Ілюстративне зображення сайту "Слово і діло"
Розраховуємо на 300 млрд доларів
― Скільки з моменту повномасштабного вторгнення РФ в Україну було заморожено російських активів у світі, де вони зосереджені та на скільки зросли за час дії санкцій?
Точну відповідь на це запитання досі не знає ніхто. Звісно, у медіа лунають заяви про 300 млрд доларів, ця кругла сума плюс-мінус відповідає реальності. Водночас жодна юрисдикція і досі не дала абсолютно точної суми, скільки у неї заморожено активів. Були певні цифри від країн G7 та Євросоюзу, але це не є загальна сума, на яку ми можемо розраховувати. "Інститут законодавчих ідей" ще з 2022 року почав збирати ці дані, де і скільки перебуває як державних, так і приватних заморожених активів. Ми орієнтувалися на заяви публічних осіб, на офіційні заяви, на старі довоєнні звіти, які публікувала в тому числі Росія, але на них уже не можна спиратися, тому що багато чого було змінено. І ми прийшли до такої цифри, що це може бути плюс-мінус 400 млрд доларів з того, що вже було заблоковано. Ця сума включає в себе і державні, і приватні активи. Приватні ― це активи російських олігархів, орієнтовні суми їхньої нерухомості, яхти тощо. Тобто в цілому можна орієнтуватися на суму 400 млрд заблокованих активів. Є інформація, що насправді таких російських активів по світу є близько 600, і багато чого було недозаморожено. Але зараз ми орієнтуємося на ту суму, на яку можемо розраховувати ― це близько 300 млрд доларів.
У ЄС не дуже схвалюють конфіскацію всіх грошей і схиляються до використання прибутків від активів
― Наскільки ймовірно, що частину цих активів можуть почати передавати Україні?
Я як українка схиляюся до варіанту, що нам необхідно конфісковувати всі державні російські активи по всьому світу. Адже маємо чітке розуміння ― є завдана шкода, є винуватець цієї шкоди і він повинен компенсувати завдані збитки. Існують відповідні теорії та підходи у національному та міжнародному праві, яким чином потрібно діяти в таких ситуаціях. Але є реальність, і тут не лише юридичні аспекти. Є певні економічні та політичні нюанси, які напряму впливають на рішення, яке буде озвучено у червні на саміті G7. Станом на зараз найбажанішою для нас є конфіскація всіх активів. У США було ухвалено днями закон, який дозволяє президенту конфіскувати всі державні активи РФ, водночас ми повинні розуміти, що це має бути зроблено відповідно до міжнародного права та позицій інших країн-партнерів. Паралельно є й інші варіанти, які обговорюються здебільшого у Європейському Союзі. Там не дуже схвально ставляться до конфіскації повної суми заморожених грошей і більше схиляються до нейтральних, але не дуже вигідних для України варіантів використання прибутків від цих активів. В одному варіанті просто стягуються прибутки і передаються Україні, це плюс-мінус 3 млрд євро щороку. Для України це, звісно, хороша сума, але ж це далеко не 300 млрд. Другий варіант ― найбільш імовірний. Йдеться про використання цих прибутків як застави для позики, яка надається Україні. Ці прибутки вираховуються за наступні десять років наперед, і Україна зможе отримати плюс-мінус близько 30 млрд за ці десять років. Але це заморожує питання про стягнення усієї суми ― 300 млрд. Тобто для нас це не дуже вигідні варіанти. З одного боку, ми розуміємо, що крига скресла ― і це дуже добре, бо ми говоримо про реальне використання активів, а не просто лунають заяви про заморожені російські гроші, що ми будемо отримувати ці активи. Але ж інші країни, приватні компанії управляють цими активами і заробляють на них, а Україна просто чекає на ці гроші. У той час як є величезна діра в бюджеті та в наших потребах. Ці гроші могли б бути використані на зброю, відбудову тощо.
Тетяна Хутор. Фото: ФБ-сторінка Тетяни Хутор
Ми повинні вимагати значно радикальніших кроків від наших партнерів
― На початку цього року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль говорив, що у 2024 році одне з ключових завдань ― спрямування заморожених активів РФ на відновлення України, і що інші країни впритул наблизилися до зміни законодавства, які передбачають механізми передачі коштів. Чи були за ці місяці якісь практичні зрушення? Чи одержали ми щось із заморожених активів?
Були певні зсуви у канадійському законодавстві, американське законодавство дуже сильно пішло вперед. Але говорити про реальні суми ми не можемо, ніяких змін у нашому бюджеті оборони чи відбудови не відбулося. Саме тому ми повинні вимагати значно радикальніших кроків від наших партнерів. Нашим союзниками стало набагато важче виділяти кошти зі своїх бюджетів на підтримку України, в тому числі зміна позиції США великою мірою була продиктована саме цим. Ми бачили, які складнощі були на шляху ухвалення у США пакету допомоги Україні. Процес тривав довго, тому почали говорити про те, щоб використовувати російські гроші. Насправді ще пів року тому було абсолютно не очевидно і малоймовірно, що США ухвалять закон, який дозволятиме конфіскацію активів РФ. Я спостерігала зсередини, як ухвалювали закон. Пів року тому це було мрією, дуже далекою від реальності, але економічні питання посприяли ухваленню такого рішення. Станом на зараз нам треба максимально просувати це питання, адже є ризик, що коли рішення вже буде у червні на саміті G7, стане проблемніше схилити партнерів до більш радикального рішення. З іншого боку, ми розуміємо на прикладі США, що як тільки з’являться економічні проблеми у наших партнерів і вони не зможуть повною мірою забезпечувати потреби України, питання російських заморожених активів зрушиться з місця у дедалі більших цифрах.
У США були проти використання російських активів. Але зараз позиція кардинально змінилась
― Обсяг заморожених російських активів, які відтепер може конфісковувати президент США Джо Байден, становить, за різними оцінками, приблизно 5 млрд доларів. Але в законі зазначено, що Байден має діяти в координації з міжнародним співтовариством. Тобто, він не може взяти і віддати ці кошти на потреби України без погодження з партнерами?
Цікаво, що в самому законі (ухваленому у США ― ред.) не згадується точна цифра цих заморожених активів. Йдеться про 4-5 млрд доларів. Тому й потрібно насамперед вирішити, а скільки ж коштів заморожено. І не лише в США, а й по інших країнах також, для того щоб не було маніпуляцій. Адже від заяв до заяв цифри змінюються, десь стають меншими. Саме тому це має бути крок номер один ― вирішити, скільки у кого заморожених російських активів, та опублікувати ці дані. Це дуже важливо, бо допоможе контролювати, що відбувається з російськими активами. Другий момент стосується питання повноважень президента США. Текст закону звучить таким чином, що президент може конфіскувати такі активи, але в іншій статті сказано: бажано, щоб він вчиняв відповідно до стратегії, обраної разом із міжнародними партнерами та відповідно до міжнародного права. Але там не використано слово "повинен", а вжито конструкцію "було б добре, якби він це зробив". Крім того, було багато досліджень американських юристів із міжнародного права, які стверджували, що навіть без цього закону Байден може конфіскувати російські активи. Тут інше питання ― економічне. У США з самого початку були проти використання російських активів саме через економічні, фінансові та юридичні ризики. Але зараз, через два роки, позиція кардинально змінилась, і США виступають за конфіскацію активів РФ. Більшою мірою тут грають економічний та політичний аспекти. США хочуть рухатися разом із Європейським Союзом, тому що розуміють: коли всі країни йтимуть разом, коли відбуватимуться симетричні дії, то фінансові та економічні ризики будуть значно меншими.
