Фото Facebоok сторінка Анни Мачух
Розкажіть про загальний алгоритм відбору стрічок і внесення їх до номінацій?
Подати заявку могли ігрові фільми, які виходили в прокат; документальні, які мали прем’єру на міжнародному кінофестивалі; короткометражні, які також мали прем’єру на міжнародному кінофестивалі; серіали, які мали прем’єру на телеканалі або платформі. Після подачі заявки відбувся перший технічний відбір, тобто тривала перевірка, чи справді був прокат чи фестивальні прем’єри. Наприклад, документальна стрічка Алана Бадоєва "Довга доба " відбір не пройшла, що викликало невдоволення Алана Бадоєва. Але згідно з регламентом це було просто не можливо.Тому що у цієї стрічки на той момент не було ні прокату, ні фестивалів.
Після чого доступ до перегляду фільмів та голосування було відкрито всім кіноакадемікам. Їх у нас зараз більше 500 членів, це кінопрофесіонали, які входять до складу Української кіноакадемії. Вони переглядали стрічки, якщо вони їх ще не бачили, адже більшість дивилися фільми під час фестивалів чи прокату в кінотеатрах. Вони мали змогу проголосувати. І вже після їхнього голосування за результатами голосування, ті фільми і ті творці в номінації, які набрали найбільшу кількість балів, потрапили до 21 номінації, які ми зараз презентували аудиторії. І вони вже починають голосувати в другому фінальному турі і обирати переможця у кожній з номінацій.
Українців завжди хвилює питання прозорості голосувань.
У нас є чіткий регламент, він прописаний і доступний абсолютно для всіх. Це умови конкурсу, умови, за якими фільм може пройти технічний відбір. Там не так багато вимог насправді, я про них щойно сказала. Як я вже казала, у нас понад 500 членів Української кіноакадемії, які голосують і обирають. Потрібно розуміти, що будь-який конкурс – це, певною мірою, суб'єктивна історія, адже люди голосують за те, що їм подобається. Але коли це така велика кількість кіноакадеміків, ця історія стає більш об'єктивною, ніж, приміром, на фестивалях, де членами журі є 3-5 чоловік.
Розкажіть про номінації та фільми, які до них потрапили. Почнімо з найпопулярнішої номінації "Найкращий фільм".
В кожній номінації, за умовами нашого регламенту, не більше п'яти фільмів. В цій номінації у нас такі фільми: "20 днів в Маріуполі " Мстислава Чернова, "Довбуш" Олеся Саніна ,"Ля Палісіада" Філіпа Сотниченка, "Уроки толерантності " Аркадія Непиталюка, "Як там Катя?" Крістіни Тинькевич. "Уроки толерантності " – це перший ігровий фільм, до речі, який знімався під час повномасштабного вторгнення. Їм ще "пощастило" його знімати під час блекаутів в кінці 2022 року.
Серед найбільш популярних та обговорюваних номінацій також – "Найкращий документальний фільм". Раніше до цієї номінації було менше уваги, тому що, будьмо відверті, документалістика – не зовсім глядацький вид кінематографу. І дуже рідко документальні фільми стають популярними серед глядачів. Зараз все змінилося, і не лише в Україні. Ми переживаємо таку історію, що у нас завжди є, про що знімати документальні фільми. З початку повномасштабного вторгнення практично всі кінематографісти почали знімати документальні фільми, навіть якщо до цього вони їх ніколи не знімали, а робили ігрові. І навіть не лише кінематографісти – сьогодні практично кожен став документалістом. Кожен, хто фіксував все, що відбувалося навколо. Багато хто з цього матеріалу створив фільми. А загалом в світі документалістика також стала більш глядацькою. І нині більше глядачів хочуть дивитися документальні фільми.
В цій номінації у нас теж "20 днів в Маріуполі" Мстислава Чернова; "Залізні метелики" Романа Любого, який має дуже багато перемог на різних знаних фестивалях; "Іван і Марта" Сергія Буковського; "Нескінченність за Флоріаном" Олексія Радинського, який мав обмежений прокат, але дуже багато показів на фестивалях.
Згадаймо категорію "Найкращий анімаційний фільм". В ній представлені такі роботи: "Зупинка" Катерини Омельяненко; "Маріуполь. 100 ночей" Софії Мельник; "Мокош" Анни Дудко; "Орка" Микити Ратнікова. Розкажіть про відбір фільмів до цієї категорії. Чи можуть серед них бути дитячі фільми?
