Георгій Коваленко: "Трійця, як Зелене Свято, є поєднанням дохристиянської української культури з християнством"

Георгій Коваленко: "Трійця, як Зелене Свято, є поєднанням дохристиянської української культури з християнством"

Сьогодні, 23 червня – День Святої Трійці. Його святкують і християни західного обряду, і східного. Трійцю відзначають на п'ятдесятий день після Великодня. Цьогоріч вона припадає на 23 червня. В українській традиції Трійця є частиною Зелених свят. Вони тривають від 20 червня до Відання П'ятидесятниці 28 червня. На Зелені свята існує традиція прикрашати галузками дерев із зеленим листям домівки. За дохристиянськими віруваннями це листя допомагало душам родичів потрапити в домівку. Трійця, як Зелене Свято, є поєднанням дохристиянської української місцевої культури з християнством, зауважив в ефірі Радіо Культура священник Православної Церкви України, громадський діяч, ректор Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості Георгій Коваленко.

0:00 0:00
10
1x

Церква на Трійцю. Фото: УНІАН/Корпусенко Борис

Трійця має декілька назв

Трійця і Зелені свята – найпоширеніші назви свята, дещо рідше ми говоримо – П’ятидесятниця. Наскільки тотожні ці поняття? Розкажіть про це свято.

Це не синоніми, але це назви одного свята. Трійця має декілька назв. Перша назва – це саме П’ятидесятниця. Тому що це 50-тий день після Великодня. Таке свято було і у юдеїв до фактично Воскресіння Христа. Але в християнській традиції це ще й пов’язано з такою подією, як зішестя Святого Духа на Апостолів. На 50-тий день після Пасхи традиційно в Єрусалимі зібралися юдеї, і серед них були перші християни, які на той момент ще були частиною тієї старозавітної спільноти. Велика кількість людей прийшла до Єрусалима на свято. І саме в день відбувається наступне:  Христос перед своїми стражданнями говорив апостолам, що на них зійде Святий Дух і всього їх навчить. Відбувається зішестя Святого Духа на Апостолів, і вони починають говорити і проповідувати різними мовами. Ті люди, які прийшли до Єрусалима в цей день, починають чути проповідь про смерть і Воскресіння Христа своєю рідною мовою і дуже дивуються щодо цього. Тому цей день ще вважається Днем народження Церкви. Бо велика кількість людей долучилися до цієї маленької спільноти Апостолів. Отже, П’ятидесятниця – це зішестя Святого Духа на Апостолів.

А чому Трійця? Тому що ми маємо дію другої особи Святої Трійці – Святого Духа, про якого говорив Христос, син Божий. І якого посилає Бог-отець. Тож, свято називається Трійця, бо ми знову згадуємо Бога Трійцю. Бог є і один, і в трьох особах. Це така богословська складова цього свята.

А Зелена Неділя – це культурна, це народна складова. Ми в цей день прикрашаємо зеленню храми і домівки. І як П’ятидесятниця – це поєднання старозавітної дохристиянської біблійної історії з новозавітною історією, так і Трійця, як Зелене Свято – це поєднання дохристиянської нашої місцевої культури з християнством. Де під зеленню ми собі уявляємо події Благодаті Святого Духа, яка все живить Духом Божим. І, напевно, варто додати до цього найсучаснішу екологічну тематику. І в цей день нам всім вартує, вшановуючи наші традиції свята, думати і про збереження життя та збереження довкілля. І це, можливо, надсучасна складова цього свята.

Георгій Коваленко. Фото: ФБ-сторінка Георгія Коваленка

Увібрання в себе традиції

Зупинімося на дохристиянській традиції, яка є часто темою дискусій, спекуляцій, протистоянь і навіть сварок. Мовляв, так робили язичники, відповідно, так не можуть робити християни. Наскільки ви категоричні в цьому питанні?

Я колись написав статтю з досить провокативною назвою: "Християнство, як наше язичництво". Що таке язичництво? Сама назва походить від слова "язик", тобто "народ". Це старослов’янське слово – язик, мова, народ. А якою є народна віра? Це православ’я. Це народна віра. І в цьому сенсі християнство, і в Україні теж, йде іноді двома шляхами. Один шлях – це коли християнство приходить до народу , сприймає його культуру і наповнює її новими сенсами. Найяскравіший приклад – наші колядки. Ніхто не пам’ятає, хто такий Коляда, але всі знають, що колядки – це різдвяні піснеспіви. Хоча вони мають ще дохристиянську традицію. Так само і Зелене Свято. Це фактично увібрання в себе наявної традиції. Тобто, коли ми прикрашаємо храм зеленню, у нас немає якогось нехристиянського обряду. Це не несе якийсь нехристиянський сенс. Це культура, наповнена християнськими сенсами.

З Іваном Купалою все набагато цікавіше. Свою статтю я писав саме про Купала. Бо насправді дохристиянські слов’яни не знали ніякого Івана Купали. Був Купала. І є Іван Хреститель. І його Різдво. Це християнське свято. Різдво Івана Хрестителя. Іван Хреститель що робить? Хрестить, купає. Тому виходить, що оце дохристиянське свято Купала, який ніколи не був Іваном, в народній свідомості поєднується з християнським Різдвом Івана Хрестителя, в якому немає цих традицій вінків і стрибань через вогонь. Так і з’являється певна суміш в народній свідомості. Я зазвичай виступаю за те, щоб все ж зберігати культуру і традицію. І наповнювати їх сенсами. Народ живе культурою. І всі ці спроби відмінити культуру, заборонити культуру ні до чого зазвичай не призводять. Найкращий спосіб, повторюся, це наповнювати культуру сенсами і переосмислювати. Коли я говорив про екологію – це і є наповнення сенсом того, що ми робимо. Ми вже не відчуваємо подекуди деякі символи, не те, що дохристиянські, а навіть і християнські. Ми їх не зчитуємо. Тому важливо, щоб не помирала культура, і не помирала віра. Важливо весь час думати над сенсами. Для християн є базовий текст Євангеліє, і наші свята мають євангельську основу. Але ця євангельська основа приходить, як проповідь, до певного народу . І поєднуються культура народу і християнство. І це найбільш плідний формат. Саме Україна, як релігійна країна, яка зберігає свою традицію, демонструє, що ми можемо зберігати і народні традиції, і бути благочестивими християнами. Або, як ми кажемо, Богом любимим і Богом,  збереженим українським народом.