Ілюстративне фото: wikimedia.org
"Це не вперше, коли такі речі відбуваються"
Президент Зеленський до Дня дипломатичної служби здійснив небачені кадрові перестановки у дипломатичному конкурсі. Змінено більше трьох десятків послів. Є призначення, які викликають у вас спротив?
Однозначно. Але перед тим, як відповісти на це питання, хотіла би зазначити наступне. Наскільки я розумію, частина тих прізвищ, які вже були озвучені, ще не отримали агремани. Тобто погодження країни перебування, країни, в яку вони мали би поїхати послами. Частина послів, яких зараз нібито мають відкликати, дізнаються про це з медіа. Я вважаю, що це абсолютно неприпустима практика з боку глави держави, з боку навіть нового очільника Міністерства закордонних справ України. Це не вперше, коли такі речі відбуваються, але це теж неприпустимо.
Я пригадую, коли в лютому було звільнення низки військових, командувач ООС, генерал Наєв сказав, якщо я дізнався про своє звільнення так само.
Віктор Хоренко, керівник ССО теж дізнався з медіа про те, що його зняли тоді з посади. Тому дійсно це не перша практика, але це неприпустима практика взагалі в державній службі, в державній машині, якщо ми говоримо про інституції, якщо ми говоримо справді про європейську інтеграцію чи євроатлантичну інтеграцію. Тому що так це не має відбуватися.
"Це правильно, що можуть бути політичні призначення"
Виходить, якщо призначений указом президента посол ще не одержав агреман, то ми ставимо наших потенційних партнерів перед фактом – погоджуйтеся на призначення. Так?
Так, це теж абсолютно неприпустима практика у міжнародних взаєминах і теж дуже незручна історія у взаєминах з різними країнами, з якими ми розраховуємо на дружні, партнерські чи просто нормальні конструктивні взаємини. Тому що в цьому переліку є різні країни. Хтось належить до тих, хто позиціонує себе як великий друг України, хтось належить до більш нейтральних країн тощо. Тому я вважаю, що це все так зване перезавантаження носить шлейф піару, це перше. Друге, поряд із потенційно якісними призначеннями, це все розбавлено якимось незрозумілим набором кандидатур, чи то вже затверджених послів, які, як на мене, не мали би бути частиною дипломатичної команди України, особливо, в такий час надзвичайних випробувань і потреби до якості кожного призначення на будь-яку країну.
Наприклад, я дивлюся на пані Ольгу Селих, чи як її звати, яка нібито пройшла цей конкурс на посаду посла. Мені вже тоді видавалося, коли пан Кулеба оголосив ці конкурси, що це не зовсім коректний підхід взагалі до підбору кадрів. І я навіть не належу до тих, хто вважає, що політичні призначення не можуть бути частиною призначень. Це правильно, що можуть бути політичні призначення. Але на політичні призначення в країн переважно практика така, що це ті люди, які, наприклад, займали якісь серйозні посади вже на рівні держави, мають управлінський досвід, а поряд із тим мають якесь розуміння тієї чи іншої країни, регіону чи напрямку і можуть прислужитися якраз в тій чи іншій країні. Так от, ця пані ні тим, ні іншим невідома. І як на мене, це дуже-дуже дивний вибір.
Потім я чую, що якихось бізнесменів починають призначати. На посла у Норвегії якогось пана Гавриша, який нібито відомий якимись знаннями в газовій царині і це чомусь йому має допомогти безпосередньо у Норвегії. Як на мене, це та країна з якою нам дійсно потрібно розвивати таке стратегічне партнерство, яке набагато ширше за нафту і газ. І яке мало би базуватися на ціннісній якійсь основі. Тому я просто обурена тою інформацією. Вона на даний момент не є остаточно підтвердженою. Але, наприклад, посла у Німеччині Олексія Макеєва, який є професійним кадровим дипломатом з величезним досвідом, з надзвичайно позитивним сприйняттям у країні перебування, із височенною спроможністю досягати результату і дійсно показувати результат, нібито мають відкликати з посади і замінити. Він не так давно був призначений на цю посаду. Тобто це абсурд, як на мене. Тим більше зараз, коли ми бачимо, що в Німеччині політичний процес, виборчий процес. Для будь-кого з послів потрібен буде час, щоб зайти в це політичне поле, котре зараз теж проходить повні пертурбації всередині Німеччини. Країна готується до виборів, там точно буде новий уряд, там точно буде зміна політичного керівництва і на цьому тлі змінювати якісну, професійну людину на чолі цієї місії… Я вважаю, що це шкідництво, просто державне шкідництво височенного гатунку. І як на мене, це ті речі, на які міністр закордонних справ не мав би погоджуватися. Тим більше, що на чолі МЗС сьогодні фаховий дипломат. І хотілося би мені розраховувати на те, що він відстоював би дипломатичні кадри. Але видно всі рішення таки ухвалюються безпосередньо тільки на Банковій.
Українська місії в НАТО
Представництво України в НАТО очолить відома експертка Альона Гетьманчук. Що може дати нам така заміна кадрового дипломата на людину з-поза меж МЗС?
