Фото надане артистом
Все йде до того, щоб українці стали європейськими сталими артистами, яких шанують на всіх фестивалях і майданчиках, які представлені у світі
Нікіто, привіт! Раді знову тебе чути в Ранок Про!
Добрий ранок! Дуже радий почутися з вами знову!
Ти пишеш багато пісень для інших виконавців. Як ти відчуваєш, яку пісню залишити собі, а яку комусь віддати?
Так, дійсно, дуже багато вже написано, і ще пишеться для різних наших виконавців. В цьому році відбулась дуже красива прем’єра у Наталі Могилевської – пісня "Під ковдрою". Я дуже радий, що ми нарешті попрацювали разом з нею.
Я коли пишу пісні – а це вже років 15 відбувається, – то вже встиг зрозуміти, які з них можу собі залишити. Переважно це пісні про мої особисті історії. Звісно, я не можу писати всі пісні про себе – тому що в мене насправді не таке яскраве життя, як може здатися (сміється). І стільки пісень особистих – на жаль чи на щастя – народитися не може. Є дуже багато історій, які мені розповідають мої друзі, знайомі, які я спостерігаю в своєму оточенні – і дещо з того я описую в піснях. Бувають навіть якісь жіночі історії – як, наприклад, пісня для Наталії. Я розумію, що це суто жіноча балада – і я тоді пропоную її комусь заспівати, кого я вважаю цікавою людиною, щоб передати цю історію.
А залишаю собі те, що дійсно відчуваю. Я вже розумію, як будується бачення моєї аудиторії, що мої слухачі хочуть від мене чути. І я думаю, що ми завжди робимо правильний вибір – це підтверджують і перегляди, і відгуки. І, в принципі, глядачі на концертах, які ми даємо.
А є такі запити, щоб в пісні обов’язково були якісь трендові слова, щось актуальне для свого часу?
Звісно, у мене завжди є пошук незвичних слів, як і у всіх авторів. І вже багато артистів впізнють мене саме по цим словам. Наприклад, пісня "+380". Я довго шукав якесь слово чи словосполучення, яке би всі знали і яке би характеризувало відчуття самотності, коли ти не в Україні. Ця пісня про дзвінок, про те, що не треба забувати людей, які поїхали. Зараз багато людей, які знаходяться на зв’язку, але не можуть бачитися постійно. І я вирішив, що цей телефонний код, який знає кожен українець, буде для нас маркером. Звісно, я постійно в пошуці таких слів, і мені дуже цікаво шукати якісь нові словосполучення. Це ще одна цікава гра для автора.
Ти про такі хуки, як, наприклад, "Бо без неї ніяк"? Які Сергій Танчинець з БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ колись написав – і всі постійно повторюють.
Так, це повинно бути щось, що знайоме кожному, що відгукується у кожної людини. Мені здається, що це великий успіх – знайти такі слова, які чіпляють і які можна використовувати у побуті.
На кого з артистів світової культури (або української) ти орієнтуєшся?
Зараз мені дуже подобається, куди рухається (та й в принципі загалом) Майлі Сайрус. Вона отримала нещодавно першу нагороду "Греммі" в своєму житті, з чим її можна лише привітати. Це заслужена нагорода. Ще з дитинства, коли вона знімалась у серіалі та співала поп-рок, вона мене дуже надихала. Потім в неї була зміна образу, коли вона підстриглася і суттєво змінилась. Мені здається, що присутність дуже відомого в Штатах батька (Біллі Рей Сайрус – знаменитий американський кантрі-виконавець, егенда жанру) все життя давала якийсь стимул для неї рухатись вперед. Вона робила щось несхоже, зовсім інше. Тому, мені здається, і народилась така велика зірка.
Ну і не треба забувати, що на Заході є поняття ринку і величезна індустрія, де кожний інвестований мільйон повертається сотнями мільйонів. Тому там легше вкладати і в музику, і в якісь маркетингові стратегії – і, безумовно, воно працює. А чи відчуваєш ти поточний стан української сцени, української музики?
Я думаю, що українська музична сцена тільки починає зароджуватись. Зараз дуже багато молодих класних виконавців, які вже пробують себе на світовій арені. Ті ж Alyona Alyona та Jerry Heil, мені здається, вже є світовими зірками. І я думаю, що все йде до того, щоб ми стали європейськими сталими артистами, яких шанують на всіх фестивалях і майданчиках, які представлені у світі.
У нас наприкінці 80-х – на початку 90-х була класна тенденція розвитку української культури і пісні, але вона потім кудись поділась. І зараз спостерігається новий виток.
Насамкінець просимо тебе завернутись до наших слухачів із тим, що в тебе зараз на серці.
У темні часи, в час війни дуже важливо знаходити щось добре і світле, що дає нам сили рухатися вперед. Я про кохання. Я думаю, що і хлопці й дівчата на фронті, і люди в тилу чи за кордоном, всі розуміють, що єдина сила, яка зараз нами всіма рухає – це любов до своїх людей, близьких, друзів, родичів, других половин. Це дає дуже великі сили, і я бажаю кожному мати кохання в серці!
Слухати трек "+380" Нікіти Кісельова, як і багато інших прем’єр, можна в плейлисті "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.
