Фото: Пресслужба Blooms Corda
Якщо маєте блок у творчості, просто починайте щось робити – і до вас в процесі прийде щось нове
Данило, зазвичай артисти називають альбоми на честь однойменної пісні з альбому, але ж в тебе зовсім інша логіка. Розкажи, будь ласка, як народилася назва "Дощ іде, але сонце світить"?
Ця фраза спала мені на думку ще в лютому, коли щодня сіро, погана погода, йде мокрий сніг, ще й війна. І ти завжди прокидаєшся в пригніченому настрої. Але в якийсь момент усвідомив, що навіть тоді, коли суперсіре небо, все одно десь там за хмарами світить сонце. Мені здалося, що ця думка дуже вдало передає настрій альбому.
Ти розповідав, що на запис цього альбому йшов з одним пакунком пісень. Зрештою до альбому увійшли зовсім інші треки. Чому так сталося?
Тому що під час запису альбому почали з'являтися інші нові пісні. Я став приділяти їм більше уваги, через що не закінчив частину пісень, які хотів записати, але додав ці нові. Це, мабуть, така випадкова порада для людей, у яких творчий блок: якщо хочете розблокуватися, просто починайте щось робити – і до вас в процесі прийде щось нове.
Пісні, які чуємо на альбомі, коли вони були створені?
Вони були створені переважно за останні два роки. Можливо, деякі трошки раніше, але дороблювалися, записувалися саме в цей проміжок часу.
Як взагалі відбувався запис альбому?
Альбом записувався вдома, у мене своя імпровізована студія. Якраз два роки тому на ній з'явилися ще й барабани. Тому мені взагалі не потрібно було їздити на якусь студію. Зі зведенням допомагав мій друг Антон Рябченко, а звук був відповідальністю нас обох.
У гурту Blooms Corda є "фішка" – давати альбомам кольори. Чому "Дощ іде, але сонце світить" синього кольору?
Це важко пояснити… Коли ми записували альбом, коли я слухав пісні, у мене чомусь в голові виникали асоціації саме з синім кольором. Так саме було з попередніми платівками. Зазвичай йдеться про якийсь малюнок певного кольору, але захотілося трошки відійти в бік і зробити не так, як завжди. І тому ми зробили фото. Воно зʼявилося випадково. Його зробив мій друг Андрій Коротич, у якого ми гостювали. У Андрія вдома сині штори й моя дружина Мар'яна, згадавши, що я хотів синій альбом, запропонувала зробити фото. В результаті воно стало обкладинкою альбому.
Фото: Пресслужба Blooms Corda
За період повномасштабного вторгнення дуже загострилось сприйняття часу. Ти намагаєшся жити сьогоднішнім днем, не думаючи про майбутнє
Як за час повномасштабного вторгнення змінилося твоє сприйняття світу і життя, і як це відобразилось на твоїй музиці?
За період повномасштабного вторгнення дуже загострилось сприйняття часу. Ти намагаєшся жити сьогоднішнім днем, не думаючи про майбутнє, не плануючи чогось, і схоплювати ті радісні моменти, що іноді трапляються. Раніше я так гостро, яскраво не відчував світ. До цього спонукає постійна загроза, з якою ми живемо. Ти не знаєш, що буде завтра, і тому хапаєшся за кожен прояв краси або чогось приємного та з великою інтенсивністю це сприймаєш.
Ти в шоу "Селекція" сказав, що навіть радісні моменти в тебе викликають смуток, коли ти про них згадуєш, чому?
Взагалі ненавиджу ностальгію, ненавиджу ностальгувати. Життя спогадами, навіть якщо вони приємні та радісні, однаково викликає сум. Однак, знову ж таки, через те, що майбутнє дуже розмите зараз, спогади зʼявляються дуже часто. Наприклад, я все більше згадую якісь моменти з дитинства. Але намагаюсь з цим боротися – не дуже впускати в себе смуток спогадів.
