Ziferblat: Нацвідбір є місцем перевірки професійних навичок, де ти вчишся працювати під шаленим тиском

Ziferblat: Нацвідбір є місцем перевірки професійних навичок, де ти вчишся працювати під шаленим тиском

Під номером дев'ять у фіналі Національного відбору на Євробачення 2025 виступить гурт Ziferblat. Його 10 років тому заснували брати-близнюки: соліст Данило Лещинський та гітарист Валентин Лещинський, згодом до них приєднався барабанщик Федір Ходаков.

Свій дебютний альбом учасники колективу випустили у 2023 році, після чого отримали відзнаку "Найкращі нові імена альтернативної музики" від незалежної премії "Музвар". У тому ж році їхню творчість відзначили одразу трьома номінаціями на Megogo Music Awards: "Альтернативний інді-артист року", "Кліп року" та "Альбом року".

Ziferblat посів друге місце у Нацвідборі на Євробачення 2024 з піснею Place I Call Home, а цього року гурт знову змагається за право представляти Україну на пісенному конкурсі у Швейцарії з піснею Bird of Pray — емоційною рефлексією на сучасні українські реалії, у якій переплітаються біль втрат, туга за домом і віра у майбутнє. Центральний символ композиції — пташка, що уособлює свободу, відродження та очікування змін.

 

Фото: Пресслужба гурту Ziferblat 

Участь у Національному відборі є для нас місцем досвіду та перевірки своїх професійних навичок

В ефірі шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь учасники гурту Ziferblat Данило Лещинський та Федір Ходаков розповіли ведучій Анні Заклецькій про натхнення, символіку пісні Bird of Pray та досвід участі у Нацвідборі.

Національний відбір на "Євробачення-2024" став для гурту Ziferblat важливим етапом, який приніс не лише нових шанувальників, а й додав упевненості у власних силах, тож рішення знову взяти участь у відборі було усвідомленим.

Федір: Минулорічна участь у відборі нас точно не розчарувала — навпаки, це був шалений, крутий досвід для нас. Ми отримали багато нових шанувальників і почали більше вірити у свої сили. Тому рішення знову брати участь було абсолютно свідомим. Дехто жартує, що це вже наша третя спроба, але перша була ще три роки тому, і тоді ми навіть не дійшли до півфіналу, тому цей етап ми не рахуємо. Цього разу, як би це банально не звучало,  ми просто хочемо закрити гештальт.

Для мене особисто конкурс Євробачення — це більше про фінал, коли вже можна побачити всіх представників країн, оцінити їхні виступи. А ось хлопці — фанати конкурсу з дитинства. І я потроху теж стаю його фанатом, і розумію, що це не просто політичний конкурс, як дехто вважає, а в ньому є багато музичного. Артисти викладаються на максимум, щоб створити шедевральну за всіма форматами пісню: номер, музика, слова, образи. Це цікава подія, тому брати в ній участь і представляти Україну — це честь.

Данило: Я люблю цю подію, бо виріс на ній, вона завжди щось мені давала. Це не означає, що я виріс на Євробаченні та завдяки йому полюбив музику, — ні, я був зовсім з іншої стихії: слухав академічну музику з дитинства. Але Євробачення дитині дає розуміння, що треба бути більш різноманітним, не варто бути заштореним, а треба любити різний спектр музики. Воно допомогло мені бути різностороннім — для музиканта це важливо: у молодості, коли тобі 25-30 років і ти ще тримаєш у собі максималізм, музика, яку ти пишеш, може здаватися різноманітною. Але для того, щоб зберегти різноманітність до старості — а це вдається не кожному — треба бути різностороннім із самого дитинства. Це допомагає не старіти душею, і ти не перетворюєшся на сварливого дідугана, а бачиш життя багатогранним. Євробачення мені в цьому дуже допомагало. На відміну від класичної музики, в конкурсі представлено більше попмузики, структурованої не за класично-академічною гармонією. 

У дитинстві ми дивилися "Гаррі Поттера" і хотіли бути чаклунами з Гоґвортсу. Дивилися "Людину-павука" і мріяли, щоб нас вкусив той самий павук, аби навчитися пускати павутину. Так само і з Євробаченням. Якщо ти дивився цей конкурс з дитинства, так само як Чемпіонат світу з футболу, і бачив, як грає Шевченко, — ти мріяв стати футболістом. У моєму випадку футболістом не склалося — через зріст і деякі інші моменти. Але якщо я дивився цей Чемпіонат світу чи Європи по футболу, дивився Євробачення і, звісно, якщо я став музикантом, то хочу бути не лише глядачем за екраном, а й учасником цієї великої сцени.

В Ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь учасники гурту Ziferblat розповіли Олександру Стасову про те, яке значення для них має участь у Національному відборі на Євробачення:

"Участь у Національному відборі є для нас місцем досвіду, місцем перевірки своїх професійних навичок, місце, де ти вчишся працювати під шаленим тиском. Це має величезний вплив на становлення нас, як особистостей. І ми не можемо упускати шанс вчитися та користуватися такою можливістю продемонструвати свій потенціал".

