Фото: inews.gtimg.com
Замах на політиків
— Вчора відбувся замах на прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо. Всі вказують на те, що інцидентів із замахом на політиків найвищого рівня в Європі не було досить давно. Востаннє це було в 1986 році, коли був вбитий прем'єр-міністр Швеції Улоф Пальме. Що, на вашу думку, означає цей замах? І чи може він бути ще однією гранню сучасної терористичної війни, де вже і світові лідери не будуть почуватися у безпеці?
— Будьмо відверті, що лідери будь-яких держав дуже часто не почуваються у безпеці. Саме тому є державна охорона, зокрема навіть в скандинавських країнах, де зазвичай найбільш вільно і безпечно почувалися світові лідери. Але коли в країні є кризова ситуація, яка посилюється, або якісь інциденти, абсолютно ніхто не застрахований. Тому тут неможливо говорити, це саме зараз для них більше загрози чи менше, бо будь-яка політика все одно для когось є персоніфікованою. Тому це не обов'язково терористична організація. Не забуваймо про окремі праворадикальні групи або психічно неврівноважених людей, які теж можуть персоніфікувати якісь негаразди та незгоду на конкретного політика і відповідним чином діяти, як те відбулося вчора. Але після кожного нового замаху, звичайно, спецслужби конкретної країни та й у світі, вивчають досвід один одного, дивляться, що може бути покращено, і тому готуються безпосередньо фахівці. Не кожен військовий чи поліцейський може бути охоронцем першої особи, і це зазвичай найкращі, які проходять дуже специфічний відбір.
Порядок денний США та України досить чутливий
— Ентоні Блінкен побував у Києві. Наскільки Україні та Сполученим Штатам вдалося звірити годинники?
— Від цього візиту, мабуть, очікували набагато більше, але тут нам потрібно бути обережними, бо купа питань, які є на двосторонньому порядку денному України та Штатів, є дуже чутливими. Відтак далеко не все ми знаємо. Коли ми говоримо про постачання озброєнь чи можливість бити або не бити по території Російської Федерації американською зброєю — це не та дискусія, яку хотіли б моментально виносити на пресконференцію для того, щоб дати українським військовим певну фору, а потім ефект несподіванки для росіян. Інші переговори теж можуть бути, де американці, наприклад, бачать, що є проблеми, але поки що не хотіли б це робити публічно, а тому роблять за закритими дверима для того, щоб не давати російській пропаганді аргументи проти України і маніпулювати. Такою темою довгий час було питання щодо "Єдиного марафону", і за закритими дверима українській стороні говорилося, де там є перегиби. Але публічно ми ніколи не чули цих заяв. Це якраз робилося для того, щоб був відправлений потрібний сигнал, заходи були здійснені, але при цьому не давати можливість російським телеграм-каналам або російським політикам почати спекулювати на цій темі. Тому ми сподіваємося, що і порядок денний, і домовленості, які були досягнуті, були більш значними, бо інакше виникає питання, чому приїжджав державний секретар з його щільним графіком і з логістикою для України. Він не залітає поїсти піцу до країни під час війни.
"Україна сама вирішує, як їй вести війну"
— Всі обговорюють і трактують по-різному фразу Ентоні Блінкен "Україна сама вирішує, як їй вести війну", яку він сказав у відповідь на пряме питання, чи дозволяють Сполучені Штати Америки використовувати американську зброю, аби бити по території Росії. Що він мав на увазі?
— Повна фраза в нього була трішечки з додатковим коментарем, де він сказав, що вони не заохочують такого, але Україна вправі сама вирішувати. Тобто це відбулося на фоні того, де він якраз говорить, що Сполучені Штати не хотіли б, щоб це відбувалося. Вони вважають, що удари України по території Російської Федерації є умовною ескалацією. Такі позиції є в американському політикумі. Ми не можемо сказати, що це саме позиція Блінкена, але він був зобов’язаний її озвучити для того, щоб і у внутрішній дискусії продемонструвати, що Сполучені Штати не заохочують погіршення ситуації в цій війні. З іншого боку, він теж прекрасно розуміє, що цю війну веде Україна, а не Сполучені Штати. І щобільше, якщо це військовий об'єкт, то тут, звичайно, Україна має право, навіть відповідно до міжнародного права, вдарити по, наприклад, скупченню військової техніки або складу з боєприпасами десь в Білгородській області. Бо ми розуміємо, що він там не просто так розташований, а безпосередньо використовується в атаках проти України. Тому це є законною ціллю. Тому така фраза — баланс між тим, що хотіли б почути всередині США і розумінням ситуації на місцях і того, що потрібно Україні.
Президент України Володимир Зеленський і держсекретар США Ентоні Блінкен під час зустрічі у Києві 14 травня 2024 року. Фото: пресслужба президента України
"Хочеться вірити, що позиція Китаю залишатиметься більш-менш збалансованою"
— Візит Путіна до Китаю — це перша поїздка російського диктатора після чергової інавгурації. Як ви вважаєте, якими будуть наслідки цього візиту і зустрічі з китайським лідером?
