошима ― на жаль, конкретні конгресмени у США думають інакше. Вони інакше думають про ті гроші, на які очікує Україна для покриття бюджетного дефіциту. Наприклад, від Сполучених Штатів це десь 10 млрд доларів на рік із загальної суми, яка нам потрібна. А загальна сума ― це 42 мільярди доларів на наступний рік, з яких 36 мільярдів мають покрити саме той дефіцит, який виникає через потреби фінансувати Сили оборони, а 4,5 мільярда ― це покриття старих зовнішніх боргів. Усе це дуже масштабна діра, яка на сьогодні повністю не закрита. Станом на початок листопада ми маємо ситуацію, суттєво гіршу, ніж ми мали рік тому в цей момент.
― Виникає логічне припущення, що ця карта ПДФО вигідна для парламентської опозиції, яка прямо чи побіжно опонує центральній владі?
Для мене це неприємно, з точки зору опозиції. Це не вперше. Нагадаю, як постало питання про виплати 30 тисяч гривень усім військовим, незалежно від того, чи вони перебувають у перших лініях фронту, чи вони десь на Закарпатті. І тоді влаштували гігантську кампанію і блокували рішення ВР з інших важливих питань. На жаль, парламентська опозиція, яка до виборів 2019 року була у владі й розуміла, як важко зводити кінці з кінцями навіть у мирний час, зараз, у час війни, коли кожна копійка є важливою для фінансування Сил оборони, придумує, а де ж сказати, що влада робить щось не так? Хоча насправді цих грошей просто немає. У гіршому випадку їх доведеться друкувати, і це буде нова тема для опозиції атакувати владу. При тому, що влада справді має недоліки. Приміром, тема фінансування серіалів ― дуже дивний і водночас "хороший" у цьому показник.
"Пригадую довоєнні засідання бюджетного комітету ночами…"
― Де межа між побажаннями і суворою воєнною реальністю?
Справді, обсяг депутатських ініціатив порівняно з довоєнними часами є меншим у сенсі наявних видатків. Депутати мають відображати пріоритети своїх виборців, і в парламенті працює законна процедура, коли уряд вносить, депутати дають пропозиції, потім уряд розглядає і знову депутати обговорюють. У ході цих засідань видно, що під час війни депутатська дисципліна суттєво зросла. Пригадую довоєнні засідання бюджетного комітету ночами, коли до кінця ніхто не міг зрозуміти, крім кількох найбільш долучених до процесу людей, а що ж ухвалили і що далі вноситимуть у залу? Зараз усе відбувається спокійно, у денний час, і все можна проконтролювати. Думаю, цей баланс близький до реальності, тому що депутати зараз все ж таки розуміють, що має бути точка, в якій ти зупиняєшся і маєш голосувати за єдине відповідальне рішення.
