24-те засідання у форматі "Рамштайн". Ілюстративне фото: facebook/rustemumerov.ua
Посилення ППО і довгострокова допомога
Сьогодні відбудеться 25-те засідання у форматі "Рамштайн". Це остання зустріч в такому форматі за каденції президента США Джо Байдена. Що відомо про зміст сьогоднішньої події, чого нам від неї чекати?
Інформація була стосовно того, що буде розглядатися. Будуть торкатися, очевидно, систем ППО, тобто підсилення цієї протиповітряної парасолі. Вона нам вкрай необхідна, ми це чудово розуміємо, оскільки ворог загрожує авіаційними ударами, ракетними ударами по енергетиці, зокрема. Також були повідомлення про те, що Пентагон спланує довгострокову допомогу до 27-го року. Це очевидно на основі програм, які торкаються довгострокових контрактів, що укладалися в рамках американської допомоги нам. Тобто ті контракти, які розраховані на місяці та роки. Вони будуть продовжуватися, оскільки це контракти і я не думаю, що Дональд Трамп, коли юридично обійме посаду, буде робити щось, щоб ці контракти скасувати.
"Контракт є контракт"
Але є думка, що так, зброю будуть виробляти, але відсилати її не Україну, а в інші куточки світу, де також є в ній потреба. Що ви про це скажете?
Якщо контракт передбачає зброю для України і там це прописано, то чого б вона відсилалася кудись? Контракт є контракт. Це свята історія.
"Є різні програми допомоги від США"
Зараз йдеться про допомогу до 27-го року. Раніше у нас були такі довготермінові контракти і плани чи це вперше на "Рамштайні" йтиметься про таку середньострокову перспективу?
На мій погляд, так питання не можна ставити, були вони раніше, чи ні. Ці контракти укладалися протягом цих років і вони стосувалися довгострокових перспектив. Ми ж знаємо, що є різні програми допомоги від США. Перше – це ті програми, які даються тут і зараз. А друге – це ті контракти і пункти, які стосувалися довгострокових планів. Тобто вони були. І зараз ми очевидно ведемо розмову про те, що вони будуть розплановані до 27-го року. Далі, після 27-го року, невідомо, що буде.
"Атмосфера незрозумілості"
Засновник Brussels Freedom Hub Роланд Фройденштейн каже про те, що загалом на цьому засіданні в форматі "Рамштайн" пануватиме не надто оптимістичний настрій. Його учасники координуватимуть останню партію поставок зброї зі США та, можливо, деяких інших країн. Але ніхто не може передбачити, що вирішить Трамп. Ви погоджуєтеся з його настроєм?
Ллойд Остін точно востаннє буде це засідання проводити, оскільки ім'я нового очільника Пентагону вже відоме. І Остін абсолютно точно буде востаннє на цьому засіданні. Стосовно майбутнього цього формату. Він під сумнівом насправді. Тобто невідомо, які рішення буде ухвалювати Дональд Трамп. Так само невідомо, які будуть пакети допомоги, чи вони взагалі будуть. Адже ми знаємо, що певна сума, яка була розрахована для допомоги Україні, переходить до адміністрації Трампа. Як вона буде далі розподілятися і чи взагалі буде розподілятися – це велике питання. Тобто доля цих короткострокових пакетів, які нам надає Пентагон, зокрема на 500 млн доларів, про який ми можемо почути сьогодні, насправді під питанням. Бо як це буде вирішувати Дональд Трамп, невідомо. Ми можемо бути позбавлені цих пакетів допомоги, які перекривали наші поточні потреби. А може й не будемо позбавлені, це теж незрозуміло. Тому ця атмосфера незрозумілості, яка є у зв'язку із тим, що Дональд Трамп стане президентом і невідомо, що він буде робити далі, зараз присутня.
"Є речі, які постачаються лише від США"
У Брюсселі майбутнє "Рамштайну" почали обговорювати ще за пів року до президентських перегонів у США і міркували над тим, щоби частину функції передати НАТО, зокрема, щодо контролю виконання наданих Україні обіцянок щодо постачань зброї. Для цього створили навіть окрему місію – NATO Security Assistance and Training for Ukraine (NSATU) у німецькому Вісбадені. Що відомо про цю ініціативу і наскільки НАТО може повною мірою перебрати на себе ці функції?
Тут повертаємося до того, хто цю групу започаткував. Була ініціатива США і ключову роль грав Ллойд Остін. Тобто, якщо ми зараз уявимо, що США, грубо кажучи, "відвалюється" і не будуть допомагати Україні в тому форматі, який був, маю на увазі, передусім, пакети, які давалися для виконання поточних потреб, то відповідно, ніхто не зможе замінити США. Тобто ця допомога в якийсь спосіб буде трансформована. Можливо, вона буде меншою. Можливо, вдасться якось домовитися, щоб інші країни давали більше, ніж вони дають зараз. Але і тут зараз оптимізму не дуже багато, оскільки на цей рік, зокрема, в Німеччині передбачені вдвічі менші масштаби допомоги. Торік було 8 млрд євро, тепер кажуть, що буде 4 млрд євро. Тому поки не відомо в який спосіб буде вирішуватися це питання в рамках збільшення можливостей різних країн, які допомагають Україні. Але є речі, які постачаються лише від США. Наприклад, ATACMS для систем HIMARS – це озброєння від США. А стосовно організаційних моментів, то так, можливо, навіть НАТО і перехопить цей формат "Рамштайн" і буде його контролювати, організовувати.
