Один із багатьох успішних ударів українськими дронами по російських НПЗ – у місті Самара. Фото: тг-канал ASTRA
Ракетний удар з боку Росії був менш масований саме тому
Наскільки дошкульними для ворога є удари по нафтопереробних заводах на території Росії? Дехто стверджує, що нібито це "комарині укуси".
Я завжди наводжу приклад "Енгельсу". На позаминулому тижні був останній ракетний удар по території України з літаків стратегічної авіації РФ, і тоді використовувався лише аеродром "Оленья". Російський аеродром "Енгельс", на якому вже тоді палала нафтобаза, яка забезпечувала паливом стратегічну авіацію РФ, яка базується на цьому аеродромі, не використовувався, тобто літаки з нього не стартували. І наголошую, що на той час вже було уражено автобазу, яка забезпечує цей аеродром авіаційним паливом. І це відповідь на питання, як дошкуляють ці удари росіянам. Уявіть собі, якби злітали літаки ще із "Енгельсу". Ясна річ, що тоді удар по Україні був би більш масований, тоді було б більше проблем від цього удару. Принаймні в Києві світло не вимикали. Удар не був настільки відчутним, як це могло б відбутися раніше. Безумовно, ми не маємо права забувати про роботу нашої ППО, але ми бачимо, що він був менш масований. Я впевнений, що це відбулося саме тому, що було уражено нафтобазу на Енгельсі. Це приклад того, як такі удари можуть мати вплив на ведення Росією бойових дій.
А взагалі не варто забувати, що паливо – це кров війни. Ясна річ, що армія в останню чергу буде відчувати нестачу паливно-мастильних матеріалів через удари по нафтопереробних заводах, але збільшується вартість бензину, дизелю тощо. Крім того, Російська Федерація заробляє на експорті цих матеріалів. І нафтопереробна галузь – це також одне з ключових джерел наповнення військового бюджету РФ.
Системність ударів
Що відбулося, чому в Україні зросли технічні можливості бити по російській нафтопереробній системі?
По низці НПЗ завдавалися повторні удари. І по рязанському НПЗ, і по нафтобазі в Енгельсі, і по інших заводах. Тобто, вони були спрямовані в такий спосіб, щоб максимально вразити цілі й повністю вивести з ладу ті ж, наприклад, НПЗ. Крім того, торік теж завдавалися удари по території Російської Федерації, по цих НПЗ, але тоді вражалися відповідні установки переробки нафти. Тобто, вони були більш точкові. А зараз бачимо, що вони спрямовані для того, щоб знищити самі НПЗ. Тобто, це не точкові удари по якомусь окремому важливому об'єкту на цьому НПЗ, через ураження якого може бути призупинений процес нафтопереробки. Це удар для того, щоб вивести з ладу завод. З усіма його резервуарами, устаткуваннями тощо. Це те, що відрізняє удари, які були того року, від ударів, які зараз є. Це свідчить про можливості збільшення наших засобів ураження, що ми можемо їх масштабувати, про те, що в нас стало більше безпілотників, а удари в глибину Російської Федерації наразі ведуться саме безпілотниками. У нас стало, очевидно, більше можливостей для виробництва подібних стратегічних безпілотників, які ми можемо виробляти у великих кількостях.
Чому була перерва, мені зараз важко судити. Може, бути кілька причин, одна з яких може полягати в накопиченні засобів ураження. Друга причина може полягати в геополітичному вимірі. Ми зараз чуємо про те, що Дональд Трамп хоче накласти більше санкцій на Російську Федерацію в економічній сфері. Можливо, ми хочемо в такий спосіб допомогти, щоб санкції в юридичному плані, які можуть бути накладені, підтримувалися і в фізичному плані. Тим паче, що ми бачимо, що адміністрація попереднього президента США Джо Байдена завдала удару в останні дні своєї каденції саме по нафтопереробній галузі Росії. Очевидно, ми зараз хочемо підтримати ці удари в такий спосіб.
.jpg)
Денис Попович. Фото з особистого архіву
У Росії не вистачає комплексів ППО
Росія насправді не дуже готова відбивати українські атаки, так?
Протиповітряна оборона росіян осередками розташована. Ще за часів Радянського Союзу поставало питання, як можна забезпечити суцільну протиповітряну парасольку, щоб вона прикривала всю територію Радянського Союзу. І це було дуже важко зробити. І були приклади, коли вона прорвалася в доволі простий спосіб, і це свідчило про те, що протиповітряна оборона не є суцільною в Російському Союзі. А в Російській Федерації тим паче. Це величезна територія. Система протиповітряної оборони зараз концентрована довкола Москви, а також для прикриття лінії фронту прифронтових регіонів, а також окупованої території Автономної Республіки Крим. А для того, щоб прикривати стратегічну глибину Росії, фізично не вистачає комплексів ППО.
Таку проблему відчуваємо зараз і на території України. Ми теж не можемо прикрити повністю територію України від ударів з боку Російської Федерації. І постійно це питання поурушується, і постійно ми просимо наших партнерів нам допомогти і дати більше зенітно-ракетних комплексів, щоб ми могли прикрити все небо України над максимальною територією. Тож в Україні є такі проблеми, яка набагато менша, ніж у Російської Федерації. Що ж тепер казати про Росію?
"Падіння уламків" і невдоволення серед росіян
Наскільки є болючими у соціально-політичному вимірі ці удари Збройних Сил по об'єктах в глибині Росії, не в зоні безпосередньо так званої "СВО"?
Ці визначення, які вони використовують, як-то "не в зоні СВО, падіння уламків", свідчать про те, що вони хочуть приховати, відбувається боязка позиція. Вони постійно кажуть, що "СВО" відбувається за планом і всі цілі будуть досягнуті, але треба було б визнати, що в цьому плані "СВО" мав бути передбачений варіант, коли уламки вражають об'єкт на території Російської Федерації. Цього вони визнати не можуть, і саме тому вони в такий спосіб приховують ці факти. Це зайве свідчить про те, що вони хочуть зменшити резонанс від цих ударів. Але питання у росіян виникають, про них можна прочитати на їхніх пабліках, зокрема, чому відбувається так, що ці удари завдаються? Чи призведуть ці питання до інших подій? Чи буде накопичене невдоволення і чи виллється воно у вихід на вулиці? На мій погляд, я б на це поки що не розраховував.