Твоя музика стає все більш кінематографічною. Ти думав про те, щоб інтегруватися в кіно, чи отримував, можливо, якісь пропозиції?
Це моя давня мрія – щось зробити для кіно. Пропозицій поки не було. Іноді у нас просять пісню, щоб додати до, наприклад, короткометражки. Мені здається, що Blooms Corda від самого початку створює трошки кінематографічну музику. Люди, які долучалися до запису наших альбомів, неодноразово зауважували, що пісні Blooms Corda схожі на саундтреки до фільмів.
До яких саме фільмів це могли б бути саундтреки?
До сучасного українського кіно, можливо, до його нової хвилі. Хотілося б в нашій країні мати таку нову хвилю, як у Франції 1960-х.
За твоїми відчуттями, вона вже почалася?
Мені іще невідчутно, але дуже вірю в те, що після нашої перемоги обов'язково ця хвиля нас всіх накриє.
Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Ми досі продовжуємо не мучити себе цілями й питаннями, ким хочемо стати, до чого хочемо прийти
Якщо повернутись до альбому "Дощ іде, але сонце світить", на які питання він відповідає? Це розмова з самим собою чи пропозиція розмови зі слухачем?
Цей альбом вийшов доволі особистий. Майже кожна пісня в ньому про моє життя. Коли прослуховував альбом, зрозумів, що всі його пісні можна об'єднати однією темою – темою часу. В деяких піснях є персонажі, які вміють управляти часом, як той же Король троянд. Є і мої власні роздуми про час, минуле, майбутнє. У певних піснях час буквально сповільнюється або прискорюється, в деяких композиціях навіть інструменти грають задом наперед, в реверсі.
Blooms Corda – це стильний інді-рок для хіпстерів. Принаймні так було раніше. Зараз ви стаєте гуртом для ширшої аудиторії, чи ваша бульбашка стає меншою?
Вона дуже поступово розширюється. Мені здається, зараз трошки більше вже слухає людей Blooms Corda, ніж раніше. Але це поступові моменти, якогось злету раптового немає.
Для тебе важливо бути зрозумілим для широкої аудиторії, чи важливіше бути зрозумілим для себе?
Так, гадаю, важливо. Я навіть намагаюся, коли пишу тексти, використовувати максимально прості, зрозумілі кожному слова, щоб мене зрозуміли.
Це твій внутрішній критик?
Скоріше, порада, яку собі повсякчас даю: коли пишеш тексти, не сильно заморочуйся над складними словами. У мене колись була знайома поетка, яка писала вірші й використовувала в них складну філософську лексику, наприклад, "трансценденція", "іманентність" тощо. Мабуть, з того часу, коли послухав її вірші, зрозумів, що я писатиму трошки простіше.
Взагалі у вас є план дій? Коли ти приходив до нас у 2021 році, тоді говорив, що ви про себе не розмірковуйте як про суперзірок. Але ж у Києві буде концерт тисячник…
Так, буде 15 травня.
Це вже зовсім інша історія. Це ж виступ перед 1000 людей, це значно більше, ніж на ваших попередніх виступах у клубах.
Ми насправді й раніше виступали перед великою аудиторією, але це були збірні концерти за участі інших гуртів. А тепер ми вирішили спробувати зробити великий сольний концерт. Сподіваюся, що нам все вдасться. Щодо твого питання, то, мабуть, ми досі продовжуємо не мучити себе цілями й питаннями, ким хочемо стати, до чого хочемо прийти, а просто стараємося робити свою справу, те, що любимо. Бо це, мабуть, дозволяє нам лишатись на плаву і не розпадатися.
Як щодо амбіцій? Чого ви прагнете? Які плани на літо?
Я планую писати наступний альбом, адже хочу записати ті пісні, які не увійшли до "Дощ іде, але сонце світить". Найбільша наша амбіція зараз – це якраз київський концерт. Надто далеко ми не заглядаємо.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