"Європа намагається підвищувати свою роль"
Чи зможуть європейці компенсувати ту допомогу зі США, яка може скоротитися, чи вони все-таки взоруватимуть на Сполучені Штати і зменшуватимуть і свою допомогу? Які тенденції зараз простежуються?
Ми зараз бачимо, що Європа намагається все ж таки підвищувати свою роль. Це є. А що може бути? Давайте згадаємо початок минулого року. Більша частина допомоги Україні, навіть на початок минулого року, відносилася все-таки до Європи. В загальному сенсі – фінансовому і матеріальному. Але коли торік, через політичні проблеми у США, допомоги від Сполучених Штатів не було взагалі ніякої, то пам'ятаємо, чим все закінчилося на фронті. Зараз цього не буде. Готовність є, Європа збільшує можливості. Збільшуються можливості щодо виробництва боєприпасів, фінансується український ВПК європейськими країнами, зокрема, знаємо про датську ініціативу. Маємо більше безпілотників, більше всього. Але якщо США не буде, то так чи інакше якийсь неприємний ефект буде. Яким він буде? Подивимося. По-перше, ми не знаємо, чи США відмовляються надавати нам допомогу в рамках тих асигнувань, що залишилися. Ми не знаємо якою вона буде взагалі. Не знаємо поведінки Дональда Трампа. Ми багато чого зараз не знаємо.
Денис Попович. Фото з особистого архіву
Просування наших військ на Курщині має тактичний характер
Очевидно, що для нашої позиції на міжнародній мапі дуже важливо те, що відбувається у Курській області. Наприклад, полковник армії Великої Британії у відставці Геміш де Бреттон-Гордон вважає, що Курська область може стати початком кінця для Путіна у 2025 році, бо російський фронт під Курськом виглядає дуже хитким. Що ви можете сказати про цю думку і загалом про ситуацію на Курщині?
Це думка британського військового і, очевидно, варто було б спитати його, що він мав на увазі. Але це хороша історія. Було б здорово, якби Курська область справді стала кінцем для Володимира Путіна. А те, що відбувається зараз – нові наступальні дії української армії на Курщині почалися 5 січня, зараз вже 9-те, і поки що можемо сказати, що просування мають тактичний характер з боку наших військ. Це те, що відомо на сьогоднішній день. Тобто сказати, що ми там маємо якісь довгострокові цілі і глибокі наміри я поки що не можу. Немає для цього відповідної інформації.
Зону контролю над російськими територіями необхідно розширювати
За повідомленням прес-офіцера тимчасової військової комендатури на території РФ Олексія Дмитрашківського, Росія дуже активізувала обстріли міста Суджа та прилеглих до нього сіл і тепер росіяни на собі відчувають всю "хоробрість" власної армії. Наскільки утримання цієї території є для нас вагомим козирем під час потенційних майбутніх переговорів?
Скажу дуже коротко. Набагато краще утримувати територію ворога на момент початку перемовин і торгуватися, маючи в кишені цей козир, ніж його не мати. Ніж прийти до ситуації, коли ми будемо змушені торгуватися щодо миру лише в обмін нашої території. Тому територію контролю в Російській Федерації необхідно розширювати всіляко. І на мій погляд, не лише за рахунок Курської області, а й за рахунок інших областей. Тобто в мене є потаємні сподівання, що це відволікаючий удар, а основний удар буде завданий на іншому напрямку – десь на Бєлгородщині чи Брянщині для того, щоб ми могли розширити зону контролю над російськими територіями. Тоді цей козир буде вагоміший.
"Дуже важко насправді, але армія стоїть"
Очільник ГУР Кирило Буданов рік тому передбачав, що 24-й рік буде досить складним, але 2025-й має принести більше позитивних новин. На чому, на ваш погляд, ґрунтуються ці заяви і чи ви поділяєте таку думку?
Буданов казав про те, що буде важко, але катастрофи не станеться. Приблизно так із кількох його інтерв'ю можна було звести коментар ситуації. Тут важко не погодитись. Було дуже важко насправді, але армія стоїть, а ворог, якщо й порахувати, то недалеко. Фактично зараз бої тривають у межах Донецької області, як і раніше. Що є підставою для оптимізму Кирила Буданова? На мій погляд, можна виділити економічну ситуацію в Російській Федерації, яка не є для них нормальною і хорошою. Там є цікавий маркер – це поступове введення продовольчих карток. Принаймні в трьох регіонах – Камчатка, Хакасія і Калінінград, де наприкінці минулого року йшла мова про ведення продуктових карток. Що таке продуктивні картки ми з вами чудово розуміємо. Це ознаки дефіциту. А ознаки дефіциту в економіці – це краще свідчення того, що у них проблеми.
