Європейці можуть зняти "червоні лінії" для своєї зброї – Їжак

Європейці можуть зняти "червоні лінії" для своєї зброї – Їжак

Дискусії довкола пропозиції президента Франції Еммануеля Макрона щодо можливої відправки західних військ в Україну є початком конкретних переговорів про вступ України в НАТО, вважає експерт з питань регіональної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак. В ефірі Українського Радіо він зауважив, що на Вашингтонському саміті Альянсу такого рішення ще не буде. "Але там будуть "зняті маски" на конкретну пропозицію Макрона, що треба приймати Україну в НАТО", – прогнозує експерт. На думку Олексія Їжака, європейські країни зараз набагато краще усвідомлюють всі загрози і розуміють, що пора знімати встановлені раніше обмеження щодо підтримки України. "В умовах, коли США зменшують свою допомогу, європейці можуть застосувати свій основний політичний ресурс – зняти "червоні лінії" для тієї зброї, яка в них є", – додав експерт. 

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото: nato.int

В Європі не існує "військового шенгену"

Цього тижня відбулися XX засідання у форматі "Рамштайн", а також конференція у Люксембурзі, присвячена новому етапу партнерства НАТО з Україною. Наскільки ці заходи важливі з точки зору комплексної допомоги? Чи це паралельні процеси, кожен з яких фіксує окрему допомогу Україні?

Європа так влаштована, що там паралельно відбувається багато процесів. Європа децентралізована. Але ефект відбувається тоді, коли всі ці процеси йдуть в одному напрямі. В Європі немає єдиного ринку оборонних закупівель. Є національні уряди, які мають право закуповувати зброю там, де вони хочуть, і давати тому, кому хочуть. Тобто, не існує "військового шенгену". Щоб перетнути кордон військовому потрібне рішення парламенту двох країн. І в умовах, коли Сполучені Штати відверто гальмують і говорять, що в такому обсязі і в такому вигляді залучення їх до НАТО і допомоги Україні не буде, Європа активізується і починає запускати всі процеси, які були не важливі раніше. Бо раніше вважали, що Європі нічого не загрожує, США захищають і взагалі загроз не існує. Тому ці процеси відбуваються зараз. Вони мають дві головні мети – як захиститися Європі в разі широкомасштабного російського нападу і як допомогти Україні, щоб цього нападу не сталося. 

Виходить так, що є НАТО, є Євросоюз і є окремі члени НАТО, які також є членами ЄС. Як все це узгоджується в тому, що надають нам військову допомогу?

Тут є проблема. Але зараз вона не така серйозна, тому що з останнім розширенням НАТО, Швеція і Фінляндія нині мають паралельне членство. Залишається велике непаралельне членство –Туреччини. Але щодо Туреччини у 90-х і 2000-х була проведена низка конференцій і узгоджені механізми, за допомогою яких НАТО і ЄС співпрацюють. Євросоюз як суспільна економічна структура, якій потрібна оборонна складова. І НАТО як суто військова складова. Схема ухвалення рішень в них така, що там де ЄС потрібно, умовно кажучи, вести війну, то він покладається на НАТО і залучає інфраструктуру Альянсу, щоб проводити власні операції. Такий механізм частково блокувався Туреччиною через те, що вона ворогує з Грецією і блокувала певні процеси, вимагаючи для себе особистих поступок з боку ЄС. Зараз більш-менш це залагоджено, тому спокійніше. Але в цілому  схема така. Те, що стосується оборонної промисловості – це зона відповідальності європейських країн. А що стосується застосування цих озброєнь – це зона відповідальності НАТО. Можуть і обидві організації, в рамках двох структур, вести роботу над "військовим шенгеном". Тобто, щоб і виробництво озброєння, і переміщення збройних сил в Європі відбувалося так само легко, як інших товарів.  

У НАТО вступають не збройні сили, а країна

На якому етапі зараз процес нашої оборонної інтеграції з НАТО і які можуть бути перспективи? 

Є три складові. Але варто нагадати, що в НАТО вступають не збройні сили, а країна. Як би не були інтегровані наші Збройні сили, членство в НАТО відноситься до всієї країни – до політичних інститутів, до громадянського суспільства, до економіки. Все це має бути узгодженим з нашими союзниками, нас повинні сприймати як своїх. Якщо говорити про практичні кроки, то, крім Збройних сил, звичайно є політична довіра, співпраця, і є оборонно-промислово співпраця. Членство в НАТО – це більш глибокий етап, ніж просто координація на рівні Збройних сил. І те, що говорить Макрон (президент Франції Еммануель Макрон - ред.) і те, що взагалі зараз дискутується його пропозиція (щодо можливості відправки західних військ в Україну – ред.) – це все є початком конкретних переговорів про вступ України в НАТО напередодні Вашингтонського саміту. Звичайно, там не буде ухвплене рішення, але там будуть "зняті маски" на конкретну пропозицію Макрона, що треба приймати Україну в НАТО. Ми побачимо, що скажуть інші країни. Побачимо позицію Сполучених Штатів, позицію Угорщини, Німеччини. Я, до речі, скажу, що пропозицією стосовно членства України в НАТО Макрон також "зняв маску" у своїй внутрішній політиці. Він угоду про безпеку з Україною поставив на ратифікацію в парламент, хоча міг цього не робити. І напередодні європейських виборів побачив, які сили це підтримують, а які ні. Виявилось, що навіть крайні праві сили Марін Ле Пен підтримують членство України в НАТО, а комуністи ні. І це важливо, щоб не було прихованих думок і заяв, які ні про що не говорять. Зрештою питання дуже серйозне. Мова йде про безпеку Європи і всі мають сказати, що вони про це думають. 

