Ракета Storm Shadow/Scalp на бойовому завданні. Фото: facebook/kpszsu
"Найбільш напруженим залишається Покровсько-Курахівський напрямок"
Яка зараз ситуація безпосередньо на лінії фронту і наскільки вона є сталою з точки зору використання засобів і можливостей на цей момент?
Зараз на лінії фронту ми бачимо декілька основних точок напруженості і однією з такою точок у нас стала Курська область, як це не дивно. Якщо Генеральний штаб рапортує про 180 боєзіткнень за добу, то 49 з них відбулись у Курській області. Тобто ворог там постійно тисне, робить спроби витиснути Збройні сили України з тих ділянок, які вони утримують. На деяких ділянках їм це вдалося зробити, але не тому, що вони мають якусь перевагу, а тому що це було тактично важливо нам відійти для того, щоб утримувати і далі оборону. Вони завдають там удари КАБами. Для нас це просто величезний плюс, бо вони б'ють по своїй території, по своїй інфраструктурі. Вони в першу чергу знищують свою цивільну інфраструктуру. Можна також відзначити, що у нас значно зменшилась кількість ударів КАБами. Ми зараз бачимо 50-60, до 80-ти ударів на добу. А буквально влітку їх було більше ста – 120-130 ударів. І це дуже гарна для нас новина, бо російські КАБи – це дуже потужна зброя, яку ворог масово використовував. І причин цього кілька. Перше – це і дозвіл на удари ATACMS, і про технічні проблеми у ворога, тобто зношеність їхніх планерів, літаків. Це і проблеми з виконанням планів. Вони не встигають виробляти КАБи у великих кількостях. І для нас це просто величезний плюс.
Щодо інших напрямків. Часів Яр у нас відносно спокійний, тобто за добу Генштаб повідомляє про одне боєзіткнення. А найбільш напруженим, як був, так і залишається Покровсько-Курахівський напрямок. Ворог його постійно штурмує. Як для нас, так і для ворога він стратегічно важливий. Бо якщо ворог там пройде, то він може перерізати дорогу на Краматорськ, через яку йде вся логістика на Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Там 3 великих міста: Слов'янськ, Краматорськ, Костянтинівка. І тоді залишиться дорога тільки на Слов'янськ, вздовж лінії фронту, яка доволі небезпечна. Але на Покровському напрямку стоїть наша 38-ма бригада морської піхоти, яка просто як стіна зупиняє всі наступи ворога. Так, вони там доволі близько перебувають, десь 5-7 км, а це означає, що до цієї стратегічної дороги залишається приблизно 12 кілометрів. Вони можуть уже по ній бити FPV-дронами, артилерією та іншими засобами, але дорога все ж таки продовжує функціонувати, поставки йдуть. На інших напрямках (Времівка, Велика Новосілка) теж велика кількість боїв. Ворог їх штурмує, але також немає успіху.
"Ми маємо просто величезну сухопутну війну"
Ми зараз багато чуємо про різні роботизовані системами, безпілотники, гібридні ракети-дрони тощо. Чи можемо ми хоча б приблизно розуміти, що саме з цього "вистрелить" і справді зможе переломити ситуацію на нашу користь?
Для того, щоб щось із цього "вистрілило", щоб щось переломило ситуацію.., тут ми можемо казати, мабуть, тільки про ракетні системи. Тобто ті самі "Паляниці", "Пекла", "Нептуни" і ті самі невідомі балістичні ракети, про які повідомляв президент Зеленський. Чому? Тому що ми маємо просто величезну сухопутну війну. І сказати, що ми зараз можемо замінити солдатів роботизованими системами, будь-якими, поки що дуже зарано. Бо 1700 км повністю закрити якимись роботами – це поки що з області фантастики.
Щодо лазерної зброї. Так, це дуже перспективна річ, але навіть у наших західних партнерів ці системи є виключно в одиничних кількостях і вони дуже дорогі. Крім того, це системи малого радіусу дії. Мова йде в кращому випадку про 2-3 км у радіусі. І є ще одна величезна проблема. У нас часто буває сніг, дощ, туман тощо. У цей момент ефективність лазерної зброї падає в рази, якщо вона, в принципі, зможе працювати. Бо краплі води у повітрі будуть в себе приймати всю енергію від того лазера. Тому сказати, що ми повністю зможемо замінити систему ППО лазерами – нереально абсолютно.
"Лазерній зброї не потрібні боєприпаси"
А якщо говорити не про заміну, а про підсилення наявної ППО. Скажімо, не в тилових містах, а десь на фронті вона може працювати?
Підсилення так. У лазерної зброї є величезний плюс – їй не потрібні боєприпаси. Якщо ми кажемо про систему ЗРК малого радіусу дії, то один постріл може коштувати, скажімо, до сотні тисяч доларів. А у випадку лазерної зброї, один постріл може коштувати, умовно, 15-20 доларів. Грубо кажучи, це вартість дизель-генератора з його операційними витратами. Тобто набагато дешевше. Тому так, підсилити вона може дуже значно, але замінити повністю, на жаль, не зможе. Щодо інших технологічних засобів, якими ми можемо воювати. Це може бути не тільки зброя, це може бути програмне забезпечення, програмно-апаратні засоби. Це вже не засоби безпосереднього ураження, а засоби, системи аналізу і передачі інформації, якими може бути накрита майже вся лінія фронту.
.jpg)
Павло Нарожний. Фото: facebook/pablitomoiseevich
"Ворог вже відчуває нестачу пального"
Нещодавно був уражений Новошахтинський НПЗ в Ростовській області, який використовувався для військових потреб РФ. І це далеко не перший удар по російській нафтопереробці. Наскільки вони ефективні і як довго нам ще треба по них бити, щоб російська армія почала відчувати це реально на собі?
