Зростання ціни на бензин провокують не обстріли російських НПЗ, а ситуація на Близькому Сході — Олег Лісний

Зростання ціни на бензин провокують не обстріли російських НПЗ, а ситуація на Близькому Сході — Олег Лісний

Очільник Пентагону Ллойд Остін закликав Україну припинити атаки на нафтопереробні заводи Росії, і зосередитись лише на військових  цілях, мотивуючи це тим, що удари безпілотників можуть призвести до зростання світових цін на нафту. Натомість фахівці підкреслюють, що частка Росії на бензиновому ринку складає близько 1 відсотка. А це ніяк не може вплинути на ціни в Америці. Про це в ефірі Українського Радіо розповів політолог Олег Лісний. Він вважає, що зростання ціни на бензин провокують не обстріли російських НПЗ, а ситуація на Близькому Сході. "Також електоральний цикл в США дуже впливає на ситуацію на фронті. Адже питання України нині використовується фактично всіма політиками на виборах. І рекомендація бити по військових цілях виглядає не зовсім коректно. Адже тривалий час нам розповідали, що ми не можемо цього робити зброєю, яку нам надають партнери", – додав Олег Лісний.

Крім того, політолог торкнувся і питання Глобального саміту миру в Швейцарії та участі в ньому Китаю, яка й досі залишається під питанням. "Вкрай важливо, щоб на цьому саміті – основою є все ж "формула миру" України. Потрібно, щоб все базувалося на ній. Всі мирні плани, які виникали раніше – це все про капітуляцію. У нас в цій ситуації виходу немає, ми повинні гнути свою лінію, яка закінчується документальною фіксацією припинення війни", – резюмував Олег Лісний.

0:00 0:00
10
1x

Фото ілюстративне з відкритих джерел. Новошахтинський НПЗ після атаки дронів

Штати продовжують тиснути на Україну для припинення ударів по російським нафтопереробним заводам( НПЗ) і просять бити натомість по "військових цілях". Чи аж так фатально наші удари впливають на світову енергетичну ситуацію? Що ми бачимо за цими заявами?

Ми бачимо несправедливість. Тому що українські фахівці, і не лише вони, підкреслюють, що частка Росії на бензиновому ринку складає близько 1 %. А це ніяк не може вплинути на ціни в Америці. Коли простий американець приходить і бачить, що ціна зросла, то це відбулося не через те, що Україна вдарила по нафтопереробним заводам (НПЗ) чи іншій нафтовій  інфраструктурі. А тому, що на Близькому Сході не все вирішено, тому що США виявили там себе неефективно, тому що не домовилися з Саудівською Аравією тощо. І ці аспекти лежать на поверхні. Як на мене, економічна складова видається неочевидною, а політична – очевидною. Тому що в США електоральний цикл, який, на жаль, дуже впливає на ситуацію на нашому фронті. Але ж під вибори будь-які заходи важливі, їх можна не обов’язково бачити в реальності, можна їх видумати, можна їх просто проголошувати. Тому є таке переконання, що українська карта теж грає в ситуації з бензином.

Кілька років тому Байден вже впливав на американський ринок нафтопродуктів: коли у них було зростання цін, він вдавався до якихось дій, щоб ці ціни збити. Йому це вдавалося, і тоді це істотно підігріло його рейтинги. Він збирається повторити цей фокус ще раз перед виборами, тільки за рахунок України?

Якщо брати економічну складову, то мені видається це сумнівним успіхом. Якщо це просто заяви і заведення в інформаційне поле саме такого приводу, то це, швидше, звичайне нагадування електорату. Я дуже сумніваюся, що в економічному сенсі ситуація з російським НПЗ істотно впливає на гаманець громадянина США, який сьогодні пішов на заправку. А от ситуація на Близькому Сході дійсно на це впливає. Але її виводять за дужки, тому що, в принципі, Україна зараз – це та назва, яка використовується фактично всіма політиками на виборах.

Тобто, коли США разом з Ізраїлем заявляють, що готові бити по хуситах, по Ірану – це нормально для світового енергетичного ринку. А от удари українськими дронами по російських НПЗ – ні. Але в цій логіці зараз з’явилися нові нотки, адже пролунав заклик бити саме по військових цілях. Раніше, як ми пам’ятаємо, західною зброєю взагалі не можна було бити по території Росії. Чи нададуть нам зброю для прицільних ударів по військових об’єктах в Росії?

Питання в тому, що Америка завжди ефективно використовувала класну формулу стосовно питання НПЗ: ми заохочуємо, але ми нічого не можемо зробити. Ми не можемо заборонити Україні. Потім вона модифікувалася в те, що не треба бити. Питання в справедливості. Якщо ви наполягаєте на тому, що ми можемо бити по військових цілях, то це зараз виглядає не зовсім пристойно. Тому що дуже тривалий час ви розповідали, що ми не можемо цього робити зброєю, яку ви нам надаєте, а тепер ви кажете, що ми можемо завдавати. Знову питання, як на мене, про нашу зброю. Тобто, ви зробили БПЛА, які б’ють по НПЗ, то цими БПЛА бийте по інших цілях. Тут не йдеться про те, що вони нам дадуть зброю. Тому що, по-перше, ми бачимо паузу в американському сегменті. А, по-друге, ми бачимо вже не паузу, а, як на мене, поставлений хрест, на TAURUS. Німецький експерт Сергій Сумлєнний говорить про те, що нам потрібно забути про TAURUS, тому що нинішній канцлер на них поставив хрест. Адже він хоче продати своєму суспільству партію миру. І виграти на одних виборах в Європарламент, а потім і в німецьких виборах. Тому він демонструє, що не треба нічого робити. І це не єдина картинка, яка для нас є неприємною. Десь нам щось радять, але натомість не дають нам засобів для того, щоб ми активно захищалися. Також не дають нам ті засоби, якими ми могли б ефективно наступати.

