Ганна Гопко. Фото: фесбук-сторінка Hanna Hopko
Україна очікує на ухвалення допомоги від США, голосування має відбутися 20 квітня. Йдеться про проєкт спікера Джонсона, який передбачає 61 млрд на допомогу союзникам США, в тому числі Україні та Ізраїлю. Майже 14 млрд доларів до 30 вересня 2025 року будуть спрямовані на безпекову допомогу Україні. Згідно з цією програмою Пентагон має підписати контракти з американськими оборонними компаніями для надання Києву нового озброєння. Також майже 13,5 млрд мають бути скеровані на заміну та ремонт вже переданого Україні озброєння.
Чи ухвалять зрештою Сполучені Штати цей закон?
Ми докладаємо максимум зусиль. У Вашингтоні зараз перебуває і українська делегація, і делегація країн Балтії, голови комітетів з питань оборони, закордонних справ. На тлі щоденних російських атак на цивільні об’єкти, вбивства українських громадян це вже лунає як заклик нагальності. Цю допомогу ми вже перечекалися, адже понад пів року її немає. Тому тут вже заклики і до совісті, і до американського лідерства, і до того, що Америка втрачає авторитет. Йдеться також і про гроші американців. Якщо проаналізувати пакет, який піде нам на зброю, то 80% цієї допомоги для України залишиться у США і піде для компаній, за якими стоять спонсори і республіканців, і демократів.
Згідно із цим законопроєктом, США мають надати Україні ракети ATACMS. Ухвалять і таке рішення?
Ми чекали ATACMS ще перед самітом НАТО у Вільнюсі. Тоді Україна прагнула формального політичного запрошення до НАТО, яке не є членством у найближчий час. Ми тоді думали: якщо не дадуть політичного запрошення, то принаймні отримаємо ракети ATACMS. І республіканці давно використовували як критику проти Байдена, що ті ATACMS, які ми отримали, оснащені старими кластерними боєприпасами. Сподіваюся, зараз буде певний прорив, і всі запевнення Саллівана, що надати ATACMS ― це занадто ескалаційно та провокативно, вже втратили актуальність. Тримаємо кулаки.
Чи зможе президент Байден знову відкласти рішення щодо ATACMS, адже воно "буде шкодити інтересам національної безпеки США"?
Якщо рішення відкладеться, то це буде шквал нищівної критики. Республіканці давно закидали, що у Байдена немає плану перемоги, що гасло "допомагати так довго, скільки знадобиться" ― це затягування війни на виснаження, де Україна не має шансів перемогти, бо у Росії ресурсна перевага. Тому на тлі президентської кампанії чутливість ненадання нам ATACMS в умовах, коли нещодавно захистили Ізраїль, а Росія водночас збільшила кількість масованих обстрілів України балістичними та крилатими ракетами, Байден виглядатиме нераціонально. Це невигідно Байдену.
Майже 8 млрд доларів економічної допомоги мають бути спрямовані у вигляді кредитів до 30 вересня 2025 року. Водночас після листопада 25 року президент США зможе списати 50% заборгованості за цими кредитами, а з 1 січня 2026 року ― і 100% заборгованості, якщо це рішення підтримає Конгрес. Тобто цей кредит у майбутньому може бути списаний?
Це наслідки затягування рішень, а також аргументів Трампа, мовляв, чому ми, платники податків Америки, маємо допомагати Україні, коли війна точиться на Європейському континенті. Вони тоді запропонували варіант кредитів, а нам немає куди подітися. Ми маємо будувати відносини зі Сполученими Штатами, інтенсифікувати контакти, відправляти більше релігійних організацій, євангелістів, баптистів, які працюють з аудиторією, делегації громад із прифронтових територій, дітей, які пережили вимушену депортацію. Нам треба інвестувати далі у відносини й не робити тих помилок, які робило наше посольство два роки тому, роблячи ставку лише на демократів. Нам критично важливо мати двопартійну підтримку у США.
Чи може щось змінитись у нашому небі? Чи заслуговує Україна на таку ж допомогу союзників у захисті свого повітряного простору, як і Ізраїль?
Це залежить від нашої наполегливої, а інколи навіть нахабної позиції, яку ми маємо артикулювати на кожному майданчику та задіювати всіх наших партнерів. Ще в лютому 2022 року у нас були інфографіки "НАТО мусить діяти в Україні вже зараз". Але пригадую, як навіть у наших владних кабінетах не хотіли до цієї ідеї дослухатися. Завдання зараз ― наполягати у західному інформаційному просторі, що Росія чинить геноцид. І мета геноцидальної війни Росії проти України ― знищення України як незалежної нації. Саме геноцид є підставою, щоб надіслати військово-гуманітарну місію, і втручання НАТО в Україні було б абсолютно легітимним і законним. В Україні зараз відбувається найбільша гуманітарна криза в Європі з часів Другої світової війни. Нам треба просувати позицію, що збиття російських ракет в українському небі для правомірного захисту цивільного населення та критичної інфраструктури не є нападом на РФ. Воно не провокує збройну відповідь з боку агресора проти Заходу, за міжнародним правом. Якщо йти за логікою виправдань американців чи британців, то вони своїм страхом переписують міжнародне право під інтереси агресора. І це треба жорстко критикувати, бо фактично вони йдуть у логіці держави-терориста.
А Мартін Дворжак є самотнім у своїй заяві на користь того, що в українському небі можна збивати російські ракети?
Є вже багато таких спікерів. Країни Балтії, Норвегія, депутат Європарламенту Майкл Галер, який стверджує, що це абсолютно подвійні стандарти і РФ не має жодної легітимної причини атакувати Захід за збивання ракет над Україною. Захід має допомогти Україні так, як вони це зробили в Ізраїлі. Це абсолютно відповідає міжнародному праву, причому такі кроки посилять це право. Захистивши небо України, західні країни не виглядатимуть, як "альянс переляканих" у страусиній позиції.
Коли ми говоримо про Харків як про Алеппо, наші західні партнери розуміють, що це не притягнуті за вуха слова?
З одного боку, ми бачимо пік байдужості. Одна з причин моральної кризи західної цивілізації в тому, що вони постійно чують про різні проблеми, і часом навіть крізь сльози доводиться пробуджувати у них щось людське. А з іншого боку, коли ти їм пояснюєш, що Росія розпочала реалізацію сценарію Алеппо і показуєш картинки, як не вибірковим ракетно-бомбовим атакам піддавалося все місто без розрізнення цілей, і що Росія зараз доопрацьовує 3-тонні керовані авіабомби і планує ними наносити удари по урбанізованій території, то європейці бачать: Харків розстрілюють на очах світу. У лютому Росія застосувала 1500 КАБів, а в березні ― 2300. Це геноцидна практика. А тому ввести гуманітарно-військову місію НАТО, захистити небо ― це зупинити геноцид. Нам зараз треба посилити вимоги визнати російську агресію геноцидом. На цьому тижні ми провели з дипломатами обговорення паралелі між голодомором-геноцидом і сучасним російським геноцидом-агресією. Дуже багато злочинів воєнних, злочинів проти людяності, примусова депортація дітей, ядерний шантаж, вепонізація продовольства ― усе це про геноцид. В один голос треба сказати: досить спостерігати, як Росія намагається знищити українську націю. І базувати на цьому свою правову позицію та інформаційну кампанію.
