Фото: ДСНС
139 тисяч квадратних кілометрів України, потенційно забруднені мінами та іншими боєприпасами
Чому кампанію "Помічай зміни" продовжено на новий осінньо-зимовий період?
Олександр Хорунжий: За статистикою 23% території України, а це близько 139 тисяч квадратних кілометрів, потенційно забруднені мінами та іншими боєприпасами. Це величезна цифра. Сюди включені і забруднені акваторії, а це близько 14 тисяч квадратних кілометрів. Тому все потрібно буде розміновувати і обстежувати не тільки нашим піротехнікам і саперам, а й іншим операторам протимінної діяльності. Це величезна робота, яка становить небезпеку для людей. Особливо це стосується прифронтових та деокупованих територій. Тому ми маємо продовжувати цю кампанію, особливо в осінньо-зимовий період, коли вибухонебезпечні предмети ховаються під опалим листям або під снігом. І це ускладнює їхнє виявлення. На жаль, продовжують гинути люди. Останні дані щодо загибелі і травмування людей такі: згідно з даними Національного органу з питань протимінної діяльності з початку повномасштабного вторгнення загинуло 312 звичайних мирних людей, які підірвалися від боєприпасів Російської Федерації. З них 16 дітей, переважно хлопчиків. Поранено 748 людей, з них 83 дитини. Тож наше завдання – мінімізувати цю трагічну статистику.
Я завжди думала, що влітку чи навесні, коли триває посівна, ця статистика зростає. А виявляється, що і осінньо-зимовий період становить багато небезпек?
Олександр Хорунжий: Протягом осінньо-зимового періоду ця статистика, порівняно з літом чи весною, дещо зменшується. Це відбувається через меншу активність людей, відсутність посівної та інших робіт на полях і в садах. Статистика зменшується, але саме через такі природні фактори, як сніг чи опале листя, залишається велика загроза від вибухонебезпечних предметів.
42% українців зауважили, що інформації на тему мінної безпеки недостатньо
Чому недостатньо просто сказати людям, щоб вони не ходили лісами? В чому ефективність і особливість саме такої кампанії?
Тетяна Нікітіна: Зараз така велика кількість інформації, що за увагу людей треба боротися. Ми проводили велике соціологічне дослідження по всій Україні на підконтрольних територіях. Адже кампанія "Помічай зміни" базувалася не лише на інтуїції, а й на масштабному соціологічному дослідженні. Так от ми побачили, що тема мінної небезпеки недостатньо актуалізована в українському суспільстві. В переліку проблем, вона – в кінці списку. Хоча це дуже важлива і небезпечна проблема. Також ми виявили, що 42% українців зауважили, що інформації на тему мінної безпеки недостатньо. Коли ми починаємо говорити на цю тему, люди визнають, що вони не знають чітких алгоритмів дій. Вони не знають, що робити, наскільки відійти, чи помічати територію біля підозрілого предмета. Деякі українці певною інформацією володіють, але у них немає чіткого відпрацьованого алгоритму дій.
Якщо говорити про те, якою має бути комунікація, то це мають бути дуже чіткі повідомлення, які з різних платформ розповідають одне й те ж саме. Щоб у людей не було плутанини. Ми всі сприймаємо інформацію емоційно. Тому подача дуже важлива. І саме тому ми не просто говоримо "не чіпай і дзвони в 101", хоча це основні меседжі, а робимо це в більш художній формі. Зокрема, у другій фазі кампанії ми запустили ролики на радіо і телебаченні, безліч постів в соціальних мережах, які зроблені в ігровій формі. Наприклад, ми показуємо касетний боєприпас і порівняємо його з тенісним м'ячиком. Нині кількість загроз збільшується, а інформації недостатньо. Якщо повертатися до цифр нашого дослідження, то 63% українців помилково вважають, що місце поряд з небезпечним чи потенційно небезпечним предметом треба позначити. Його можна позначити, як геолокацію на телефоні, але не встромляти жодних палиць в землю. Це помилкове уявлення.
21% опитаних готові підійти і роздивитися підозрілий предмет, а 15% респондентів декларують, що готові взяти його в руки. Звісно, декларації і реальне життя – це різні речі. Але навіть такі декларації в нашому дослідженні зустрічаються. Тож ми розуміємо, що кампанію треба продовжувати. Тому що тема дуже важлива, і, на жаль, небезпека не зменшується.
Я запитала на базарі у пані, яка продавала гриби, зібрані на Київщині, чому вона туди ходить, адже є небезпека мін. На що вона мені відповіла: "Там стільки кабанів і косуль, що вони вже все розмінували". Чи має підґрунтя ця "народна мудрість"?
Олександр Хорунжий: Знаєте, психологія людини так побудована, що вона думає, ніби з нею це ніколи не станеться. З ким завгодно, але не з нею. Ви навели приклад по Київщині, а у мене є приклад по Ізюмщині, коли сім'я пішла за дровами в опалювальний період. Ті ліси дуже і дуже заміновані ворогом, люди, на жаль, підірвалися і були травмовані. І таких випадків достатньо багато. Ми запустили ролики і про те, чому не можна підходити до тих місць, де збивають "Шахеди". Люди підходять для того, щоб взяти собі на пам'ять уламок, але забувають при цьому, що є бойові частини, які можуть вибухати. Тому в цьому ролику у нас є дійова особа, яка говорить, що від уламків "Шахеда" відходимо тим самим шляхом, бо ще можуть бути поряд вибухонебезпечні уламки.
