Ілюстративне зображення із сайту Pixabay
"Ефір не перекриєш заслонкою, як від води"
― Про 16 медіасервісів країни-агресорки зрозуміло. А українських піратських медіасервісів хіба не існує?
Існує і дуже багато. Але спершу хочу прояснити ситуацію. Нацрада з телебачення і радіомовлення не закрила ці сайти, а лише внесла їх у спеціальний перелік, який передбачений Законом про медіа. Але ці сайти все одно працюють, бо закрити сайт можна лише за рішенням українського суду. А до суду ще треба дійти, тому що необхідно довести, що власник сайту знаходиться за юрисдикцією українського законодавства. Якщо це російські сайти, то поки що вони внесені до цього переліку, а далі відбуватиметься боротьба, сподіваюсь, аж до закриття за рішенням суду, адже це сайти держави-агресорки. Сайти працюють, бо ефір це така штука, що її не перекриєш заслонкою, як від води. Хто хоче, той їх дивиться. Українська антипіратська асамблея намагається боротися з такими проявами.
"Хостинг-провайдери дуже допомагають боротися з піратством"
― Для боротьби з піратством є якийсь інструментарій?
Є інструментарій. Жодна шанована кіностудія ніколи не надасть дозволу піратському сайту демонструвати фільм. Наприклад, компанія Disney має свій інтернет-сайт Disney+, Paramount також має свій сайт і решта так само мають власні ресурси. Якщо людина хоче подивитися якийсь фільм, вона заходить на відповідний ресурс, сплачує певну суму і дивиться кіно. Крім того, є ресурси Netflix та Amazon, у нас в Україні це Prime Video. Якщо не помиляюсь, мінімальна ціна на Netflix ― 4,99 євро, а на Amazon ― 4,99 долара. Так само працюють наші онлайн-кінотеатри Megogo, Sweet.tv та інші. Щодо боротьби з піратськими сайтами, то Українська антипіратська асамблея, яка є представником правовласників за довіреністю, використовує Закон України про авторське право і суміжні права, там є стаття 56. Вона дозволяє звернутися безпосередньо до власника піратського сайту, для того щоб він закрив деякі лінки, бо вимагати закрити цілий сайт ми не можемо. До речі, пункт 11 статті 56 передбачає, що власник сайту зобов’язаний надати всі свої дані на своєму ресурсі ― електронну пошту, прізвище та ім’я, номер телефону тощо. Зазвичай таких даних немає, тому наша асамблея звертається до хостинг-провайдера, якщо він український. Це та організація, яка надає сайту IP-адресу, тобто можливість виходити в інтернет-простір. Ми звертаємося до хостинг-провайдера з вимогою закрити посилання, так звані лінки або сторінки, як це зазначено в законі. Треба віддати належне ― наші хостинг-провайдери дуже допомагають боротися з піратством. Це один із методів.
Сергій Нетецький. Фото: сайт Одеського міжнародного кінофестивалю
"У законодавстві має бути норма про відповідальність користувача, тоді рівень піратства спаде"
― Мені здається, нам варто боротися ще й з усвідомленням українців та українок, що за контент треба платити і що це нормально. Це авторські права, можливість для автора заробити тощо. Можна довго розмірковувати про етичність, але ми мусимо добре знати: якщо ти щось порушуєш, то має наставати відповідальність. Це єдиний справді дієвий механізм щось припинити. Наприклад, за кордоном, якщо ти раптом зайшов на піратський сайт і почав щось дивитися, це відстежується, і тебе навіть можуть оштрафувати. Як ви бачите глобальну боротьбу з піратством?
Це дуже слушна тема, і ми до цього йдемо. Принаймні так думаю я та мої колеги. Коли немає попиту, то нема й пропозиції. Якщо у нашому законодавстві буде введена така норма, як відповідальність користувача, то, можливо, і рівень піратства в Україні трохи спаде. Для цього є справді досвід європейських держав. Приміром, у Великій Британії є закон, що називається "Про цифрову економіку". Згідно із цим законом, за перше використання нелегального контенту в інтернеті користувач отримує попереджувальний лист. Якщо порушення повторюється, то інтернет-провайдер має право обмежити швидкість доступу цього користувача до інтернету, а це важливо для кожного ― чекати секунду чи п’ять хвилин. При цьому рішення суду непотрібне. Виходить так: якщо користувач порушує цей закон, то інтернет-провайдер має змогу сам вирішити питання, а це сприяє скорішому вирішенню проблеми. Така ж ситуація має місце і в США, але вони трохи збільшили кількість попереджень ― до шести. Візьмемо Японію ― там узагалі діють великі штрафи, від 25 тисяч доларів. Якщо це завантаження файлу, то сума штрафу становить до 130 тисяч доларів або ж 10 років в’язниці у разі несплати. Лише за те, що ти завантажив собі якийсь фільм.
― Чи можна впровадити таку систему в Україні?
Не думаю, що для цього потрібні якісь спеціальні кошти. Треба просто розробити такий механізм в Україні та запропонувати парламенту, для того щоб вони розглянули і внесли зміни до Закону про авторське право та суміжні права та в інші пов’язані закони. Думаю, що це не є проблемою для нашої держави. Ми в асамблеї хочемо звернутись із цим питанням, у нас навіть є розроблені наші пропозиції. Поки що це проєкт, але ми плануємо надати свій варіант до парламенту. Якщо боротися в інформаційному просторі з державою-агресоркою, то це буде дуже доречно. Це буде класний крок, для того щоб зменшити рівень піратства у нашій країні.
