Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Токсичний позитив, коли ти вдаєш, що все добре, але це не допомагає ані тобі, ані твоїм близьким
Насте, інтернет рясніє заголовками зі згадками про твою родину. Як насправді твої справи?
Складне питання. Звісно, я можу відповісти як зазвичай у таких випадках говорять: "Все прекрасно". Щоб створити ідеальну картинку. Та насправді переживаю зараз дуже важкий період. Я не та людина, яка може щось приховувати, в мене не такий характер. Я дуже емоційна, відкрита. Колись вирішила, що в житті й творчості буду на всі 100% чесною з людьми, зі своєю аудиторією, тому, повторюся, зараз мені дуже важко. Давно не було такого складного періоду в моїй родині.
У новій пісні "Хтось йде" ти співаєш, що "є одна стіна, два боки". З чого починається стіна у сім'ї, як її можна розпізнати, коли вона ще на рівні плінтуса?
Все залежить від того, про яку стіну йдеться. Бо є стіна, наприклад, яка зʼявляється, коли родина тільки створюється, стає тим, що тебе захищає, фортецею, замком. А іноді стіна виростає між двома людьми, стає перепоною, коли життя розставляє вас по різні боки. На жаль, так сталося зі мною та моїм чоловіком. Гадаю, зараз ковбасить і штормить не тільки нас. У багатьох родин є проблеми, бо, мабуть, так, як зараз, українцям ще ніколи не було важко. Ці два роки нас методично, покроково добивають, щодня стає все важче. Тому знаю, що моя пісня відгукнеться багатьом людям.
Як ви намагається виправити ситуацію?
Головне – не удавати, що все добре. Фрази "я тримаюся", "ми тримаємося" вже не працюють. Це якийсь токсичний позитив, коли ти вдаєш, що все добре, але це не допомагає ані тобі, ані твоїм близьким. Треба бути чесним із собою, слід зізнатися, що з цим треба щось робити: йти до психолога, пропрацьовувати проблему, проговорювати її. Ми із чоловіком зараз всі методи пробуємо. Ми разом девʼять років, це серйозний термін. В моєму випадку ще є музична терапія, між іншим. Я пишу музику, коли мені погано і коли добре. Так виходить, що для кожного етапу мого життя є пісні, які його окреслюють. Я викарбовую події свого життя у піснях. Наприклад, пісня "Маємо" була важливим треком, який описував період нашого весілля, пісня "Kava" розповідала про світлий час вагітності й тепер "Хтось йде" – про те, що ми заплуталися і намагаємося з цим розібратися. Мені легше через музику виплескувати емоції. Хтось в коментарях до пісні мене критикує, мовляв, навіщо робити особисті проблеми публічними. Вважаю, якщо ти чесний, то так показуєш людям на власному прикладі, що кожен має право на помилку, що це нормально зараз – бути не окей. Я хочу, щоб інші пари розуміли, що з ними все нормально, що бувають у стосунках періоди криз, і відчували, що в цій ситуації вони не одні.
Ти вперше за пʼять років їдеш в тур Україною. Розкажи, чого чекаєш від виступів?
Впевнена, що цей період дасть мені сил. Я так чекаю початку туру! У нас був дуже крутий концерт в Києві, в кінці року. Люди через кілька місяців після нього писали, що їх досі тримають емоції. Бо ми роздали такого! Це було дуже круто. Я скучила за цим. Тому приходьте, будь ласка! Концерти будуть емоційними, чесними – як завжди у мене. Посміємося, поплачемо. Буде весь спектр емоцій. У мене є рок-аранжування, є драма, коли люди просто ридають на концертах. Хочу, щоб ви прийшли, поспівали, відчули мене. Для мене важливо бачити очі, відчувати, рухати людей. Це обмін енергіями. Дуже цього чекаю. Впевнена, що мої концерти додадуть сили всім, хто буде до них причетний.
Фото: Сергій Галушка Радіо Промінь
Я вже у клубі "30+", коли видаєш на максимум, а потім тиждень від того відходиш
Як триває підготовка до концертів? Чи готуєш ти себе фізично? Памʼятаю, після зимового концерту у Києві ти не могла тиждень ходити.