— Хотілося б вірити, що позиція Китаю буде продовжувати бути більш-менш збалансованою. Вона частково проросійська, але це не є союзник Російської Федерації у війні проти України. Китай завжди насамперед послуговується власними інтересами та власним баченням ситуації, яка розвивається. Для Китаю економізація зовнішньої політики є вкрай важливим елементом, і Європейський Союз є основним ринком. Тому, з одного боку, якщо в Європі Сі Цзіньпіну змогли пояснити щодо санкцій і зазначили, які наслідки це може мати для китайської економіки (зокрема, від спільних контрактів до санкцій проти китайських компаній), і це мало вплив на очільника Китаю, тоді для нас це плюс. Щонайменше ця позиція буде обережна. Але нікуди не ділася конфронтація між США і Китаєм. І вона абсолютно залишається на порядку денному. Тому Китай і не перестане підтримувати Росію. Щобільше, їм це теж вигідно — використовувати це як розмінну карту у відносинах зі Сполученими Штатами, але і відчувати, що хтось під ними. Бо Китай ніколи не вважав Росію супердержавою після розпаду Радянського Союзу. І вони дуже часто навіть називають їх "молодшим партнером". Китайська позиція — ніколи не давати тільки одному в трикутнику США-Росія-Китай стати занадто сильним для того, щоб завжди була можливість противаги.
Що буде зараз? На жаль, останні місяці ми бачили, що китайські заяви — це одне, а китайські дії — трішечки відрізняються. І це теж особливості китайської зовнішньої політики, які нам потрібно розуміти. Вони ніколи не будуть виходити з дуже різкими заявами на підтримку жодної зі сторін, що вони там щось роблять. Але що будуть робити їх приватні компанії, або їх розвідка, або інші обхідні контракти, постачання тощо, то тут, на жаль, поки що для нас не дуже позитивна динаміка.
— Чи є справді ознаки того, що позиція Сі Цзіньпіна вже зараз має нюанси, відмінні від тих, які вони були до європейського турне?
— Поки що ми не бачимо подібних рішень. Знаючи очільника Китаю, я думаю, ми це побачимо навіть не під час зустрічі, а в певних рішеннях, наприклад, великих китайських банків, які перестануть вести бізнес з Росією або інвестувати. Тобто він зазвичай не робить таких публічних заяв. Зараз треба відстежувати державні китайські медіа, бо вони, скоріше, стануть першими, де ми побачимо, наскільки будуть вони такими ж різкими антиєвропейськими та антиамериканськими, чи все ж таки тональність трішечки зміниться.
"Не виключено, Путін і Сі Цзіньпін підпишуть якийсь документ"
— Чи будуть підписані документи під час зустрічі лідерів Росії та Китаю?
— Теоретично, може. Наприклад, великий безпековий договір між Китаєм і Росією був підписаний буквально за тиждень до початку повномасштабної агресії проти України. І зазвичай, коли готується візит такого рівня, дуже рідко це закінчується без підписання хоча б чогось. Тобто це можуть бути контракти. Це не обов'язково договір. Але дипломатичні команди завжди під такі візити очільників держав все ж таки намагаються підготувати хоч якісь документи для красивої медійної картинки. Тому щось може бути. Просто не обов'язково безпекова сфера, бо формально в безпековій сфері вони підписали договір в 2022 році, і він є досі чинним.
Росіянам візит Путіна продемонструють під найкращим світлом
— Що означає візит для Путіна у внутрішньому використанні для свого електорату?
— Це і для внутрішнього, і для зовнішнього. Бо коли ми говоримо про зовнішнє, ми говоримо про країни так званого Глобального Півдня. По-перше, це демонстрація того, що Путін не є ізгоєм, що він є лідером, з яким зустрічаються великі держави, і що Росія — це впливова, потужна держава. По-друге, це демонстрація того, що не весь світ проти Росії: "західні країни проти нас, а нормальні, великі, потужні країни з нами". Крім того, східний етикет і протокол достатньо поважні, і це красива картинка, яку можна теж продемонструвати, як цінують нашого царя. Тому для внутрішнього електорату, я думаю, що візит буде продемонстрований в усіх найкращих традиціях.
Скасування візитів Зеленського і підготовка Саміту миру
— Президент Зеленський скасував міжнародні поїздки через складну ситуацію на фронті. Але ми також знаємо, що Україна готує Саміт миру у Швейцарії. Що ми можемо сказати про скасування цих поїздок і на що ми можемо впливати у світовій дипломатії?
— Якщо ми говоримо про скасування візитів, то це стандартна практика в будь-якої країни, коли відбувається кризова ситуація. Якщо президент як головнокомандувач вважає, що ситуація серйозна, то це його обов'язок, навіть не просто право. І наші партнери до цього ставляться абсолютно з розумінням і навіть повагою. Що стосується саміту, чекаємо. Зараз маємо 50 підтверджень зі 160 запрошених. Йде дуже активний процес по всіх країнах. Для України вкрай важливо зібрати на максимально високому рівні представників всіх держав і не онлайн, а офлайн.