Зараз мова йде про те, що ми змогли вразити в найкращому випадку десь 20% російських НПЗ. Але є один дуже важливий момент у тому, що росіяни не можуть відновити цей НПЗ. У них немає технологій для виробництва цих нафтопереробних заводів. Зазвичай наші удари завдавалися не по складах палива, а по колонах, це той самий перегінний куб, який зазвичай Росії будували американці або китайці. Американці, звичайно, не будуть їх відновлювати, бо санкції. Китайці також не будуть, бо вони бояться вторинних санкцій за співпрацю з Росією.
Щодо самих ударів. Ворог вже відчуває нестачу палива. Тут з об'єктивною інформацією у нас, на жаль, не густо, але ми можемо посилатися на російських воєнкорів, багато з яких скаржаться на те, що в російській армії є проблеми з логістикою через нестачу палива. А це удари не тільки по НПЗ, а й по нафтобазах. Найбільш "гучний" випадок, мабуть, це був Сімферополь, коли вигоріла величезна кримська база. І купа різних ударів по таких нафтобазах вздовж лінії фронту. Але ворог, на жаль, адаптується. Раніше ми бачили успішні удари за допомогою дронів. А зараз бачимо, що удар по Новошахтинську був завданий вже ракетами. Чому? Тому що всі свої НПЗ вони накрили засобами пасивного захисту. Натягнули банально сітку рабицю. Тобто дрони долітають, влучають в сітку, але пошкодить сам НПЗ вони вже не можуть. До речі, дуже цікаве відео опублікували в соцмережах жителі цього Новошахтинська. На ньому ми бачимо, що ракет було мінімум 11 штук. Це скільки я зміг нарахувати. І ці ракети були дозвукові. А ворог повідомляє про удар ракетами ATACMS. Тому можна зробити обережний висновок, що це була комбінована атака. Тобто спочатку відстрілялися ракетами "Пекло" або дронами-ракетами "Паляниця", які на себе відволікали системи ППО, ПРО ворога, а після цього вже був завданий удар ATACMS. Якщо про ATACMS це правда, бо ворог може нас і дезінформувати. І це означає те, що ворог дуже гарно адаптувався, що вже дронами пробити їхній захист ми не можемо, бо там стоять системи ППО або пасивний захист, і для таких об'єктів треба використовувати вже виключно ракети.
Нещодавно Володимир Зеленський в інтерв'ю говорив про те, що Україна просила у США ліцензії на виробництво систем Patriot, але ми їх не отримали. Чому нам відмовляють?
Я думаю, що тут 2 фактори. Перший – це безпека самої інформації. Це, на жаль, не секрет, бо в Україні досі дуже багато людей, які чомусь співчувають Росії, СРСР. Цих людей ловили на таких стратегічних об'єктах, як, наприклад, "Південмаш", "Мотор Січ", того ж Богуслаєва давайте згадаємо. Тобто є великий ризик передачі цих високотехнологічних рішень Росії. Друге – це банальна безпека цього об'єкту. Тобто США передають нам якусь інформацію, можливо, якісь технології, станки, виробництво, ми це починаємо у нас виробляти, а його знищують, наприклад, "Кинжалами" або якоюсь іншою балістичною ракетою. Крім Patriot, нам не передавали й інші технології. Нам не передавали, наприклад, розвідувальні дрони великого радіусу дії, які ми також просили багато разів. Так, вони у нас літають, Пентагон нам передає якусь розвідувальну інформацію, але самі дрони ні. Бо якщо цей дрон буде збитий на нашій території, то він може потрапити не в ті руки, він може потрапити до росіян чи китайців.
"Росії не вистачає грошей, щоб винаймати таку кількість людей, яка їм потрібна"
Андрій Єрмак нещодавно заявив, що переговори з Росією можливі тільки тоді, коли в неї не буде ресурсів продовжувати війну. А один із них, як я розумію, це мобілізаційний ресурс. Що ви думаєте про це?
Коли ми кажемо мобілізаційний ресурс – це тільки люди, то я з цим не згоден. Бо кожна людина, яка мобілізується в Росії, а в них йде прихована мобілізація, йдуть до нас на контракті і їм всім платять доволі величезні суми. Все залежить від регіону. В найбільш "дорогих" регіонах вони платять 5 млн рублів. Це приблизно 2,5 млн грн. Це величезна сума і ці гроші треба десь брати. Після того йде мова про те, щоб їх взути, одягнути, нагодувати, дати зброю. Також мова йде про величезну кількість бронетехніки, яку треба постійно відправляти на фронт. Про величезну кількість палива. Так, у них своя нафта, але це все одно гроші. Тому економіка також дуже важлива з цієї точки зору. І навіть, якщо у них залишаться люди, їм все одно потрібні будуть гроші. І як не дивно, у них уже почались просто величезні проблеми з економікою. У них зараз облікова ставка 21%. У нас, нагадаю, 13,5%. Ми менша країна, в нас набагато менша економіка. Але у них почалась така річ як інфляційна спіраль. Це коли вже немає ніяких методів для зупинки інфляції. Тому більше ймовірно не те, що закінчиться люди, бо людей в них багато. Плюс вони зараз запроторили північно-корейців. Їх там всього-на-всього 11 тисяч. З урахуванням контингенту приблизно у пів мільйона російської армії, який є на нашій території, це 2%. Це на рівні статистичної похибки, поки що. Але це свідчить про те, що людей у них вже не вистачає. А в перекладі на людську мову – грошей на те, щоб винаймати таку кількість людей, яка їм потрібна. І вони йдуть туди, де більш дешеві ці людські ресурси. Тому більш ймовірно те, що в них закінчаться гроші.