Як впливає на Конгрес оця гойдалка між ударами Росії по нашій енергетичній структурі і нашими ударами по російським НПЗ?

На жаль, світ звик до злочинів РФ на території України. Згадаймо теракт в РФ, який відбувся в "Крокусі-Сіті Холлі", де загинуло 140 людей. Понесли квіти з усіх посольств. А те, що вдарили по одній з найбільших ТЕЦ, в новинах пройшло, як статистика. Точно так проходять в новинах і жертви серед цивільного населення, серед військових – як статистика. Їх значно більше, ніж 140. Але ж це війна, це статистика. Тому воно ніяк їх і не зачіпає. Я маю на увазі удари по енергетичній сфері. Це ж війна. Про що, мовляв, з Росією говорити? Вона завжди так себе вела. А от ви, мовляв, цивілізована держава, і в НАТО хочете, і в ЄС, хочете, щоб вам допомагали, тому слухайте нас, коли ми вас просимо. Тому що ми вам, можливо саме так це і звучить в кулуарах, нічого не надамо. Міністр оборони США Ллойд Остін, який закликав нас не бити, хоча це й не його парафія, як на мене, приїжджав з порожніми руками. На все це дивляться учасники "Рамштайну": оскільки США не дають, то й ми давати не будемо. І так думає багато учасників.

Фото: Олег Лісний, Слово і Діло

А яка у нас ситуація з Patriot? Володимир Зеленський заявив, що в масштабах країни достатньо 25 установок. Дмитро Кулеба заявив, що нині в світі залишилося 100 вільних установок. Наскільки вони насправді вільні? Де вони? Ми щось про це розуміємо?

Я не військовий експерт, але висловлю свою дуже суб’єктивну думку. Якщо є політична воля, можна знайти і 100. Тому що українська сторона вустами Кулеби казала: шановні, дайте нам батарею, ми спробуємо її зберегти, а коли війна закінчиться, і у нас з’явиться достатня кількість ППО, ми вам повернемо. Військові експерти мені казали, що так не робиться, ніхто їх не віддасть, це захист, вони дуже дорогі: один постріл коштує 4-5 мільйонів доларів. Це зрозуміло, це логіка грошей.

Однак, ми бачимо, що в Європі є політики, які сказали чітко – давайте спочатку надамо Україні Patriot, а потім проголосуємо за бюджет. І це круто, що це лунає не з вуст Зеленського, якого часто критикують за різку риторику і звертання до наших партнерів. І Мельника, посла в Німеччині теж критикували за це. Але ця робота була дієва і результативна. Потім Макрон почав перехоплювати цю риторику. Тепер в Європі вже це лунає, як нормальне звертання до всіх можновладців і керівників про необхідність допомоги Україні. Тому що це Європа, це вже війна в Європі, а не на її кордонах. Є політики, які розуміють, що і з політичної точки зору це дуже вигідно.

Що ми знаємо про учасників майбутнього саміту миру у Швейцарії? Які країни, на вашу думку, найважливіші?

Наскільки я чув, заявлено про бажання або плани близько ста країн. Там має бути і Глобальний Південь. Проте, як на мене, всі списи ламаються навколо участі Китаю. А Китай каже, мовляв, добре, я візьму участь. Але зі мною буде ще молодший «пришелепкуватий брат» – Росія, без неї ніяк цей саміт не може відбутися. Треба ж, мовляв, почути всі сторони. І це дуже негативний момент. Тому що деякі європейські країни теж можливо десь кулуарно допускають таку можливість. Ілля Пономарьов на запитання, чи варто туди запрошувати РФ, відповідає – так. Але варто запрошувати не владу, не опозицію, а силу опору, які зі зброєю в руках захищають майбутнє своєї Росії. І тоді з нею можна говорити. Це теж Росія. Чи готовий на це Захід? Я думаю, ні. Але для того, щоб потролити РФ, можна було б це запустити в інформаційне поле, тому що зараз гібридна війна відбувається.

Ще один момент, вкрай важливий на цьому саміті – основою є все ж "формула миру" України. Потрібно, щоб все базувалося на ній. Всі мирні плани, які виникали раніше – це все про капітуляцію. В них слово "капітуляція" замінюють на якесь пристойне слово. Хоча ідеї і плани дуже непристойні стосовно України. У нас в цій ситуації виходу немає, ми повинні гнути свою лінію, яка закінчується документальною фіксацією припинення війни. Я взагалі проти того, щоб стосовно РФ використовувалося словосполучення "мирна угода". Який мир може бути з державою, назвою якої 100 чи 200 років будуть лякати дітей?

Що можуть сказати країни Латинської Америки?

Вони для нас є дуже непростим кейсом. Адже там дуже потужно працює інформаційна машина РФ. Вона лягає на історичне підґрунтя. Росія продає туди те, що вона не має права туди продавати – те, що вона бореться з колоніалізмом. Але при цьому сама є державою, яка має колонії у вигляді республік та інших формувань. І досі має в своєму тілі поневолені народи. Я не знаю такої імперії, яка має таку кількість поневолених народів.