Фото: Неля Куковальська. Укрінформ
Спадщина ЮНЕСКО в гостро аварійному стані
Ви працюєте в заповіднику понад 25 років. Напевно, немає такого куточка, про який би ви не знали.
Та ні! Я б так не сказала! Щодня Софія продовжує відкриватися. Перші п'ять років мені справді здавалося, що я все знаю. А чим далі я працюю, тим більше мені здається, що я взагалі нічого не знаю.
Ми бачимо, як Софія розвивається. За роки вашого керівництва були проведені масштабні реставраційні роботи.
Це унікальні роботи, але ще багато залишилося робіт невиконаних. І не через те, що війна. Війна – це колосальне горе для нас, і для пам'яток в тому числі. Але очевидно, що і держава не надто потрудилася, виділивши ту суму коштів, які були б потрібні для того, щоб реставрувати все. Нині у нас є пам'ятки, які входять навіть до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, але вони в гостро аварійному стані. Про це говорити соромно, але я мушу про це говорити. Я хочу, щоб мене чули.
Це ненормально, коли на головному соборі відсутній хрест
Минулого року розгорнулася дискусія щодо реставрації хрестів на Софії, що це, мовляв, недоцільно під час війни.
Ну як недоцільно? Ви пам'ятаєте, що за 40 днів до початку цієї страшної війни впав хрест на одному з куполів собору? І як його не відновити? Ми почали шукати кошти і звернулися до Міністерства культури. Тодішній міністр Олександр Ткаченко сказав, що грошей немає і найближчим часом не буде. Хоча війни тоді ще не було. Тоді ми звернулися до меценатів, яким я безмежно вдячна. Вони одразу відгукнулися, і ми почали роботи з відновлення хреста.
Ці роботи тривали в одному з міст, куди зайшла російська навала. Тому вони були припинені. Але вже 4 березня до нас звернулася громада міста, щоб ми встановили хрест. Мовляв, це ненормально, коли на головному соборі відсутній хрест. І тоді завдячуючи громаді, в тому числі завдяки співачці Тіні Кароль, яка підключилася до цього процесу, ми встановили хрест, який був виготовлений для іншого об'єкту.
Це храм Теплої Софії, на який ми не встигли до початку війни встановити цей хрест. Згідно з планом робіт, ми мали його встановити навесні. І тоді я подзвонила Олександру Ткаченку і сказала, що приймаю таке волюнтаристське рішення, і ми встановлюємо цей хрест. Хоча архітектурно він абсолютно не такий, як ті хрести, які там були. І завдяки громаді, завдяки зусиллям реставраторів, священиків цей хрест був освячений і встановлений. Хоча він не такий, але він стояв. Нині ми розуміємо, що ця проблема з хрестами буде й надалі. Тому що ці хрести були виготовлені в 50-60-х роках минулого століття. Вони були зроблені з чорного металу і вкриті міддю. Через термопару весь чорний метал згнив. І тому опорна спроможність цих хрестів стала нульовою.
На головний хрест собору Святої Софії кошти надав мер Лісабона
І ми розуміли, що потрібно негайно приступати до реставрації решти хрестів, бо з ними буде та ж ситуація. Тому ми знову почали шукати меценатів, і вони, слава Богу, знайшлися. Ми відреставрували абсолютно всі хрести. На головний хрест собору Святої Софії кошти надав мер Лісабона. І мені дуже прикро про це говорити, тому що мер нашого міста не дав ні копійки. Я особисто йому про це сказала, що це ганьба для міста, коли воно не дає ні копійки для відновлення хрестів. А центральний хрест був дуже унікальним. Його знизу важко роздивитися. Але коли ми піднялися і його зняли, зрозуміли, наскільки він унікальний. Він зовсім не такий, як інші.
На ньому залишилося облачення ще хреста XVIII століття. Про це не було написано в жодному реставраційному документі, які були в наших архівах після попередніх реставрацій. Тому була зібрана велика реставраційна рада і ухвалене рішення все реставрувати і повернути. Але на нову основу, яку зробили вже не з чорного металу, а з нержавіючої сталі. Тому я сподіваюся, що вони 100-120 років точно простоять. Також сьогодні знімають облачення з одного з куполів, які ми повністю відреставрували згідно з комплексним проєктом реставрації покрівлі, куполів і хрестів Софійського собору.
