Вибори у Грузії на одній із виборчих дільниць, 26 жовтня 2024 року. Фото: Суспільне Новини/Оксана Сенів
Екзитполи показали протилежні результати
Юрію, давайте поговоримо про те, які результати оголосила Центральна виборча комісія Грузії за підсумками парламентських виборів, які відбулися напередодні, 26 жовтня, та чи є підстави сумніватися в тому, що ці оголошені результати правдиві?
Підстави сумніватися є, тому що екзитполи, які вели авторитетні компанії, такі як Edison Research, показують протилежну ситуацію. Вони показують, що правляча політсила "Грузинська мрія" на першому місці, маючи 40-42 %, але чотири опозиційні сили сумарно мають більше 50 %. Єдиним екзитполом, який вказував результати, близькі до оприлюднених ЦВК, було дослідження компанії Gorbi, в якої досить специфічна репутація. Вона постійно оголошує те, що потрібно грузинській владі. Довіри до Gorbi немає і з того, що ми бачили всю виборчу кампанію, грузинська влада по суті готувала суспільство до того, що оголосить свою перемогу. Так воно й вийшло. Щоправда, вони казали, що візьмуть конституційну більшість, але цього немає. Це теж важливий момент, який, можливо, буде використаний у торгах із Заходом. Другий момент – перемога "Грузинської мрії" була можлива лише за умови апатії суспільства і вкрай низької явки. Вони би мобілізували "бюджетників", які би прийшли й проголосували за партію влади, в той час як за опозицію не було б кому голосувати.
(Явка на цих парламентських виборах у Грузії склала 58,94%. Після підрахунку голосів із 99,3% виборчих дільниць "Грузинська мрія" набрала 54,086% голосів, відповідно до даних Центральної виборчої комісії Грузії – ред.)
Перше голосування без "мажоритарки"
Якщо порівнювати з попередніми парламентськими виборами у Грузії, як змінився розклад?
Ці вибори були особливими, тому що вперше голосування було без "мажоритарки". До того були голосування з "мажоритаркою" і, наприклад, на минулих виборах "Грузинська мрія" не взяла по списках половини, але добрала своє завдяки "мажоритарці". Тому цього разу розраховувати на перемогу владі було іще складніше, крім того, зважаючи на всі скандали та конфлікти із Заходом.
Чому ж тоді, в такому разі, вони змінили виборче законодавство й відмовилися від частково мажоритарної системи і залишилися суто на пропорційній, якщо влада знала, що для них це означає зменшення кількості мандатів?
Коли були великі протести, це було виходом із політичної кризи. Крім того, вони погодилися не відразу, а через два виборчі цикли. Тобто це була зміна у досить віддаленій перспективі, тому це не виглядало великою проблемою. Але воно спрацювало.
Так вдалося опозиції мобілізувати своїх прихильників?
Так, з того, що ми бачили, явка була дуже високою. Вона була вище, ніж під час попередніх виборів, і це показник, що все ж таки вибори вдалися. Очевидно, говорити про такий високий результат партії влади досить дивно.
Докази опозиції, заяви міжнародних спостерігачів та активність суспільства — ключові фактори
Ще новацією цього року була не тільки відсутність мажоритарних округів і вибори лише за партійними списками, а й автоматична система підрахунку голосів. Тобто, не члени виборчих комісій на місцях рахували, а машини. Що про це вам відомо?
Вона просто сканує документи і дивиться, де галочка. Вважається, що це більш справедливо та зменшує маніпуляції. Проте щодо цього варто почекати. Незабаром має виступити опозиція. Зважаючи на те, що правляча партія святкує перемогу, це було очікувано. Тут інтриги не було. Тепер ключове питання — чи буде ця перемога сприйнята Заходом? Тож ми чекаємо доказів опозиції, чекаємо заяв міжнародних спостерігачів та активності суспільства. Це ключові фактори, які вплинуть на ці результати.
Порівняння з 2004 роком дуже помітні, лише в ролі Путіна тепер Орбан
Поговорімо тоді про кожен із цих чинників окремо. Якою була реакція грузинського суспільства? Здається, тиждень тому в Грузії відбувся великий мітинг, який скликали опозиційні партії. Дуже багато людей, судячи зі світлин, вийшло на вулиці. Це, як мені здається, щось на кшталт того, що було в нас в 2013 році, так? В нас тоді хотіли забрати Угоду про асоціацію, а в грузинів зараз — шлях до ЄС. Чи прогнозуєте ви, що можуть початися масові демонстрації, щось на кшталт революції в Грузії?
Мені здається, настрої саме такі, готовність є. Наскільки вони будуть потужними і чи піде правляча партія на силову відповідь — питання, на яке ми ще не знаємо відповіді. Думаю, що протести однозначно будуть і значною мірою вони залежатимуть від того, якою буде міжнародна оцінка. Звичайно, якщо міжнародна спільнота визнає ці вибори, скаже, що були недоліки, але в цілому вони пройшли, то буде апатія та розчарування. Якщо ж будуть заяви про невизнання цих виборів, то це дасть сили і суспільству.
Юрій Панченко. Фото: ФБ-сторінка Юрія Панченка
Реакція Угорщини вже є. Не чекаючи оголошення ЦВК Грузії, Орбан привітав "Грузинську мрію" з перемогою. Порівняння з 2004 роком дуже помітні, лише в ролі Путіна тепер Орбан.
