Ілюстративне фото з відкритих джерел
Очікується непоганий урожай ― у межах 73-75 млн тонн зернових та олійних культур
Третій рік ми зустрічаємо День незалежності у форматі війни. Але аграрії не здаються. Якою ціною?
Хотів би привітати й подякувати нашим незламним аграріям, які провели вже три весняні посівні в умовах війни, фактично тричі збирали врожай, і зараз, у ці дні вже сіють озимі культури ― ріпак, а потім пшеницю. Який маємо стан галузі на сьогодні. Пройшли різні періоди, які впливають на галузь. Перший ― це період великих надлишків, коли навіть була загроза псування збіжжя. Залучали міжнародних партнерів для отримання тимчасових засобів для зберігання, щоб вдалося реалізувати всі перехідні запаси. Станом на сьогодні у нас вже немає надлишкових перехідних залишків, вся продукція реалізується, втрат через псування майже не було. Траплялися різні періоди доступу до інфраструктури і вартості логістики: ціни могли сягати навіть 80-100 доларів за одну тонну продукції при перевезенні зернових, із цим викликом також впоралися. Тут велика роль військових, завдяки яким системно і стабільно працює український морський зерновий коридор. Фактично ціни на логістику, перевалку, страхування, внутрішні перевезення плюс-мінус відповідають еквіваленту в умовах мирного часу, тож є певна можливість прогнозувати і планувати продажі та відвантаження. Логістику налаштували з урахуванням усіх викликів. Крім того, були періоди коливань цін на продукцію. Коли у світі ціни зростали, у нас падали внутрішні ціни для фермера через дорогу логістику у 2022 році, у 2023-му був міжнародний тренд на низькі ціни. Фактично два роки в багатьох випадках ціни були нижчими, ніж собівартість виробництва. Аграрії працювали на перспективу, використовуючи власні резерви попередніх періодів. Зараз попит із пропозицією вирівнялися, ціни у більшості випадків покривають собівартість виробництва і дають надію на певний гарантований мінімальний дохід, для того щоб працювати далі та бути впевненим у розвитку свого господарства.
Водночас хотів би наголосити, що залишається об’єктивно складна ситуація для аграріїв у прифронтових регіонах, тому що логістика там дорожча, є витрати, пов’язані з будівництвом фортифікацій, продовжуються прильоти, складно мотивувати людей. Ситуація залишається складною. І символічно, що до Дня незалежності уряд ухвалив рішення виплатити цього року допомогу цим аграріям, дати дотацію. Ті, хто працює на територіях можливих бойових дій, можуть отримати 1000 гривень на 1 гектар, а ті, хто працює на території активних бойових дій, ― 2000 гривень на 1 гектар без прив’язки до розміру. Бо сам факт роботи на цих територіях ― це вже виклик. Прийом заявок триватиме між 10 та 25 вересня у державному аграрному реєстрі. Рекомендуємо зареєструватися тим, хто цього ще не зробив. Ми спеціально дали 15 днів, щоб усі спокійно та якісно підготували заявку та отримали цю допомогу від держави.
Попри надскладні погодні умови, в Україні очікується дуже непоганий рівень урожаю. З урахуванням втрат від посухи, на сьогодні ця цифра в межах 73-75 млн тонн зернових та олійних культур. Це мінімум у три з половиною рази більше за наше внутрішнє споживання, а це означає, що аграрії вкотре змогли забезпечити внутрішню продовольчу безпеку, а також досить суттєвий внесок буде зроблено в міжнародну продовольчу безпеку, тому що надлишок продукції буде експортовано.
Щороку рівень переробки зростає на 2-3%
Як вдається налагоджувати переробку, адже внутрішнього збіжжя у нас вистачає?
Тренд на збільшення можливостей із переробки залишається актуальним. Внутрішню потребу ми забезпечуємо вітчизняними виробниками. Бачимо також, що поступово зростає експорт, перш за все, на сегменті різних видів круп. Існуючі переробні підприємства поступово збільшують потужності. Ми дивилися по ґрантах на переробку, то йдеться про декілька сотень виробництв, які починають закривати потребу на локальному рівні. Відповідно, національні виробники, де більша система простежуваності, є дозволи на експорт, одержують більше ресурсу для експорту, оскільки внутрішній ринок наповнюється новими виробниками.
Бачимо, що відновлюється тренд на експорт молочної продукції, зростання іде третій місяць поспіль. Щодо круп і борошна, ЄС встановив нам квоту ― і вона була вибрана за пів року, вже у липні. Звісно, за 2-3 роки неможливо почати переробляти все, але щороку кількість переробки зростає на 2-3%. Тримаючи таку тенденцію, ми можемо вийти за 10 років на плюс 30%, а це вже третина. І треба розуміти, що це обладнання довгострокове, й за правильної експлуатації воно може працювати 20 і більше років. Тобто це багаторічні інвестиції.
М’ясопереробка, зокрема виготовлення різних видів консерв, зросла в рази. Важливий момент. Ми як споживачі ще не бачимо одного сегмента ― того, що йде на харчування Сил оборони України. А це плюс мільйон споживачів, яких не було станом на 2021 рік. Підприємства працюють над цим, у цьому сегменті імпорту фактично немає, усе вітчизняне. Тому виготовлення різноманітних м’ясних консерв не обов’язково відображається на полицях магазинів, але переробка значно зросла, бо зріс попит відповідних споживачів. Більшість м’ясокомбінатів працюють у 2-3 зміни і з’явилися нові. Крім того, відновилося і зростає поголів’я птиці та свиней, і це не імпортна сировина.