Тому вже завтра-післязавтра ви побачите оновлений купол. Більше того, на цьому куполі є невелика позолота. Ще раз підкреслюю, що на позолоту дали кошти виключно меценати. Пам'ятку потрібно постійно зберігати, незалежно від військових дій. Вона цього потребує щоденно. Особливо Софійський собор, якому понад 1000 років. Знаєте, я до них ставлюся, як до живих істот. Це як стара людина, якій потрібно дати пігулки, допомогти, підвезти тощо. Можливо, не потрібно лікувати все й одразу, але принаймні лікувати там, де болить. І ми знаємо ці больові точки, і саме їх ми й лікуємо.
Акселерометри, сейсмографи і вібраційні навантаження
На жаль, не все ми можемо сьогодні робити. Я впродовж всієї війни добиваюся обладнання, яке нам конче необхідне. І щаслива об'явити, що найближчим часом ми його отримаємо. Це акселерометри і сейсмографи на ці вібраційні навантаження, які можуть бути під час обстрілів міста. Ми пам'ятаємо ті страшні часи, коли на Володимирській, на Андріївському узвозі, на Лук'янівці пролунали оці величезні вибухи. На жаль, ми не змогли зафіксувати ці вібраційні навантаження і подивитися, як вони вплинули на опорну спроможність наших конструктивів собору.
Зараз разом з Лісабонським університетом, зі спеціалістами з Софії Київської та спеціалістами Науково-дослідного інституту будівельних конструкцій робиться нова модель напружено-деформованого стану собору і дзвіниці. Щоб ми могли чітко прогнозувати стан наших споруд під дією тих чи інших факторів. Війна закінчиться, але сейсмічні збудження в районі Вранча в Румунії активізується. Ми бачимо зараз по Одесі, по Миколаївській області, що відбуваються сейсмічні навантаження земної кори. Тому до Києва вони теж дійдуть, і ми маємо убезпечити наші конструктиви цих споруд. ЮНЕСКО, слава Богу, аж на третій рік війни сказали, що дадуть нам таке обладнання. Маю надію, що ми його отримаємо. Бо воно нам потрібне було ще на вчора.
Історія Софії
Згадаймо історію Софії Київської.
Софійський собор почав будуватися в 1011 році за часів великого київського князя Володимира Хрестителя разом з його дружиною Анною Порфірородною (тобто царівною за народженням — ред.). Це була візантійська царівна, на якій він женився і прийняв християнство. Вони побудували першу Десятинну церкву. А другий храм, Софійський, вони почали будувати як державницький центр, як митрополію великої держави Русі. Але в 1015 році Володимир Хреститель помирає. І справу свого батька завершує його син Ярослав Мудрий. В 1018 році відбулося хрещення собору. Тому рік закінчення будівництва – 1018 рік.
Так, 200 років існувала полеміка, коли був побудований собор, адже ті дати ґрунтувалися на літописах, які до нас дійшли. Як ви знаєте, літописи переписуються. Не один, не два і не три рази. І в основному це робиться під замовника. Тому прославляли Ярослава, як ктитора собору (ктитор — особа, на кошти якої збудовано православний храм чи монастир – ред.). Вони знали, що й Володимир був ктитором собору. Але у одного собору не могло бути два ктитори. Але, як я казала, Софія щодня відкриває свої нові сторінки історії. Просто їх треба читати, і ми їх почали читати.
Надія Миколаївна Нікітенко, доктор наук, яка захистила дисертацію на історії Софії, вперше висунула цю версію ще в 90-ті роки. За що її били російські вчені по руках. Її просто знищували. Коли я прийшла працювати, я вникла в цю історію. Я мусила вникнути, як керівник. Я дала всі можливості Надії Миколаївні, щоб вона продовжувала свої дослідження. Вона захистила докторську дисертацію, і цю дату сприйняли.
Графіті на стінах собору – це жива історія, не переписана, як літописи
Згодом прийшов її учень В'ячеслав Корнієнко, котрий почав досліджувати графіті – написи на стінах собору. Їх досліджували ще в радянський час. Було досліджено близько 314 графіті. На сьогодні досліджено, описано і вивчено 7,5 тисяч графіті. І це жива історія, яка не переписана, як літопис. І ця історія свідчить, що будівництво Софії почалося в 1011 році. Візантійський канон свідчить про те, що собор має будуватися не більше семи років. Коли Володимир помер, потрібно було завершувати будівництво. Нещодавно, реставруючи фрески і мозаїки в центральному куполі собору, віднайшли історію, про яку здогадувалися вчені. Але ми це побачили самі. Чому на свіжу фреску була покладена свіжа мозаїка? Тому що встигали упорядити собор до дня його хрещення, освячення. Свіжу фреску намалювали, закінчили весь канонічний розпис собору і освятили. А потім знову зробили виробництво мозаїки і доклали її. Є дуже багато графіті, які датовані 1018, 1019, 1020 роками.
