Михайло Фрідман (ліворуч) і Петро Авен. Фото з відкритих джерел
Суд тривав близько року, а можливо й довше
― Який шлях до скасування санкцій обрали ці бізнесмени?
Це санкції Європейського Союзу, накладені за рішенням Ради ЄС, тобто йдеться про адміністративний акт, і ці особи мають право його оскаржувати в Європейському суді справедливості, що є Верховним судом для оскарження рішень Ради ЄС. Вони звернулися до суду, аргументуючи тим, що санкції накладено безпідставно. Загалом санкції стосувалися функціонерів путінського режиму, які сприяли агресивній війні проти України. А ці олігархи доводили, що вони безпосередньо ніякого стосунку до путінського режиму не мають, що вони просто російські бізнесмени. Ми поки що не бачили повного рішення суду і не знаємо досконало аргументів, які наводилися, але за пресрелізом зрозуміло, що суд став на їхню сторону, вважаючи, що Рада ЄС під час ухвалення рішення про санкції не обґрунтувала належним чином зв’язок цих олігархів із Путіним. Суд тривав близько року, а можливо й довше.
Будь-який російський олігарх так чи інакше працює на російську армію
― З юридичного погляду, як тривав суд і розглядалися документи?
Це достатньо консервативний суд, де більшість аргументів наводять просто у письмовому провадженні, тому оцінювати можна лише за фінальним рішенням суду ― фінальним текстом. Тут, звісно, виникає питання, яким чином Фрідман та Авен не є функціонерами путінського режиму, оскільки для нас в Україні очевидно, що будь-який російський олігарх так чи інакше пов’язаний із режимом і працює на військову машину Росії. Було розслідування журналістської команди "Схем", які довели, що "Альфа-Груп" Фрідмана активно задіяна у страхуванні російських військовослужбовців. Тобто будь-який російський олігарх, що веде бізнес, так чи інакше працює безпосередньо на російську армію, яка напала на Україну. Чи бралися такі аргументи під час того, як накладалися санкції, мені невідомо. Це достатньо закриті рішення.
Практика Європейського суду справедливості нерівна
― Чи може цей випадок стати прецедентом, тобто інші олігархи із санкційного списку так само зможуть позиватися і вигравати справи?
Потрібно розуміти, які саме докази наводились, що ці особи нібито не причетні до війни в Україні. Тоді буде зрозуміліше, чи зможуть такими доказами скористатися інші олігархи. Вже були прецеденти, коли члени сім’ї російських чиновників та олігархів виключали себе із санкційних списків, стверджуючи, що вони ніяким чином не пов’язані з діями своїх родичів. З іншого боку, є рішення, які відмовляли олігархам та членам їхніх сімей у знятті санкцій. Тобто практика Європейського суду справедливості нерівна, і треба дивитися на обсяг доказів, які наводить та чи інша сторона. Йдеться про десятки справ, які зависають у суді й тривають роками.
Система накладення санкцій у ЄС достатньо громіздка
― Чи можна говорити, що у 2022 році євробюрократи так поспішали запровадити санкції проти діячів, пов’язаних із путінським режимом, щоб вони не встигли сховати свої активи, і десь щось не врахували й ці діячі отримали шпаринки для оскарження?
Думаю, проблема не в початковому ухваленні рішень, а в самій системі накладення санкцій у Євросоюзі. Система достатньо громіздка. Накладає санкції один політичний орган, готує подання інший ― і тому є купа різних проблем та різночитань. Санкційний пакет оновлюється щороку, тож у теорії можна додати якісь інші підстави, причини, обґрунтування щодо кожної особи. Якби йшлося про помилки 2022 року, то був час виправити ці помилки. Фрідман та Авен оскаржували санкції за попередній період, а зараз ми побачимо: Рада ЄС продовжуватиме санкції чи дослухається до рішення суду?
Переналаштувати процедури
― Чи є сенс переглянути і допрацювати алгоритми, за якими вносили російських олігархів до санкційного списку, і хто цим має зайнятися?
На мою думку, найкраще ― це переналаштувати процедури, щоб унеможливити судове оскарження. Зрозуміло, що це санкції, пов’язані з політичним рішенням, і вони не мають такого рівного обґрунтування, як у кримінальних справах, наприклад. Тому покращувати потрібно саме внутрішньоєвропейські процедури, адже у Британії та США немає таких проблем з оскарженням санкцій.
Санкції проти Фрідмана та Авена залишилися чинними
― Фрідмана та Авена виключили із санкційного списку?
Ні, не виключили. Вони оскаржили адміністративне рішення про накладення санкцій на 2022 рік. У 2023 році було нове рішення, яке наклало санкції. Тобто санкції дійсні. А це було оскарження попереднього рішення. Практично їм це дає, по-перше, медійний розголос, що вони нібито довели свою непричетність і санкції скасовано. А по-друге, коли будуть переглядатися санкції на наступний рік, Євросоюзу буде важче їх продовжити, адже потрібно буде зважати на наявність нових доказів, щоб зробити ці санкції обґрунтованішими. Тому, можливо, вони підважили продовження санкцій на наступні періоди.
― Хто має надавати докази їхньої співпраці з Путіним, щоб санкції зберігалися?
Немає єдиного органу, який мав би це робити. Всередині Євросоюзу створена так звана спеціальна робоча група щодо санкцій, яка має збирати докази і формувати позицію для Ради ЄС. Але це досить неформальна група. До неї може звернутися навіть будь-який громадянин з якимись доказами.
