Засідання Ради Європи. Фото: REUTERS
Тож в Європі тепер вивчатимуть українську мову. Як ви оцінюєте такі проривні рішення?
Це справді проривні рішення, але це лише резолюція. Їх потрібно ще імплементувати в національне законодавство. Це не є документ, який має виконуватися на 100%. Тому зарано радіти, що усі люди, які повертатимуться, отримуватимуть кошти. Тепер це на вибір цих країн. До Ради Європи входить 46 країн. Парламентська асамблея ухвалила це рішення, проте воно має рекомендаційний характер. Тут має проводитися ще дуже велика дипломатична робота. Чи будуть вони це робити залежить від їхньої політичної волі та від того, чи проголосує за це парламент, чи виділять на це кошти тощо. Звісно, деякі країни вже це практикують. Проте ми повинні самі тримати зв'язок зі своїми людьми і допомагати їм. Наприклад, ми проголосували за сімейну форму навчання, аби діти паралельно могли навчатися в українських школах або зараховувати певні оцінки. Ми маємо тримати контакт з нашими дітьми зокрема через історію України та українську мову хоча б дистанційно. Тому не потрібно сподіватися, що в ЄС усе зроблять за нас. Це складні речі, які проблематично імплементовувати в національне законодавство. Ми над цим працюємо і переконуємо наших колег у важливості цієї резолюції. Правки нашої делегації практично на 99 % були прийняті. Це досягнення наших людей, яких в Європі дуже цінують і люблять. Допомога, яку надає нам європейська спільнота – безпрецедентне явище. Прийняти 6 мільйонів людей і надати одразу статус біженця, який зазвичай люди отримують протягом кількох років, надати їм кошти на проживання і доступ до медицини коштувало країнам Європи не малих грошей. І ми їм дуже за це вдячні.
Лариса Білозір. Фото: ФБ-сторінка Лариси Білозір