У Росії була заява заступника голови МЗС Карасіна, що "ми розраховуємо на плідну співпрацю".
"Страх нової війни в грузинському суспільстві є"
І ще є сенатор Пушков, який самостійно підбив результати виборів і сказав щось на кшталт "План Заходу в Грузії провалився". Юрію, а хто ці виборці в Грузії, які голосують за проросійський курс, за "Грузинську мрію"?
Ми вважаємо його проросійським і це правда. Але вони ніколи не визнають, що вони проросійські. Це важливий момент. У Грузії тепер зʼявилися відверто проросійські сили, які, на щастя, на цих виборах провалилися. Нагадаю, що вони (у "Грузинській мрії") досі заявляють про свої плани добитися членства в ЄС до 2030 року. Тобто намагаються себе позиціонувати як європейські, але не ліберальні, щось на кшталт Орбана. Щодо виборців, то це, по-перше, велика армія бюджетників, які залежать від влади. По-друге, вони взяли на озброєння коника про те, що вони та єдина сила, яка захищає Грузію від війни і якщо переможе опозиція, то Росія нападе на Грузію. Будемо відвертими, страх нової війни в грузинському суспільстві є і він досить потужний. На відміну від тієї ж Молдови, де цей аргумент не діє, тому що Молдова не має спільного кордону з Росією, у Грузії цей кордон є.
Натяки на повернення Південної Осетії та Абхазії, але без конкретики
І ми памʼятаємо, як вони (у "Грузинській мрії") маніпулювали зображеннями зруйнованих українських міст, мовляв, "оберете опозицію — буде війна і будемо мати такі ж понищені міста. Натомість ми захистимо Грузію від війни". Але питання в тому, якою ціною вони планують її захистити. Також, як я розумію, партія влади маніпулювала питанням того, що вони повернуть ті території, які зараз є непідконтрольними Грузії — Абхазію та Південну Осетію. Як вони збиралися це робити, що казали виборцям?
Вони дуже хитро грали натяками без жодної конкретики. Самі собі фантазуйте, що ви хочете. Спочатку були "зливи", що можливий якийсь план і взагалі, що навряд чи правляча партія пішла б на розрив із Заходом, не маючи під Росії гідної компенсації, якою може бути тільки повернення територій. Жодних підстав казати, що Росія піде на це, немає. Або от вони кажуть, що "нам треба конституційною більшістю провести зміни, бо раптом зʼявляться підстави для реінтеграції". Для цього потрібні зміни до Конституції, тому "нам потрібна конституційна більшість". Звідки вони зʼявляться, чому саме зараз — ніхто не пояснював.
"Зараз влада Грузії торгуватиметься із Заходом"
Юрію, давайте підбивати підсумки. Ми чекаємо на реакцію грузинського народу. Як ви далі прогнозуєте розвиток подій?
Очевидно, що грузинська влада буде торгуватися із Заходом. Вони не намалювали конституційну більшість та, попри всі попередні опитування Gorbi, що лише дві опозиційні партії пройдуть до парламенту, пройшли всі чотири. Тож нібито результати виявилися такими жахливими, що очевидно, що будуть торги. "А, давайте, ви визнаєте вибори, а ми якийсь одіозний закон відкотимо назад, не будемо забороняти опозицію, як обіцяли, може, Саакашвілі випустимо і відправимо на Захід на лікування". Зараз вони будуть намагатися торгуватися із Заходом — "ми робимо якісь маленькі поступки, а ви — визнаєте вибори". В принципі, раніше європейські бюрократи на це йшли, але зараз ситуація гостра, як ніколи, тому я сподіваюся, що, вислухавши звіти спостерігачів, які мали б зафіксувати всі фальсифікації, Захід не визнає ці вибори. Якщо це станеться, тоді піде гострий конфлікт і є шанс, що влада буде змінена, вибори визнають сфальсифікованими і будуть проведені нові. Якщо ні — шансів у суспільства не так вже й багато.
"Якщо позиція Заходу буде безкомпромісна, то…"
Тобто, якщо Захід не визнає вибори, то партія влади "Грузинська мрія" буде проводити повторні вибори? Тобто для неї важить думка Заходу?
Я думаю, що якщо позиція Заходу буде безкомпромісна, то це дасть сили і протестам. Владі буде складно протистояти тиску з двох сторін — і внутрішньому, і зовнішньому.
Проясніть ще наостанок, чому в Грузії аж чотири опозиційні партії?
Один із успіхів нинішніх виборів — це те, що нарешті з'явилась третя сила. Досі було протистояння на рівні Іванішвілі-Саакашвілі та партій "Грузинська мрія" й "Єдиний національний рух". (Міхеїл Саакашвілі – експрезидент Грузії; мільярдер Бідзіна Іванішвілі – засновник та почесний голова партії "Грузинська мрія" – ред.) Усі інші залишалися в тіні і, по суті, не могли стати потужною силою. Тепер, на щастя, зʼявилася третя сила. Це блок "Єдність", партія Саакашвілі і ще одна партія, яка є вихідцем із команди Саакашвілі. Тобто це попередня влада, яка має стабільне число прихильників, але й велику антипатію. Сама вони би ніколи не виграла. Ще дві сили — це нові політичні сили, які не мають стосунку ані до "Мрії", ані до Саакашвілі. Ще одна партія – це вихідці із "Грузинської мрії", які не погодилися з розворотом (в бік Росії – ред.) та мають більш поміркований, але прозахідний курс.