Процес створення пісні Bird of Pray був одним із найскладніших у нашій історії

Данило Лещинський та Федір Ходаков також розповіли про те, що символізує пісня Bird of Pray, з якою гурт бере участь у Нацвідборі, і який сенс вкладено в текст, автором якого став гітарист гурту Валентин Лещинський, брат-близнюк Данила.

Данило: Цю пісню написав мій брат Валентин. Минулого року автором композиції для відбору був я, а цього разу Валентин повністю створив трек — і музично, і текстово, і за змістом. Коли ми говоримо про її меседж, атмосферу та історію, я можу ділитися лише власними відчуттями, адже не я є автором. Як слухач, я можу оцінити те, що почув.

Ця пісня — рефлексія на те, у чому ми живемо. Вона побудована циклічно й розповідає історію одного дня, в якому ми живемо у темні часи — від його початку і до кінця. І вона показує, що, навіть у темряві ми не маємо забувати звертатися до світла. Як казав Дамблдор.

Лейтмотив цієї пісні — пташка як символ. Вона залітає до нас у будинок (якщо уважно слухати текст), вітається з нами, а потім летить у майбутнє — бажано світле. Вона намагається передати наші думки, біль і відчуття наступним поколінням. Тобто це циклічність життя: один день, одна історія. Цю пісню треба проживати емоційно, послухати її від початку до кінця і зрозуміти її емоційний зміст, бо не все можна пояснити словами. Звичайно, вона про наше життя зараз. Це рефлексія мого брата на останні три роки — на те, що з нами відбувається. Але головний мотив — це прагнення свободи та боротьби за неї. Можливо, звучить трохи шаблонно, але мені подобається, коли в простоті є правда.

Федір: У мене ця пташка асоціюється з феніксом, який згорає, але перероджується і повстає з попелу. Це така рефлексія на те, що з нами відбувається. Це надія на світле майбутнє і послання новим поколінням: щоб вони слухали цю пісню і відчували, як ми на це дивились і про що хотіли написати музику.

"Процес створення пісні був одним із найскладніших у нашій історії. Записувати перші демоверсії ми почали ще влітку, але нас не влаштовувало звучання. Ми не любимо несподіванок, тож нам хотілося почути навіть у демозапису фінальний кістяк, фінальний вигляд та звучання пісні. Варто сказати, що паралельно з цією піснею ми розробляли ще дві і врешті-решт мали вибрати між трьома треками. Це був ну дуже складний вибір, який ми зробили разом із нашою командою. Вибрана для конкурсу пісня була особлива тим, що занадто відрізнялася від минулорічної нашої заявки. Вона набагато більше розкриває місце, звідки ми родом. Це головне для такого конкурсу, як Євробачення", — розповіли музиканти в ефірі шоу "Селекція".


Фото: Валерія Мезенцева, Суспільне Мовлення

У нас нічого не відбувається випадково, усе зроблено так, як має звучати у ваших навушниках

Учасники гурту Ziferblat поділилися своїми думками про формулу переможних пісень на Євробаченні, складність роботи з різними жанрами та важливість індивідуальності в музиці. Виконавці також розповіли, чи існує, на їхню думку, формат Євробачення.

Данило: Якщо дивитися на конкурс загалом, у Євробачення сто відсотків є формат. Ми це чудово усвідомлюємо і враховуємо ці моменти,  тож не варто думати, що ми перебуваємо у якомусь власному світі ілюзій. Це не так. Але серед усталених кліше й шаблонів завжди потрібно залишати місце для свого життя і власного бачення. Зрештою, на конкурсі перемагають або отримують високі місця ті, хто вирізняється. Це можуть бути не лише денс-треки чи балади. Балада — це не просто слово. На перший погляд, може здаватися, що їх багато, що вони лунають щороку, але ж не всі виконавці можуть заспівати так, як Селін Діон My Heart Will Go On. Балада — це складно. Те саме можна сказати й про веселу пісню — писати у мажорі набагато важче, адже потрібно передати сентиментальну емоцію, коли все звучить весело. Це складно.

Данило та Федір в ефірі шоу "Вікенд нової музики" також розповіли про те, що робить їхню музику особливою, і чому глядачам варто підтримати їх своїм голосом у фіналі Нацвідбору.

Данило: Артисту завжди дуже складно говорити про себе. Ми вміємо розповідати музичні історії — і це важливо. Попри те, що комусь при першому прослуховуванні наша музика може здатися складною, якщо ви зануритеся в цей світ, сподіваюся, він вас вже не відпустить. Ще одна причина підтримати нас — це яскравість. Сірість і буденність нам невластиві, і саме за спектр кольорів, які ми створюємо, я б попросив проголосувати. А ще — ми музиканти й добре знаємо свою справу. У нас нічого не відбувається випадково, усе зроблено так, як має звучати у ваших навушниках.

Федір: Я вважаю, що у нас є унікальне звучання — як голосів, так і інструменталу. А ще нам не бракує сміливості: ми не переймаємося тим, хто і що скаже. Як ми бачимо, так і буде.

У фіналі Національного відбору на Євробачення, який відбудеться 8 лютого 2025 року, гурт Ziferblat виступить під номером 9. Цього року голосувати за улюбленого виконавця можна буде через застосунок "Дія" або за допомогою смс-голосування.

Редакторка текстової версії — Олена Кірста.

Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.