Якщо говорити про садівництво, то тут є декілька аспектів. На сьогодні у нас немає вітчизняного виробництва картоплі фрі, уся вона заморожена імпортна. Зараз ведуться переговори з інвестором, щоб побудувати відповідне підприємство і наступного року запустити виробництво. Це буде суттєвий кластер переробки картоплі. Щодо борщового набору, практики тут менше. Є певні ідеї із заморозки, але споживач орієнтується на свіжий борщ, тому актуальне питання овочесховищ. Стосовно фруктів, вітчизняного яблука у нас достатньо, очікується непоганий урожай, буде експорт. Виробляються соки, тут переробка налаштована добре. Якщо говорити про ягоди, то по кавуну галузь відновилася, бачимо в сезон зовсім інші ціни, ніж попередні два роки. Лохина також більш сезонна ягода, а малина досить активно переробляється у двох аспектах ― заморозка для експорту та використання як інгредієнта в харчовій промисловості.
.jpg)
Тарас Висоцький у студії Українського Радіо
Іноземних інвестицій майже немає, 95% ― це внутрішні інвестори
Чи звертаються інвестори до нас протягом цих років?
На жаль, іноземних інвестицій майже немає. Тому що залишається складним питання зі страхуванням на період воєнного часу. Якщо говоримо про сферу АПК, то це здебільшого внутрішні інвестори, які раніше були присутні або диверсифікуються і зростають, розуміючи реальну ситуацію: вона дає виклики, але зупинятися не треба. На сьогодні 95% ― це внутрішні інвестори. Є зовнішнє фінансування з точки зору кредитів від міжнародних інституцій, але беруть усі ці ризики вітчизняні підприємці.
Треба розуміти, що продаж і дистрибуція ― це інші типи інвестицій. Це не потребує капітальних вкладень у будівництво виробничих потужностей. Йдеться про завезення товару під готового покупця, часто за передоплатою. Тут іноземна активність не зменшилась. Жодні з міжнародних підприємств, фірм, які працювали до 2021 року, з України не вийшли. Вони працюють у дистрибуції сільгосптехніки, сфері насінництва, засобів захисту рослин чи міндобрив. І треба розуміти, що у нас є відкладений попит, адже техніку час від часу треба оновлювати, а з об’єктивних причин з 2022 року цього оновлення не було. Сьогодні цикл низьких цін завершився, є вже певна прибутковість, а отже, з’являється ресурс для інвестицій у такий сегмент, як сільськогосподарська техніка. Тож цей ринок починає зростати, бо за два роки накопичилась об’єктивна потреба. На цьому зростаючому попиті якраз можуть заходити іноземні інвестори.
Працюють три десятки вітчизняних виробників сільгосптехніки
Як себе почувають українські виробники сільськогосподарської техніки?
На сьогодні таких вітчизняних підприємств із суттєвим масштабом та серйозним виробництвом є три десятка точно. Вони роблять сівалки, ґрунтообробну техніку, причепні оприскувачі, елеваторне обладнання, обладнання для харчової промисловості. Тобто, окрім комбайна і трактора, інша техніка представлена. Крім того, всі дуже вдячні за відновлення урядом програми компенсації 25% за вітчизняну сільськогосподарську техніку, це як ковток свіжого повітря. І дуже важливо, що з’являються нові вітчизняні конструкторські рішення, досить ефективні. Звісно, сегмент виробництва сільгосптехніки дуже постраждав під час війни, але зберіг фундаментальну базу, щоб зараз розпочати відновлення. На жаль, велика кількість техніки залишилась на окупованих територіях, вона часто знищена або вкрадена.
Варто нагадати, що на початку вересня стартує продаж прав оренди державних земель на прозорих аукціонах. Перша хвиля ― понад 100 тисяч гектарів. Це можливість для тих, кому вдалося релокувати техніку, розпочати певне відновлення у межах контрольованих територій України до того часу, як будуть деокуповані їхні підприємства.
Трирічний обсяг сільгосптехніки втрачений ― це еквівалент понад 5 млрд доларів
Скільки ворог потягнув нашої техніки до себе?
За проведеними оцінками, це еквівалент понад 5 млрд доларів. Для розуміння цифри, у нормальний активний рік в Україні продавалося техніки на 1,5-2 млрд доларів. Отже, трирічний обсяг сільськогосподарської техніки втрачений через агресора.
Окупанти експлуатують наших аграріїв на захоплених територіях? Скільки вони гребуть нашого збіжжя?
Доступу до реальної інформації у нас немає. Єдине джерело ― це супутникові знімки. Вони показують, що, залежно від регіону, десь 60% земель обробляється окупантами або їхніми поплічниками. Точно оцінити врожайність на цих територіях складно, але це досить суттєвий ресурс. За різними оцінками, він становить до 10 млн тонн продукції щороку.
Після війни український аграрний сектор точно буде успішним
Для цього є всі передумови. Ми напрацювали і вже маємо багато передових рішень з точки зору технологій вирощування, застосування безпілотників, автоматичних систем, діджиталізованого підходу до аграрного сектора. З погляду ефективності виробництва, тренд на зростання продовжується. Ми стали ще сильнішими та ефективнішими, бо навчились усе встигати з обмеженою кількістю людей і техніки. Попит на продукцію залишається, усі підтверджують, що Україна є важливою у міжнародній продовольчій безпеці. Доступ до європейського та інших ринків пролонгований. Плюс ― бренд України з точки зору готової продукції зовсім по-іншому сприймається. Фактично ми зараз перебуваємо у точці старту постійного росту та відновлення.