Ця номінація відкрита абсолютно для всіх анімаційних фільмів. Питання в тому, хто має бажання подаватися на цей конкурс. Аніматори у нас – досить закрита спільнота індустрії. Вони дуже рідко беруть участь в якихось неспеціалізованих конкурсах. Хоча було представлено досить багато короткометражних анімаційних фільмів, серед яких були і дитячі. Але саме за ці 4 фільми кіноакадеміки проголосували, як за найкращі. У нас є за регламентом номінація "Найкращий повнометражний анімаційний фільм", але, на жаль, вона цьогоріч не може відбутися, оскільки за минулий рік вийшла лише одна повнометражна анімаційна робота – "Мавка", якою наша країна дуже пишається. І більшість глядачів її бачили. Але в номінації повинно бути хоча б 2 роботи для того, щоб вона відбулася.
Як ви загалом оцінюєте ситуацію з розвитком анімації в Україні?
Насправді ситуація з браком коштів триває вже дуже багато років. Якщо говорити про анімацію, вона є найбільш дорогою у виробництві. Це абсолютно інші бюджети, ніж, приміром в документалістиці. Якісний документальний фільм можна зняти за кілька мільйонів гривень. Ігрові фільми коштують на багато більше. Анімація коштує ще більше. Тому у нас в номінації тільки короткометражні анімаційні фільми. Ми знаємо, що "Мавка" робилася більше 10 років. Анімаційні фільми робляться довго, коштують багато. І для того, щоб їх випустити, потрібен час і потрібні кошти.
Хоча "Мавка" вразила своїм рівнем. Не знаю, чи окупився він.
Я теж не знаю, чи окупив себе цей фільм. Але сподіваюся, що окупив. Тому що ринок у анімації набагато ширший. Ігрові і документальні фільми більш локальні. Анімація цікава і в Японії, і в Китаї. Вона не має національної прив’язки, як документалістика чи ігрові фільми. Хоча й вони бувають різними. Але їх складно зробити з міжнародним потенціалом. А у "Мавки" дуже великий міжнародний потенціал. Цей фільм виходив в прокаті в дуже багатьох країнах, тому я дуже сподіваюся, що він все ж окупився. І це буде гарний поштовх до того, щоб продовжувати працювати в цьому напрямку. Знаю, що були плани продовжити "Мавку" і зробити її в форматі анімаційного серіалу. І я дуже сподіваюся, що цей задум буде втілений. І це справді стане поштовхом до розвитку анімаційної індустрії.
Щойно подивилася виробничий бюджет "Мавки" і кількість грошей, зароблених в прокаті, то бачу, що фільм окупився. А чи подавався цей фільм на "Золоту дзиґу"?
Ні, FILM.UA рідко подаються на кінопремію. Це більше глядацькі роботи. Якщо подивитися на будь-які кінопремії, то в них в основному перемагають роботи, які є або і глядацькими і фестивальними, або лише фестивальними. Така особливість кінопремій. Можливо, ця ситуація колись зміниться. І глядацькі роботи будуть так само цінуватися кіно професіоналами, які фестивальні. Ну і також всі знали, що в країні вийшов лише один повнометражний анімаційний фільм, тому навіть не було сенсу подаватися. Не було конкуренції.
Повернімося до номінації "Найкращий фільм". Ми почали розмову зі згадки про фільм Філіпа Сотниченка "Ля Палісіада". Чи виправдано, на вашу думку, що фільм має аж 14 номінацій? Адже дуже багато людей, дотичних до кіно, телебачення, журналістики на допрем’єрному показі не зрозуміли цей фільм. Під час обговорення фільму лунали думки від "нічого не зрозумів, з того, що побачив" до "це найкраще, що я бачив".
Це все сила мистецтва! Минулого року приблизно така ж історія була з фільмом "Памфір". Лунали також абсолютно полярні думки. Когось фільм вразив, комусь кардинально не сподобався. Але не було нікого, на кого б фільм взагалі не справив враження. Скажу чесно, я не є фанатом фільму " Ля Палісіада". Хоча це абсолютно якісна і дуже професійна робота. Кінопрефесіонали оцінюють і професійну складову також. Насправді, полярні думки лунають щодо будь-якого фільму. І у "Довбуша" є фанати, а є ті, кому він не подобається. Навіть про фільм "20 днів в Маріуполі" я чула відгуки, що це, мовляв, взагалі не фільм. Кінопрофесіонали оцінюють не лише картинку, а й технічну сторону, зокрема, роботу звукорежисера тощо. Тому фільми, які могли не сподобатися глядачу, можуть потрапити в номінацію, тому що кінопрофесіонали оцінюють їх високо, зокрема, і з технічної точки зору. Так відбувається не лише у нас, а й з тим же Оскаром. Там також іноді перемагають фільми, які не були популярними серед глядачів і успішними в прокаті.