Мені щиро хотілося б, щоби Альоні Гетьманчук дійсно вдалося, стаючи на чолі нашої місії в НАТО, стати тою людиною, за якої нам вдасться прорвати цю скляну стелю невідворотності нашого вступу, який ніяк не реалізується у запрошення України до Альянсу. Тому щиро зичу Альоні успіху. Але мені видається, що такі окремі кілька призначень, якими можна було би тішитися, як наприклад, Альона чи кадровий дипломат Олександр Щерба, який знову призначений послом тепер у Південно-Африканську республіку, на тлі цих окремих позитивів, ми бачимо й ті негативи, про які ми вже почали розмовляти. І це, мені видається, таке якраз намагання позитивами затьмарити ці всі якісь дивні оборудки з призначеннями, як на мене, потенційно некомпетентних людей на важливі посади.
Іванна Климпуш-Цинцадзе. Фото: facebook/ivanna.klympushtsintsadze
"Я не бачу іншої надійної гарантії безпеки України, окрім членства в НАТО"
За кілька тижнів Дональд Трамп вступить у повноваження президента, але він досі не розповів деталі свого плану завершення війни, а в заявах його оточення, мабуть, єдиний спільний пункт – відкладення членства України в НАТО. На ваш погляд, контроверсія тут є, немає чи нам не обов'язково бути в НАТО, а достатньо серйозних гарантій від низки країн, передусім від США?
Я не бачу іншої серйозної надійної гарантії безпеки України, окрім членства в НАТО. І я вважаю, що це є не тільки гарантією безпеки для нас, для України, а це є гарантією безпеки для всього європейського континенту. І якщо після завершення цієї війни Україна не буде частиною Північноатлантичного альянсу, то це буде означати, що Путін і далі буде вважати, що це є потенційно "розмінною монетою". Саме тому, що немає цього чіткого сигналу від Альянсу стосовно того, що це питання не до обговорення ні в якому форматі поза взаєминами між Україною і Альянсом. Саме через те, я думаю, що і відбуваються додаткові підвищення ставок в цьому ключі і намагання не допустити Україну до членства в Альянсі. І звичайно, це дуже турбує, що різними голосами нової американської адміністрації це десь прослизає. Офіційно цього не було заявлено. Але ці всі плани, нібито, витоки, які були оприлюднені в пресі, вони дають якраз такий сигнал. Але, з іншого боку, ми теж маємо пам'ятати, що багато речей видавалися абсолютно нереальними для України на початку повномасштабного вторгнення. Починаючи від неможливості надання зброї багатьма країнами країні, яка перебуває у війні, до серйозних постачань зброї і завершуючи нашим запрошенням до перемовин про членство з Європейським Союзом. Ці всі речі вже стали історією. Тому я би не опускала рук і працювала би на різних щаблях далі. І на найвищому щаблі, і на рівні парламентської, громадської дипломатії треба працювати над запрошенням України до НАТО.
"Це достатньо реалістичні цілі"
Ще одна наша стратегічна мета – Європейська інтеграція. Начебто темпи непогані, більше того, на наступний рік оголошена амбітна мета – відкрити всі переговорні кластери. Це реально?
Мені би дуже хотілося, щоби ми від українських високопосадовців чули реалістичні рамки, закладали реалістичні очікування в українському суспільстві і не творили міфів, які можуть, на жаль, вдарити потім бумерангом і по настроях серед громадян України, і настроях щодо того, як нас сприймають з боку країн-членів Євросоюзу. Ми всі активно включилися в процес того, щоби за час головування Польщі було відкрито до перемовин кластер "Основи.." – це перший і найважливіший розділ, який включає кілька глав. І потенційно Євросоюз готовий розглядати можливість відкриття шостого кластеру – це про спільну зовнішню і спільну безпекову політику. І, як на мене, це достатньо реалістичні цілі, які ми перед собою поставили. Ми взаємодіємо з багатьма колегами і на парламентському, і на виконавчому рівні. І думаю, що нам це мало би вдатися.
А щодо того, щоби відкрити всі розділи. Як на мене, це некоректна планка для нас. Чому? Через те, що Україна мала би дуже чітко отримати всі відповіді на проведені оцінки. Маю на увазі цей скринінг, який зараз відбувається. Скринінг оцінки відповідності нашого законодавства, наших процедур, стану економіки в різних царинах від Європейського Союзу. А ми будемо продовжувати ці оцінки до кінця 25-го року. А без отримання оцінок ми не можемо рухатися далі по відкриттю будь-якого кластера. І це не в наших інтересах. Нам треба так само чітко розуміти, які наші пріоритети, де ми будемо просити перехідні періоди, чому, наскільки той чи інший сектор економіки для нас є принципово важливим і де ми можемо поступитися, а де ні.
Редакція не несе відповідальності за зміст висловлених думок гостями студії і може публікувати статті, не поділяючи точку зору гостя програми.
ЗГАДАНІ В ЦЬОМУ ІНТЕРВ'Ю ОСОБИ МАЮТЬ ЗМОГУ ВИСЛОВИТИ СВОЮ ДУМКУ ЩОДО ОЦІНОК ГОЛОВИ КОМІТЕТУ ВРУ З ПИТАНЬ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ З ЄВРОСОЮЗОМ, ЧЛЕНКИНЕЮ ДЕПУТАТСЬКОЇ ФРАКЦІЇ ПАРТІЇ "ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ" ІВАННИ КЛИМПУШ-ЦИНЦАДЗЕ В ЕТЕРІ УКРАЇНСЬКОГО РАДІО.