Промінь рекомендує: GEREGA з треком "Кого чекаєм"

Промінь рекомендує: GEREGA з треком "Кого чекаєм"

Софія Герега – нове і поки мало відоме широкому загалу ім’я в українській музиці. І ключове слово тут – "поки", тому що потенціал у дівчини неабиякий. Їй лише 16 років, але старт виконавиці виявився стрімким і яскравим. Софія дебютувала минулого року з треком "Не в колі" і на сьогодні вже має низку пісень, чотири з яких послідовно потрапляли до рубрики "Промінь рекомендує" (а ми поганого точно не порекомендуємо).

 

Інформації про Софію в мережі вкрай мало. Але судячи з деяких коротеньких згадок, родом вона з невеликого міста на Заході країни, з малих років займалась співом і танцями, брала участь в різних дитячих конкурсах. Зокрема, в 2023 році стала лауреаткою 1 премії у Міжнародному Багатожанровому Фестивалі мистецтв Etoiles De Paris у Франції.

 

Вона сама пише пісні. І хоча музичні критики відносять її творчість до категорії "тін-поп", далеко не всі "дорослі" артисти на нашій сцені можуть похвалитися такими вдумливими та проникливими текстами, як у цієї дівчини. Нова пісня GEREGA "Кого чекаєм" – трек про те, що часто люди, порівнюючи себе з іншими, ставлять чомусь на собі клеймо, що вони нещасні. Проте й самі інколи не знають, чого хочуть від життя – бо весь час в погоні за щастям інших.

В ефірі Радіо Промінь Софія розповіла Анні Заклецькій і Денису Денисенку про натхнення і покликання, точні науки й українську ментальність, – і мимохіть розкрила загадку зникнення (і віднайдення) гурту "Гринджоли".

0:00 0:00
10
1x

Фото надане артисткою

Люди часто міряються, хто з них більше настраждався, хто більш щасливий чи хто більш нещасний. І це в нашому суспільстві дуже поширена практика. Але зазвичай вони просто ще не знають, чого насправді хочуть

Софія, привіт! Одразу розкажи нам, будь ласка, хто тебе надихнув взятись за тему про те, що люди женуться за щастям і не вміють помітити, скільки прекрасного, за що можна бути вдячним, є у їхньому власному житті?

Привіт! Насправді, немає такого, що на створення пісень, написання текстів мене надихає якась певна ситуація або подія. Це зазвичай вже наслідок чогось пережитого, просто підсвідомо воно зрештою вилазить. І ця пісня була написана давно. На момент написання я часто помічала, як люди міряються, хто з них більше настраждався, хто більш щасливий чи хто більш нещасний. І це в нашому суспільстві дуже поширена практика. Але зазвичай ці люди просто ще не знають, чого вони насправді хочуть і який образ вони собі хочуть створити. Тому надихнулася, напевно, саме такою особливістю нашого менталітету.

Хотілося б познайомити з тобою наших слухачів трохи ближче. Звідки ти родом? Чим займалась, яким було твоє дитинство?

Я взагалі з Івано-Франківська. Музикою – більш-менш професійно – я займаюсь не так давно. Пишу пісні останні рік-півтора. До того займалася, мені здається, всім чим тільки можна. Різними видами творчості і спорту: малюванням, балетом, гімнастикою, плаванням. Але все мені було не те (сміється). Не лягало до душі, не припадало. І потім я зрозуміла, що, можливо, час повернутися до вокалу, яким я пробувала займатись у 5 років – хоча тоді історія була недовгою. Проте в дитячому віці мене це дуже захопило, і захотілось повернутися, бо був якийсь дуже давній азарт до саме виступів. 

А в майбутньому ти бачиш себе музиканткою чи все-таки плануєш опанувати ще якусь професію – скажімо, вивчитись на хірурга?

На медика точно я вчитися не буду (сміється). Я не настільки конкретна людина. Не можу я так довго сидіти біля науки. Бо це має бути і покликання, і бажання вчитися – а воно трошки не про мене. Але я би хотіла здобути вищу освіту в більш серйозній галузі, тому що, як ніяк, я не вважаю музику на майбутнє своїм основним руслом. Це покликання, однозначно, і я хотіла би нею займатися – але розумію, що в мене має бути ще освіта і можливість працювати в іншій сфері. 

І це правильно, бо потенціал для філософії й політології, зокрема, в тебе просто фантастичний. Розкажи, а як ти потрапила на Etoiles De Paris? Ти французьку вивчаєш, любиш Францію – чи просто була випадкова розсилка запрошень на фестиваль, і ти поїхала?

Це взагалі сталось досить спонтанно. Минулого року я подавалась на конкурс в Італії – дитячий Сан-Ремо. Мене прийняли як представницю від України. Але я подумала, що було би ще дуже круто перед цим спобувати себе також десь на великій міжнародній сцені, – проте не так масштабно щоб усе було. І з’явилась можливість поїхати в Париж – і на місто подивитись, і взяти участь в конкурсі. Звичайно, я погодилась. Хоча потім, на жаль, з конкурсом Сан-Ремо не склалось – організатори сказали, що я застара для дитічого конкурсу (сміється).

Що ще ми маємо знати про пісню, яку ми сьогодні презентуємо в рамках "Промінь рекомендує": з ким ти над нею працювала, хто тобі допомагав у її створенні?

Взагалі, в написанні моїх пісень беруть участь завжди двоє людей. Це, в першу чергу, я. Я пишу текст і вокальну мелодію, маю собі певне уявлення музики – хоча я не музикант від слова зовсім. І це Роман Калин – екс-учасник гурту "Гринджоли", неймовірний композитор і звукорежисер…

… То ось він де! Ми знайшли його! (сміються). Ми просто нещодавно говорили про річницю Помаранчевої революції і думали: де зараз хлопці з гурту "Гринджоли"? А ось воно що!

… А виявляється, вони у Франківську, пишуть музику.

Передавай їм вітання від Радіо Промінь!

Обов’язково!.. І останні півроку ще в створенні пісень – потім, при фінальному записі – беруть участь музиканти, тому що ніщо не зрівняється з живими інструментами.

Це дійсно так – ніякий ШІ не може замінити живих музикантів. Наостанок просимо тебе звернутись до слухачів Радіо Промінь з тим, що тобі зараз важливо нам усім сказати.

Так як ви зараз прослухаєте пісню "Кого чекаєм", я б хотіла, щоб кожен в цій пісні знайшов щось, що він там захоче почути. Тому що пісню насправді можна розбирати по рядках, але кожен там знайде те, що хоче. І я хочу побажати вам віри в себе, довіри самому собі – і знайти те, чого ви жадаєте і кого чекаєте!

Слухати трек GEREGA "Кого чекаєм", як і багато інших прем’єр, можна в плейлисті "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.