Ілюстративне фото з відкритих джерел
На дітей в мережевому всесвіті чекають небезпеки
Як говорити з дітьми? Чи є якась понятійна рамка?
Сьогодні це питання обговорює увесь світ. День захисту дітей ми колись відзначали як свято. Сьогодні ми вперше маємо покоління цифрових дітей ще й в умовах війни. Сирітство, травми, викрадені діти, яким стирають ідентичність у Росії – це той спектр, з яким ми маємо впоратися. В ЮНЕСКО проводили спеціальний захід, який зібрав повну аудиторію батьків, вчителів і всі міркували, що робити. Раніше батьки мріяли втримати дітей вдома, аби вберегти від зовнішньої небезпеки. Сьогодні діти сидять вдома і можна було би заспокоїтися. Проте дитина лише фізично перебуває у своїй кімнаті, насправді її там немає. Вона перебуває у мережевому всесвіті, де на неї чекають небезпеки, які ми не бачимо. Розгубленість усіх батьків полягає в тому, що вони не знають, як їх звідти видобути. Діти переживають там шалений булінг і не зізнаються батькам.
Важливо стояти на одній дошці
Батьки самі дають дітям гаджети.
Так. Діти, взявши до рук телефон ще в несвідомому віці, вже з ним пов’язані, немов кровоносною системою. Відібрати у дитини гаджет чи заборонити щось у цьому контексті – це шлях до небезпеки, тому що вона все одно знайде, як туди зайти. Тут важливо стояти на одній дошці і довіряти. У школах Європи діти кладуть свої телефони в скриньку. Але це ж саме має зробити і вчитель. Тоді виникає ця довіра. В українських школах це радше виняток.
Бути поруч і цікавитися як минув день онлайн
То яким має бути якісне спілкування з дітьми?
Передусім слід бути поряд. Запитувати не лише, як минув день у школі, а як минув день онлайн. В Австралії, наприклад, ввели заборону до певного віку на використання соцмереж. До 16 років діти не можуть мати власні акаунти без спеціальних механізмів дозволу. Чи це спрацює, я поки не знаю. Діти все одно обійдуть це, вважають деякі дорослі. На зустрічі в ЮНЕСКО були присутні також підлітки, які висловлювали свої думки. І вони були різними. Хтось підтримував обмеження, а хтось був категорично проти.
Ольга Герасим'юк. Фото: facebook
Шалені штрафи для платформ, які поширюють неналежний контент
Якщо в дитини неможливо забрати гаджет, то принаймні можна контролювати, що вона з нього споживає на рівні регуляції платформ, з яких вона споживає інформацію. Чи можливо це?
В Європі вже існує відповідний закон і вони можуть впливати на великі платформи, які надають дітям контент. Там передбачені шалені штрафи за випадки булінгу, неналежний контент, поширення бази даних про дітей тощо. Іноді компанії платять цей штраф і роблять своє. Є такі приклади. У Франції, наприклад, 35% підлітків стикалися з кібербулінгом, з них 16% – постійно. Частіше це дівчата. 35% дітей віком 11-18 років заявили, що були жертвами, а 34% самі брали участь у кібербулінгу, надсилаючи загрозливі повідомлення. Усі зазначали, що все це суттєво вплинуло на їхнє самопочуття і психіку.
Наш регулятор згідно із законом про медіа має право звертатися до цих платформ. Ми пишемо їм звернення, але вони мають свою політику.
