Фото: Анастасія Мантач, Суспільне Мовлення
Якщо ти погано тримаєшся на сцені, нічим хорошим це не закінчиться
Як на ваш фізичний стан вплинув Національний відбір на "Євробачення 2025"?
Даниїл Лещинський: За день до Національного відбору у нас був генеральний прогін, і тоді все було чудово — я співав, мені все подобалося. Але наступного дня голос раптово "злетів", і мені було складно, довелося боротися із собою. Тож на фізичний стан Нацвідбір безумовно вплинув. Адже це конкурс, який проходить у прямому ефірі з живим вокалом — основною силою артиста.
Федір Ходаков: Я не можу сказати, що тримався з останніх сил, але, здається, я відкрив у собі якусь нову суперсилу: раніше я ніколи не прокидався так рано і не відчував такої енергії. Наче хтось вживив у мене додаткову батарейку — я витримав і досі тримаюся.
Який перший звук ви видали одразу після того, як дізналися, що перемогли?
Федір Ходаков: Це було схоже на якийсь крик. Валя нас дуже сильно обійняв. Мені здається, що мене ніхто в житті так не обіймав!!
Даниїл Лещинський: Я довго сидів і рахував бали. Схема підрахунку не складна, але коли ти на адреналіні, цифри просто розпливаються перед очима, немов годинники Далі.
Ніяких криків насправді. Коли ти довго і планомірно до цього йдеш, ти знаєш, що для того, щоб це сталося, мають зійтися всі зірки. У якомусь сенсі іноді це навіть лотерея і ти до цього ставишся радше як до подарунка долі. Тому у мене особисто екзистенційно немає ейфорії чи особливої реакції. Це робота: хтось це отримає, а хтось — не отримає. Треба працювати далі. В такі моменти я часто дивлюсь на себе ніби збоку. Уявляю, що я не у своєму тілі, а десь поряд. Це допомагає не сприймати себе в той момент, і тоді відсутній егоїзм. Після Нацвідбору я прийшов додому, побачив свою собаку, яка зовсім не знає про Євробачення, і їй все одно який хазяїн до неї прийшов — переможець Національного відбору чи ні, вона однаково проситиме їсти й погратися. Інколи хотілося бути такою собакою.
Ви стали не лише переможцями цьогорічного Нацвідбору, а ще й мемом через підрахунки голосів. Набирає популярності тікток із Федором, де він сидить під час оголошення результатів і виглядає так, ніби порахував їх раніше за всіх і вже знає, хто переміг.
Федір Ходаков: Я зараз розчарую багатьох людей, які вподобали цей тікток, але в той момент у мене мозок відключився повністю. Тобто все, що я тоді відчував, це те, як у мене в грудях калатає серце. І я взагалі не думав про цифри. Я просто чекав, що скаже ведучий. Насправді це Валя був першою людиною, яка сказала: "Хлопці, ми перемогли!", а я відповів: "Зажди-но, не відволікай!", бо ще не міг у це повірити. Потім я вже подивився на цифри і все стало зрозуміло. Але на той момент мозок відключився, тому ця моя реакція, посмішка — це взагалі був такий істеричний прояв якийсь на всю цю атмосферу. Тобто — нарешті все закінчується, я просто посміхнувся, тому що мене переповнювали емоції.
Якщо повернутися до моменту перед виходом на сцену — які були емоції, хвилювання? Що відбувалося у вас в голові? Чи обговорювали перед виступом, як саме хочете його провести, що важливо не забути?
Даниїл Лещинський: Наші сцени Євробачення останні два роки Нацвідбору, на яких ми брали участь і бачили все зсередини, нагадували мені великий клуб на кшталт Stereo Plaza. Перед виступом у фіналі відбору я уявляв собі, що це такий концертний майданчик, мінівиступ: три хвилини, щоправда, без якихось саундчеків, репетицій перед тим. Тому це складніше, але нічим не відрізняється від напівживого виступу на концерті.
Федір Ходаков: Ми перевіряли апаратуру, я налаштовував радіосистему Даниїла, перевіряв гучність, заправляв дроти. Насправді виходили на сцену з абсолютним спокоєм. Мені здається, що ми завжди так виходимо на виступи. Хоча хвилювання, звісно, є, але воно має свою межу, адже ти все одно маєш бути впевненим у своєму виступі. Бо якщо ти погано тримаєшся на будь-якій сцені, нічим хорошим це не закінчиться.
Це був рівний відбір і перемогти у ньому міг кожен
Ви перебували у вирі всіх цих подій. Якщо говорити не лише про ваші враження, а й про інших артистів, які брали участь у відборі, хто вас здивував своїми емоціями, словами, поведінкою? Можливо, хтось розкрився по-новому?
Даниїл Лещинський: Я взагалі завжди люблю говорити про інших, бо про себе — дуже складно. Вважаю, що для нас найголовніша частина Євробачення — це Національний відбір, бо він створений для того, щоб просувати всередині країни український продукт.
Мій брат каже, що це був рівний відбір і перемогти у ньому міг кожен. А далі просто стаються доленосні речі. Я б хотів кожного учасника виділити окремо.
Федір Ходаков: Можемо почати з Влада Шерифа. Я вважаю, що у хлопця дуже класний голос та унікальний тембр.