Також ми в цій кампанії розвінчуємо міфи. Наприклад, міф про те, що, мовляв, якщо ви наступили на вибуховий предмет, він вибухне, тільки-но ви приберете з нього ногу. Це неправда. Більшість з них спрацьовує одразу. Або міф, що можна втекти від вибухової хвилі, якщо швидко бігти. Але у неї колосальна швидкість, і втекти від неї неможливо. І дістануть уламки.
89% постраждалих від мін – це чоловіки
Часто людям, а особливо підліткам, які зараз на канікулах, цікаво прийти на місце прильоту. Хоча там може бути багато небезпечних уламків. Хто найчастіше стає жертвами нехтування правилами безпеки?
Тетяна Нікітіна: Давайте почнемо з фактичної статистики, хто найчастіше страждає від вибухонебезпечних предметів. 89% постраждалих – це чоловіки. Серед дітей страждають переважно хлопчики. Насамперед страждають чоловіки, зокрема, через виконання робочих завдань. Це робоча необхідність. За даними нашого дослідження, чоловіки частіше готові йти на ризик для виконання робочих завдань, ніж жінки.
В суспільстві знизилася норма ризику, і, на жаль, ризик стає новою нормою. Коли люди порівнюють себе з тими, хто на передовій, здається, що ризикувати – нормально. Я хочу підкреслити дуже важливу річ. Не можна героїзувати ризиковану неправильну поведінку. Самостійне розмінування, героїзація тих, хто допомагає в розмінуванні і, здавалося б, робить добру справу, допомагаючи своїм односельчанам, це насправді дуже небезпечна історія. До такої поведінки не можна заохочувати.
Якщо говорити, від чого страждають люди, то найбільше страждають від мін. Але збільшується кількість випадків, коли страждають від гранат. Зараз ще додаються додаткові небезпеки: касетні боєприпаси і дрони. І, на жаль, це стосується всієї території України. Звісно, є території, де ця загроза більша. Під час дослідження ми запитували респондентів, що ви будете робити в тій чи іншій ситуації, коли побачите підозрілий предмет. Ми побачили, що чоловіки більше схильні до того, щоб підійти до них і роздивитися. Жінки менш схильні до цього. Перша реакція у жінок – це паніка і страх, а у чоловіків, швидше, цікавість. Але не має бути жодної самодіяльності. Якщо ми не впевнені, що це місце безпечне, краще туди не йти.
Хочу згадати ще кілька міфів, які ми розвінчуємо в цій кампанії. Наприклад, чи зменшується небезпека з часом? З часом небезпека тільки збільшується. Земля ховає небезпечні предмети. Ще ми виявили, що один з найважливіших факторів ризику, що люди продовжують життя на знайомих територіях. Умовно кажучи, вони думають про те, що в цей ліс вони ходили ще дитиною, вони там все знають. Як це знайоме мені рідне місце може бути небезпечним? Тому назву кампанії "Помічай зміни" я вважаю дуже влучною. Це заклик помічати, що навіть дуже знайоме, дуже рідне, на жаль, може містити небезпеку.
Чи дають результати ваші об'єднані зусилля?
Олександр Хорунжий: Безумовно дають. Кожен пост, який ми робимо в соціальних мережах або відеоролик, який потім транслюється в ефірі, постійно обговорюється нашою робочою групою. Ми активно працюємо і для дитячої аудиторії. До речі, окрім дзвінка на 101, можна зайти в застосунок "Розмінування України", у нас пес Патрон на аватарці, і повідомити про небезпечний предмет.
Пес Патрон нині займається інформуванням дітей про мінну небезпеку
Чим займається зараз Патрон?
Олександр Хорунжий: Якщо раніше він займався безпосередньо розмінуванням, то зараз він більше інформує діток. Діти його дуже люблять, і це допомагає привертати їхню увагу до теми потенційних небезпек. Загалом нам разом з численними партнерами вдалося провести понад 46 тисяч інформаційних та освітніх заходів, якими було охоплено понад 1 мільйон 600 тисяч дорослих осіб і близько мільйона дітей. У нас також створені мобільні класи безпеки, які виїжджають на ті території, де дітки не можуть долучитися до цієї кампанії. Ці класи інформують не тільки про мінну безпеку, а про всі небезпеки воєнного характеру.
Тетяна Нікітіна: Перша хвиля нашої кампанії зібрала близько 17 мільйонів контактів. І я хочу закликати наших слухачів читайте соціальні мережі ДСНС, читайте пости кампанії "Помічай зміни" і пам'ятайте: ваша безпека в ваших руках.
Олександр Хорунжий: Заходьте на освітню платформу "Дія.Освіта", там є і симулятор, і курси з мінної безпеки "Помічай зміни". Дивіться і вчиться мінній безпеці.