Так, у мене були розбиті до крові ноги, тахікардія, тиск. Я ж вже у клубі "30+", коли видаєш на максимум, а потім тиждень від того відходиш. Думаю, що буде те саме, хоча в мене є нюанс – я після операції, тому виступатиму у спеціальному корсеті. Але відкладати тур не можу. Намагатимусь максимально пам'ятати про те, що можу зробити собі шкоду, але буду видавати поповній. Мені спорт поки що заборонений, але я багато працюю на репетиціях, додаючи на кожній із них. До речі, виступатиму з дуже класним складом музикантів. Ми кайфуємо одне від одного. Важливо, щоб на сцені була хімія. Тому готуємось. З кожною репетицією відчуваю, що стаю більш готовою до туру.
Ти за останні роки пачками писала пісні, яку програму везеш в тур?
Це велика проблема, бо у мене дуже багато пісень. Маю обирати, інакше концертна програма триватиме годин пʼять. Розумію, що не можу виконати всі пісні, але кожна з них знакова для мене, для слухачів. Найвідоміші, найулюбленіші точно звучатимуть, навіть ті пісні, які були написані в моєму початковому періоді. Програма буде велика. Думаю, вона відгукнеться слухачам, тому що останнім часом взагалі створюю дуже актуальні пісні. Ми ж пишемо про те, що болить, про те, що проживаємо безпосередньо зараз. Тому просто приходьте – і зрозумієте, як емоційно на моїх живих виступах.
Останнім часом ти пишеш лише сингли, чому не альбом?
Альбом – це круто, але я поки не бачу сенсу його випускати. На його запис потрібно дуже багато часу, а у нас настільки велика зайнятість, що я часто навіть поїсти не встигаю. Альбом пишеться не тиждень і не місяць. Не уявляю собі, щоб ми зараз закрилися на студії, щоб створити десять ексклюзивних треків, а випускати те, що вже вийшло, то це не альбом, а просто збірка. Якщо слухачі тебе люблять, вони поступово отримують сингли й розуміють без альбому, хто ти, чому виконуєш музику. Колись, звісно, я знайду час для альбому. Але, вважаю, що ми й так доволі продуктивні. Останнім часом у нас виходило шість-сім синглів на рік. До повномасштабної війни було по-іншому. Ти випускав один-два треки на рік і здавався собі суперпродуктивним. Зараз ми дуже стараємося не займатися музичним дезертирством, а випускати сингли частіше, бо музика – це інструмент, який підтримує.
Кого в тобі більше – мисткині чи бізнесвумен?
Мій саундпродюсер Іван Клименко каже, що я одна з небагатьох артисток, яка поєднує в собі ці дві функції повноцінно і рівномірно. Чому не маю часу записати альбом? Бо я не тільки артистка, а й блогерка, яка генерує багато контенту, авторка пісень, аранжувань. У мене є діти, не забувайте. Легко бути продуктивним, якщо сам собі належиш… У мене дуже багато функцій, я дуже багато працюю, контролюю чимало процесів. Мені так, мабуть, комфортніше. Не люблю, коли щось роблять за мене, відчуваю себе трутнем.
Якщо раптом у тебе зміниться саундпродюсер, що робитимеш?
Я дуже люблю Івана Клименка і не збираюся його нікуди відпускати. У нас сильна синергія. Ми з Іваном почали працювати наприкінці 2015 року, коли ще не було лейблу ENKO, його топових артистів. Ми були простими музикантами у рваних джинсах, які їли "Мівіну" і писали музику на домашній студії Івана, по якій бігали котики й заважали це робити. Взагалі наші найголовніші хіти були записані саме на домашніх студіях. Вірю в те, що ми з Іваном повʼязані, що він – моя кармічна людина. Тому пісні, які ми пишемо разом, – це якась магія.
Над чим ти зараз працюєш?
Працюю над новими релізами, їх буде немало цього року, готуйтеся. До речі, будуть кльові й несподівані фіти, дуже щирі, чесні, глибокі, дорослі. Люблю, коли поєднується енергія кількох артистів. Звісно, зараз на першому місці реліз "Хтось йде", наш тур. Гадаю, його ми підсумуємо сольними концертами у Києві та Львові. Головний план – просто жити, отримувати задоволення від цього і дякувати за кожну мить, бо маємо руки, ноги, чуємо, говоримо, дивимося на небо – і це вже велике щастя.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
