Фото: Пресслужба Паліндром
Історія пісні "Німію" про те, як на третій рік війни українці досі слухають російську музику
Сьогодні ти презентуєш трек "Німію". Розкажи, що на нас чекає?
На вас чекає менш захоплива історія, ніж якби ви одночасно зайшли на YouTube і подивилися прем'єру, оскільки пісню та кліп потрібно сприймати разом — у симбіозі. Я вже багато разів казав, що сприймаю реальність навколо себе через аудіовізуальний досвід. Це чергова спроба створити аудіовізуальну рефлексію, спочатку у вигляді пісні та кліпу, а вже потім кожен елемент сприймається окремо. Історія досить трагікомічна, бо я часто звертаюся до цієї стилістики. Мені здається, що реальність, у якій ми живемо, часом одночасно трагічна й комічна. Загалом, це історія про те, як на третій рік повномасштабної війни українці досі слухають російську музику. Як з цим боротися? Є багато питань, але вирішення поки що немає. Це моя спроба відрефлексувати ситуацію і, можливо, пояснити самому собі й людям навколо, що відбувається.
У дописі під відео я прочитала, що це історія про людину, яка не може прийняти реальність і тікає у минуле. Хто є прототипом твого героя?
Мабуть, прототипом головного героя є наші співвітчизники. Якось на вулиці я побачив таку картину: машину з наліпкою про рускій воєнний корабель, а всередині грала російська музика. Оця дивна дуальність, яка не вкладається в моїй голові, мабуть, і є основою для цього збірного образу. Якщо подивитися кліп, можна помітити, що людина у футболці з псом Патроном і написом "Доброго вечора, ми з України" зовні виглядає патріотично: підтримує ЗСУ, вболіває за Перемогу. І в натовпі таку людину не відрізниш від ворога. Але, коли вона вдома, її дії можуть бути не зовсім патріотичними, адже в моменти слабкості вона звертається до ворожої культури. Ось така цікава реальність.
Ти ще порушив такий момент про потенціал до високих знань, який герой так і не реалізує. Як ти думаєш, що заважає людині зробити ось цей крок вперед? Це страх перед невідомим чи щось інше?
Я думаю, що було б дуже егоїстично говорити лише про таких людей, які досі не змирилися з тим, що триває війна. У кожного з нас в голові виникають різні запитання. Багато хто, звісно, вже "прокинувся" і зрозумів свою ідентичність, перестав споживати російське. Але якщо говорити про тих, хто цього ще не зробив, мені здається, що це певне колективне дорослішання. Прийняття відповідальності за свій вибір. Адже ми часто звикли перекладати відповідальність на когось іншого. А дорослішання — це про те, що я сам відповідаю за своє життя, я сам роблю вибір. Відмова — це важливий вибір. Відмова від минулого на користь майбутнього.
Якщо говорити про твій трек "Німію" і про героя цієї пісні, який, як ти кажеш, іде в регрес, якою була б твоя порада для нього? Що б він міг зробити, аби уникнути цього регресу?
Мабуть, є кілька варіантів. Те, що він побачив у своєму сні: жахи війни, жах того, що принесли росіяни на нашу землю. У нас часто говорять, що допоки ракета десь близько не прилітає, умовно в тилових містах, то люди не згадують, що йде війна. Мені здається, що цим людям варто поїхати ближче до Сходу чи прифронтових місць і подивитися, що росіяни накоїли в цих містах, які колись були сонячними й затишними. Там бігали діти, а тепер там лише руїни. Треба провести таке дослідження для себе, і тоді має скорелюватися те, що росіяни принесли зі зброєю, і їхня культура — це тотожні речі. Можливо, тоді відбудеться якесь просвітлення.
А загалом, якщо говорити про щось простіше, — потрібно пізнавати українську культуру. Ми не просто так на початку 2022 року всі говорили про певний ренесанс — з'явилося дуже багато артистів у різних жанрах. Сьогодні, у 2024 році, мені здається, що в кожній ніші є кілька музикантів, які мали б задовольнити потреби всіх українців. Просто потрібно шукати, не треба лінуватися. Я розумію, що це як зона комфорту — є старе добре знайоме, і до нього час від часу повертаються або взагалі сприймають культуру як щось додаткове в житті. Люди часто не сприймають це серйозно, вважаючи культуру аксесуаром. Але важливо усвідомити, що культура — це надважлива річ для кожної нації, особливо під час війни. Росіяни це розуміють і використовують культуру у своїх ворожих цілях, зокрема в пропаганді.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