Олексій Їжак. Фото: Facebook/oleksii.izhak

Європейці можуть зняти "червоні лінії" для тієї зброї, яка в них є

Франція, Фінляндія і Данія заявили про відсутність обмежень на допомогу ЗСУ. Це так звані "червоні лінії", до яких раніше наші партнери впритул не наближалися, а зараз деякі навіть готові їх переступити. Що це означає на практиці і як цей діалог може додати учасників, які готові будуть знімати обмеження?

Мова йде про використання такої зброї, яка може завдати поразку Росії без обмежень на географію застосування. Це те, що було обмежено від початку. Зараз очевидно, що завершити цю війну неможливо без виходу війни на територію Росії. Тобто не тільки повне знищення військ на окупованій території, але і вихід та знищення військових цілей на території РФ. Зараз всім зрозуміло, що Росія говорить про ядерну війну тільки для того, щоб унеможливити перемогу України і надання допомоги. Європейські країни, особливо ті, які пам'ятають, що таке російська загроза, розуміють, що зараз треба переходити ті "червоні лінії", які Сполучені Штати колись намалювали разом з Росією. Але в умовах, коли США зменшують свою допомогу, європейці можуть застосувати свій основний політичний ресурс – зняти "червоні лінії" для тієї зброї, яка в них є. В принципі, це дуже позитивний процес, що європейці можуть так мислити.  Але залишається проблема того, наскільки європейці можуть компенсувати відсутність американської допомоги і гарантій, якщо справа дійсно дійде до ядерної ескалації.  

Росії потрібно воювати, щоб зберегти режим влади Путіну

Чи наважиться Росія на застосування "ядерної кнопки", від чого це залежатиме і якою може бути відповідь НАТО?

Останні заяви Путіна стосовно ядерної зброї були такі, що вони б не хотіли її використовувати. Путін сказав, що ядерна зброя буде застосована тільки тоді, коли буде небезпека самому існуванню Росії. Вони вважають, що повоювати в країнах Балтії – це не є смертельною загрозою. Тому вони дають такий сигнал, що ми можемо напасти, але не ядерною зброєю. Чи можуть вони напасти? Вони можуть напасти будь-де, де відчують слабкість. Поки що ситуація така, що вони не відчувають, що країни Балтії настільки вразливі. Але вони постійно готуються і будуть готуватися.  В Росії є велика проблема в тому, що в їхній московській системі влади щось постійно створює внутрішню напругу. І от тих людей, які там затиснуті і не можуть висловити свої політичні цілі, вони відправляють на війну.  Для того, щоб зберегти режим влади Путіну Росії потрібно воювати. І вони будуть воювати з усіма там, де відчують слабкість. За оцінками розвідувальних служб, якщо Росія зараз зможе заморозити війну в Україні, то через 3 роки вона буде здатна провести нову велику гібридну операцію. Тобто, умовно кажучи, зібрати 1 мільйон сирійців і відправити штурмувати кордони Фінляндії і Польщі. А років через 10 вона зможе відновити збройні сили настільки, що зможе провести велику військову операцію. Щоб цього не сталось, зараз найбільш очевидну стратегію сформулювала Польща узгоджену з Францією – що треба збільшувати оборонні витрати Європи, виробляти більше зброї і готуватись. А, по-друге, треба допомогти Україні. Бо поки Україна воює і відновлює свою територію, доти Росія не зможе почати планувати велику військову операцію проти країн НАТО.

Шойгу оголосив про плани збільшення росармії. Про що саме йдеться і як скоро розпочнеться мобілізація в РФ? 

Мобілізація залежить від ситуації на фронті. Поки що в Росії є достатньо ресурсу для того, щоб не оголошувати мобілізацію. Вони просто використовують найбідніші верстви населення. У них все ще достатньо грошей, щоб платити і давати такі гроші, які в певних регіонах Росії ніколи не бачили. В принципі, вони все ще здатні набирати бажаючих повоювати. Єдине проблема, що гине росіян на фронті більше, ніж вони встигають готувати. Але поки що їм достатньо тих заходів, які вони організували для поповнення військ, без жорсткої мобілізації. Але очевидно, що вони будуть мобілізовувати взагалі країну, внутрішній устрій. Тобто все в Росії буде присвячено ідеї війни, все буде мілітаризовуватися, будуть зникати будь-які ознаки лібералізму і демократії. І, звичайно, буде змінюватись економіка. І якщо відповідати прямо, то там мобілізація вже йде. Але не всіх людей поки спрямовують до війська.