70 чоловік на чолі зі мною мусили на два роки покинути стіни Софії
Чому Росія говорила, що рік початку будівництва – 1037?
Це все одвічна російська історія про триєдиний народ – російський, білоруський та український. І три собори Святої Софії були одночасно побудовані в цих країнах. Ми цю теорію зруйнували, за що добряче отримали в часи Януковича. 70 чоловік на чолі зі мною мусили на два роки покинути стіни Софії. Туди завели проросійських людей, які знову почали переписувати історію. Наука – це дуже важливий аспект нашої роботи, але, як з'ясувалося, він може бути для нас навіть небезпечним. Але ми повернулися і продовжуємо свою справу. І затверджуємо те, до чого дійшли наші науковці. Я їх дуже підтримую.
Аналогічних храмів в світі практично не існує
Яку роль відігравала Софія Київська в історії та культурі Східної Європи?
Я б сказала, не лише в Східній Європі, а в світовій історії, культурі і мистецтві. Аналогічних храмів в світі практично не існує. Де в такому вигляді збережено 260 м² автентичних мозаїк, 3000 м² фрески. Цього немає в жодному соборі не лише Східної Європи, а взагалі світу. Я об'їхала весь світ і багато бачила. Тож можу абсолютно впевнено це стверджувати. Я вже шість років є членом однієї дуже поважної організації – Асоціації архітекторів європейських соборів.
Ми збираємося раз чи два на рік, і кожен розповідає про свій собор, про інженерні та архітектурні досягнення, як вони проводять реставрації. І коли я доповідаю, вони й досі дивуються, які скарби має Україна, і чому вони досі про це не знали. Я говорю, що в довідниках з архітектури це є, але напевно не всі зараз заглядають в книжки. Тому треба їхати і говорити з людьми, доносити правду про нашу історію та архітектуру, про нашу Україну, про те, що зараз тут відбувається. Я за часи війни була в дуже багатьох країнах. І мої виступи завжди вкрай емоційні. Я мушу доносити правду про те, як страждає народ України. Після виступів завжди підходять мої колеги, обнімають і говорять, що підтримують Україну.
В перші дні війни ми підняли весь світ
На скільки відома наша Софія за кордоном? Чи є програми її популяризації?
У нас зараз є кілька дуже гарних міжнародних проєктів, головна мета яких – саме популяризація нашої України через Софійський собор. В першому гранті бере участь вісім країн, в другому – сім. Ці країни чим далі, тим більше заглиблюються в нашу історію. Бо це їм цікаво. Все, що відбувалося в історії України, все проходило через собор. В перший тиждень війни мені подзвонили дуже поважні відповідальні люди з Кабінету міністрів і попередили, що у ворога є наміри обстріляти ракетами Софію. Звичайно, для нас це був шок. Адже це символ нашої держави, символ України, символ нашої української нації. Ми підняли тоді весь світ. Разом з Міністерством культури зверталися до всіх міжнародних організацій, я писала своїм колегам в усьому світі. Може ця інформаційна атака і вберегла собор від страшних намірів ворога напасти на нашу Софію. Нині ми дуже віримо в сили ППО і сподіваємося, що цього не трапиться.
Велика кількість людей шкодить собору
Скільки відвідувачів приходили в собор до початку війни?
В радянські часи до собору приходили 3 млн відвідувачів на рік. До війни найбільша кількість відвідувачів – це півмільйона. Я вважаю, що це оптимальна кількість. Тому що такі пам'ятки потребують дуже-дуже обережного відношення. Велика кількість людей шкодить собору. Від надмірної кількості туристів страждає дуже багато пам'яток. Тому півмільйона на рік – це оптимальна кількість. В 2022 році було зовсім мало відвідувачів. А в цьому році ми практично вийшли на 350 000.
Коли в собор приїжджав Макрон?
16 червня 2022 року. Це був візит не тільки Макрона. Також приїжджав Шольц і прем'єр-міністр Італії.
Всі президенти були в нашому соборі
Хто ще з видатних особистостей відвідував собор?