Тетяна Шевчук. Фото: investigator.org.ua
Береш топ російських олігархів і просто їх санкціонуєш
― А на яких підставах Фрідмана та Авена внесли до санкційного списку? Хто ці докази надав?
Це достатньо очевидна й публічна інформація. Береш топ російських олігархів і просто їх санкціонуєш. Список найбагатших людей Росії мав би потрапити до санкційного переліку. На жаль, не всі потрапили в такі списки. Наприклад, Володимир Потанін, найбагатша людина Росії. Чому так сталося ― європейцям була важлива торгівля рідкоземельними металами, і вони не хотіли загрожувати своїм ринкам. Також довгий час не потрапляв до санкційних списків Роман Абрамович, тому що він мав громадянство Португалії. Декілька інших олігархів також мали громадянство Євросоюзу, а накладати санкції на власних громадян нібито не можна.
Накладення європейських санкцій ― це безпосередньо внутрішньополітичний процес самого Європейського Союзу плюс координація із союзниками ― з Україною, США, Британією, Японією, щоб накладати санкції одночасно.
Голос України дорадчий
― Що потрібно зробити нам та Євросоюзу, аби в подальшому не було ухвалено подібних рішень щодо інших російських олігархів?
Україна не є членом Євросоюзу, тому її голос лише дорадчий. Україна може лише доносити думку, що на когось потрібно було б накласти санкції. Але нагадаю, що Україна дуже довго адвокатувала внесення у санкційний список патріарха РПЦ Кирила, і це рішення свого часу було заблоковано Угорщиною. Тому це дуже складний, нелінійний і заполітизований процес. Україна може накладати санкції всередині країни, конфісковувати активи, що в принципі й відбувається. А за кордоном ми не маємо великого впливу. Україна наклала санкції на всіх тих олігархів, які фігурують у списках Євросоюзу, і частину активів уже конфісковано. На жаль, активи Авена та Фрідмана ще не конфісковані в Україні. Пройшов лише процес націоналізації "Альфа-Банку", зараз це банк "Сенс".
― Російські олігархи можуть оскаржувати наші санкції?
Можуть, і вони це роблять. Поки що в українських судах і поки що безуспішно. Коли інструменти будуть вичерпані, звертатимуться до міжнародних судів. До речі, у США накладають санкції таким чином, що їх дуже важко оскаржити в суді, тому росіяни користуються іншими шляхами. Намагаються політично обґрунтовувати, що вони мало не дисиденти чи опозиціонери, підтримують нібито російську опозицію, а тому санкції, мовляв, треба зняти. У них заблоковані мільярди доларів і дуже дорогі бізнеси, тому вони за них реально борються.
Замороження активів не означає, що їх хтось реально відібрав
― Наприклад, цих бізнесменів визнали такими, що були безпідставно додані до санкційних списків, але їхніми активами вже почали розпоряджатися. Як вони будуть їх повертати?
Може постати питання якоїсь належної компенсації. Але замороження активів не означає, що їх хтось реально відібрав. Просто не можна розпоряджатися банківським рахунком. А якщо це якась нерухомість чи компанія, то воно все працює, живе своїм життям, а власник просто не може безпосередньо користуватися або продати, скажімо, якусь віллу. Але жити в ній він може. Заморожені активи ― це коли власник не може отримати якусь фінансову вигоду від них.
― Чи є ймовірність, що ці заморожені активи зрештою передадуть Україні на відновлення та інші потреби?
Український уряд веде роботу, щоб переконати союзників конфіскувати ці активи. Але це дуже складно, тому що в цих країнах дуже високо охороняється право власності, й поки що механізмів такої конфіскації, швидкої та не кримінальної, немає. Ще тривають дискусії щодо можливої конфіскації грошей олігархів. Але ми значно просунулись у питанні конфіскації суверенних російських активів, тобто грошей "Центробанку", які були розміщені на рахунках у Європі, і їх значно більше. Якщо ми говоримо про гроші олігархів, то це 60-80 млрд доларів у різних юрисдикціях, а якщо про активи "Центробанку", то це 300 млрд доларів, які можна конфіскувати одним рішенням досить швидко.
КОНТЕКСТ
Російські олігархи Авен і Фрідман потрапили під санкції Євросоюзу 28 лютого 2022 року. Влада ЄС обґрунтувала це рішення тим, що у Фрідмана та Авена є зв'язки в російських владних колах. У травні 2022 року і Авен, і Фрідман оскаржили санкції в суді. Вони публічно оголосили санкції проти них несправедливими й поскаржилися на пов'язані з ними фінансові труднощі.
У серпні 2023-го США запровадили санкції проти російських олігархів Германа Хана, Петра Авена, Михайла Фрідмана та Олексія Кузьмічова. Ці бізнесмени також перебувають під санкціями Австралії, Канади, Нової Зеландії та Великої Британії.
5 вересня 2023 року СБУ повідомила про підозру російському олігарху Михайлові Фрідману. Тоді в СБУ заявили, що з початку повномасштабного вторгнення РФ він "влив" близько 2 млрд рублів у декілька військових заводів країни-агресора". Серед них — "Тульський патронний завод", який виробляє набої, та "Уральський оптико-механічний завод імені Яламова", де виробляють високотехнологічне обладнання для бойових літаків та гелікоптерів РФ.