Червень 2023 року, затоплення, спричинене підривом російськими окупантами Каховської ГЕС, скоєним 6 червня 2023 року. Фото: ФБ-сторінка Національного заповіднику "Хортиця"
Сума збитків довкілля від війни складає значно більше 2 трлн грн
— Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець зазначив, що наслідки розв'язаної Росією війни с перевищують понад 2 трильйони гривень.
— Я думаю, що достовірно на це питання не можна відповісти. По-перше, збитки, звичайно, значно більші. Для Міндовкілля, безперечно, важливо озвучувати ці суми, але вони постійно зростають. І це відбувається, тому що поступово вдається ще щось обрахувати. Зараз до більшості територій, які постраждали, немає доступу. Деякі території після того, як відбулися негативні впливи, досі залишаються на тимчасово окупованих землях. І, звичайно, там ніхто не проводив ніяких обстежень, замірів, та й, в принципі, важко сказати, чи доцільно буде проводити такі заміри в майбутньому, коли впливи відбувалися, наприклад, два роки тому. Тобто ці суми значно більші. Ми можемо точно стверджувати, що сума збитків завдана Україні не менша, ніж та, яка озвучена Міндовкіллям, бо тільки цю суму вони можуть довести. Але насправді все значно масштабніше.
"Запас міцності природи достатньо сильний. Ми повинні їй довіритися"
— На вашу думку, природа може відновитися від такої шкоди? Якщо так, то скільки років їй знадобиться на таке відновлення?
— Щодо відновлення, природа готова до дуже різних змін. Дикі види рослин та тварин готові до того, що час від часу в природі в усі часи ставалися пожежі, надмірні атмосферні явища, дуже різкі перепади температур. Тож природа готова повернутися туди, де вона була тимчасово знищена. Втім скільки треба часу для повернення кожного виду або екосистеми, буде різна відповідь. Наприклад, якщо відбувається пожежа в степу, то степ — це екосистема, яка досить швидко відновлюється після вогню. Це характерна для посушливої степової зони екосистема, вона готова до вогню. І там, де горіли степи, вже за кілька місяців знову буде зелена трава й поступово відновиться все. Але щодо лісу інша ситуація. Ми постійно чуємо в новинах про ліси, які насправді є двома національними парками Східної України — Національний парк "Святі Гори" в Донецькій області і Національний парк "Кремінські ліси" в Луганській області. Але ми в новинах постійно чуємо Лиман, Святогірськ, Богородичне, Білогорівка, Серебрянське лісництво — топоніми, які для нас означають одні з наймасштабніших битв і зон найтриваліших сутичок з окупантами, але це насправді територія лісів двох національних парків. І ліси, які там були посаджені на початку ХХ століття і росли майже 100 років, зараз згоріли. Тобто для того, щоб відновити такий самий ліс, треба як мінімум стільки ж часу. Не говорячи вже про те, що клімат змінився. І я не впевнений, що нові ліси в степовій зоні зараз вийде створити. Тож терміни відновлення будуть дуже різні.
Але все одно природа точно повернеться всюди. Подивіться на Каховське водосховище. Лічені місяці після теракту. І там росте молодий ліс, якого там не було останні 70 років. Це класний приклад того, що попри наші з вами збитки та трагедії, природа готова повертатися, туди, де для неї звільняється місце. Все ж таки є надія, що природа все ж таки здатна відновитися і тут. Але їй треба не заважати. Тому що лісівники висаджували ті дерева, зокрема сосни, які мають комерційне значення. Звичайно, вже так вийшло, що потім їх не рубали. Це не були промислові ліси. Але коли їх саджали, малося на увазі, що вони будуть промисловими. І сосну рядочками в піску в нинішньому кліматі вже не посадиш. Але якщо дозволити місцевим деревам, які раніше були на цій території, самим відновитися, я думаю, що ми зможемо отримати реально новий для України тип екосистем, наприклад, рідколісся дубове.
Оце точно може статися, якщо природі не заважати. Але чи згодиться держава на те, щоб дозволити природі відновитися, а не вкладати кошти в посадку, саме в роботи, невідомо. Але, принаймні, я вже знаю, що спільна українсько-американська група лісоводів розробляє план створення чогось схожого на саванну. Тому що це вкрай важливо максимально швидко досягти того, щоб ця територія була вкрита рослинністю. Бо якщо не буде ніякої рослинності, то почнуться пилові бурі. Вітер буде роздувати пісок. Тобто задача така, щоб виросли ті дерева, які можуть рости. І територія між ними вкрилася місцевою трав'янистою рослинністю. І тому я з дуже великою довірою ставлюся до здатності дикої природи відновлюватися. Вона переживала дуже різні катаклізми. Вона вже пережила дві світових війни за останні півтора століття. І це теж були колосальні впливи, можливо, не саме тут, в інших частинах Європи. А також різноманітні пожежі. Тому я впевнений, що потенціал природи до відновлення, її запас міцності достатньо сильний, щоб відновитися. Інша справа, що ми повинні їй довіритися.
.jpg)
Олексій Василюк. Фото: commons.wikimedia.org
На території Каховської ГЕС за 4,5 місяця дерева виросли до 3 метрів
Потенціал природи до відновлення виявився після вчиненого Росією теракту на Каховці (6 червня 2023 року окупанти знищили греблю Каховської гідроелектростанції. У зоні лиха опинилося близько 16 тисяч людей, десятки населених пунктів були затоплені внаслідок теракту російських окупантів – ред.) Як тільки теракт стався, всі говорили, що "Каховка перетворилась на пустелю, і тепер вітер роздуватиме забруднений мул". Але цього не сталося. Минули лічені місяці, й там уже почав рости молодий ліс. Ніякої ані пустелі, ані пилових бур не сталося. Ми навіть не сподівалися побачити через 4,5 місяця молоді дерева заввишки майже 3 метри. Та жоден біолог не повірив би — як дерево може із насінини досягти триметрової висоти за 4 місяці. А виявилося, що мільйони дерев саме так зробили.
Звісно, вже після перемоги України, коли впливи закінчаться, ми будемо знати, що гірше вже не стане і те, що є зараз — це наша нова точка відліку, далі ми займаємося політичними питаннями з'ясування розміру репарацій та обсягу санкцій відносно Росії (дуже важливо, щоб російська агресія ніколи не повторилась), але водночас ми маємо довірити природі відновлення. Ми маємо дати їй можливість піти найбільш раціональним шляхом. Я думаю, що радянський підхід до господарства, коли лише людина знає, як перетворювати природу, практично всюди пішов у минуле. Природа точно знає краще, адже вона пережила мільйони років.