Практично всі президенти, прем'єр-міністри, спікери, міністри закордонних справ, міністри культури, які приїздили до України, були в нашому соборі. Мені особисто запам'ятався візит Макрона 2022 року і нещодавній візит Шольца. Я особисто проводила Макрону екскурсію. Це було ввечері, він уже повертався на потяг. Ми тільки починали відновлювати роботу нашого заповідника. Я вже приїхала додому, аж раптом мені телефонує колишня посол Франції в Україні і говорить, що приїхала у складі делегації з президентом Франції дуже хоче потрапити в собор. Я дзвоню до свого заступника, який перші 5-6 місяців жив прямо на території заповідника.
Євангеліє, з яким Анна Київська поїхала до Франції
Я йому телефоную і кажу: "Вадиме Вікторовичу, відкрийте. Там зараз приїде колишня посол Франції в Україні". Поки він її зустрічав, а я вже повернулася. Взяла Реймське Євангеліє, хотіла попросити її передати президенту Макрону факсимільну копію Реймського Євангелія. Це Євангеліє, з яким Анна Київська поїхала до Франції, коли виходила заміж за Генріха I. Вона стала королевою Франції, народила майбутнього короля Філіпа I. А пані посол мені представляє ще одного чоловіка і каже, що це радник президента з питань культури. Ми дуже емоційно поговорили, зайшли в собор, вони дуже подякували, попрощалися і поїхали.
"Пані Нелю, я вам везу президента"
А я поїхала додому. Але не встигла доїхати, як вона мені знову дзвонить і каже: "Пані Нелю, я вам везу президента". Я не зрозуміла і запитую: "Якого президента?". Подумала, може якогось президента фірми. Вона каже: "Макрона". Я знову розвертаю машину і їду до них. Знову Вадим Вікторович зустрічає Макрона. Я підбігаю до них, а радник тихенько мені віддає Євангеліє і каже: "Ви особисто його вручить президенту". Я з шаленими емоціями розповідала Макрону, що у нас 985 років дипломатичних і династичних відносин.
Фото: Президент Франції Еммануель Макрон і Неля Куковальська під час відвідування у 2022 році Софійського собору. Фото: st-sophia.org.ua
Я була вражена, що президент такої країни мене, директора, слухає з таким задоволенням! Я вручила йому Євангеліє, розказала, що півтора роки просила дозволу для того, щоб зробити факсимільну копію. І ми пішли в собор. І там для мене було відкриття. Він каже: "Я знав, що вона з Києва, наша королева, але те, що вона ходила тут, в Софії, на цьому подвір'ї, я цього не знав. Скажіть, а вона оце бачила? ". Я кажу: "Звичайно бачила. А на цьому місці її благословляв Ярослав Мудрий на шлюб з вашим королем". "Оце саме тут? ", – питає Макрон. "Саме тут", – відповідаю я. Він був страшенному захопленні! І сказав: "Пані Нелю, коли я буду наступного разу в Києві, знайдіть для мене півтори години, я дуже хочу з вами тут походити, щоб ви мені все порозповідали". Звичайно. Ми чекаємо на нього. Через рік мене нагородили орденом "За заслуги" президента Франції. Це для мене було дуже несподівано. І надзвичайно приємно.
Шольц – Зеленському: "Ця інформація для Орбана"
А недавно у нас був Шольц. Ми завжди, коли вводимо екскурсії для керівників країн, намагаємося знайти в Софії частинку їхньої історії. Мені завжди хочеться показати нашу спільну історію тих країн, керівники яких до нас приїжджають. Шольцу я не все встигла сказати, бо дуже мало було часу. І в нього не був запланований візит до собору. Але він виявив бажання. І вони разом з Зеленським прийшли в собор. Я їм показала фреску "Готські ігри". Готська культура дуже глибоко проникла в візантійську культуру. І візантійські майстри, котрі розписували собор, зобразили ці готські ігри. Йому це було дуже приємно.
Також я йому сказала, що в Баварії біля міста Мюнхен знаходиться село Пух. Там дуже шанують баварську благовірну Едігну. А Едігна – це онука Ярослава Мудрого і дочка Анни Київської, королеви Франції. Для нього це також була велика приємність. А далі я розповідала їм про дочок Ярослава. Кажу, що одна була у Франції, друга була королевою Норвегії, а третя, Анастасія, стала королевою Угорщини. Кажу, що я там недавно була і знайшла її корону. А Шольц скаже Зеленському: "Так це ж інформація для Орбана". Так точно він все підмітив.