Даниїл Лещинський: І ліричні пісні. Я люблю ліричні, балади.
Федір Ходаков: Також KRYLATA феноменально володіє голосом. Я вважаю, що вона одна із найкращих, хто заспівав. Хоча вокально, мені здається, я можу багатьох похвалити, адже володію абсолютним слухом і "лажі" з інтонуванням і потраплянням в ноти я чую ще більш детально. Наприклад, у Future Culture Даша теж має розкішний вокал. Ми знайомі з їхнім барабанщиком Андрієм. Він допомагав нам із аранжуванням.
%20Large.jpeg)
Фото: Валерія Мезенцева, Суспільне Мовлення
Даниїл Лещинський: Так, барабанщик Future Culture допомагав нам із деталями в треці Bird of Pray. Тобто, можна вважати, що якоюсь мірою це і його перемога, тож після фіналу Нацвідбору він не пішов з порожніми руками.
Також Абіє — дівчина, яку ми з братом пам'ятаємо ще з давніх часів, коли її ім'я з'являлося у пресрелізах невеликих музичних видань. Вона йде до своєї мети, тримається на сцені та передає меседж краще за всіх. Вона сильна людина і вміє боротися за справедливість.. А ще вона має класний голос і чудову пісню.
KHAYAT взагалі просто "тихохід". Тобто він увесь відбір тихенько ходив, я його навіть не завжди бачив, ми інколи навіть не встигали привітатися. А потім він вийшов на сцену і показав, що таке справжній живий виступ на сцені Євробачення: коли людина співає, танцює, володіє фізичною силою та вокальним духом.
MOLODI — це, на мою думку, була найхітовіша пісня зі всіх. Я спостерігаю за хлопцями вже пів року, навіть рік, і вони мають неймовірний ріст. У чомусь вони повторили наш шлях у торішньому відборі. Це чудові артисти з класною піснею. Наступного року нехай роблять як ми, і, можливо теж поїдуть на Євробачення.
Федір Ходаков: FIЇNKA ще хочу згадати. Вона — дуже харизматична людина.
Даниїл Лещинський: FIЇNKA демонструє наскільки наша культура мультифункціональна, багатожанрова, наскільки нарешті вона стала прийнятною по всій Україні, її люблять. Подивіться, вона отримала високі бали за результатами глядацького голосування. Журі, можливо, трошки замало поставили, як на мою думку, тому що її пісня хітова, а це теж дуже важливо.
ДК Енергетик — я просто фанат постпанку, особливо західного, Joy Division дуже люблю. І вони для мене — приклад того, як має звучати рок-музика в Україні, навіть постпанк. Я навіть не знаю як підбирати слова, тому що можливо вони не зовсім конкурсні для Євробачення, але для них дорога відкрита. Вони дуже стильні та класні.
Федір Ходаков: Головне, що ці хлопці ніким не прикидаються. Мені це дуже сподобалось. Вони такі, якими є, як в ефірі, так і поза сценою, коли просто спілкуєшся з ними в гримерці. Вони нікого не грають. Вони просто такі, як є — дуже прості та щирі хлопці.
Даниїл Лещинський: Також ще хотів сказати за Машу Кондратенко — це особлива артистка в Україні. Вона дуалістична. Її знають і за воєнними хітами, які важливі для всієї України. Тепер її можуть пізнати як справжню музикантку і справжню артистку. Вона була б гідною представницею України на Євробаченні. Я знаю, як сильно вона цього хотіла. Ми говорили, і я пояснював, що насправді це просто лотерея. Тобто, вона так само заслуговувала на перемогу. І вона готова до цього. У неї дуже сильний вокал і одна з найбільш атмосферних пісень цього відбору — поряд із KHAYAT. Це був справжній фільм і настрій. Справа не в приспівах чи у складній структурі, у цій пісні є історія та атмосфера, яку я відчував і ніби передивився якийсь меланхолійний фільм про якусь втрачену свідомість та сенси, які вона намагається нести. Це крута пісня, яка так само могла б представляти Україну. Ось такий рівний відбір.
Що було першим, що ви заґуґлили про Базель після перемоги?
Федір Ходаков: Я нічого ще не ґуґлив. Я тільки домовився з мамою, що вона приїде туди до нас в гості.
Даниїл Лещинський: Я теж поспілкувався зі своїми родичами, бо через повномасштабну війну я ніяк не можу побачитись зі своєю сестрою — вона живе в Німеччині. Можливо це якось дивно звучить, але це також і шанс побачити близьких. Він не у всіх є, звичайно. Це привілей, я це розумію, але я все одно радий, що він у мене з'явиться хоча б на кілька днів. Для мене це, можливо, навіть важливіше за Євробачення — побачити своїх близьких. Адже зараз я не маю такої можливості, на жаль.
А якщо говорити про реакції ваших рідних — чи були серед них такі, що вас здивували? Можливо, хтось відреагував несподівано?
Даниїл Лещинський: Тим, якими ми з братом стали, ми завдячуємо нашим батькам. Мій тато дуже специфічна людина, він компліменти так просто не роздає. так само як і мама. Якщо вона похвалила — значить, усе справді добре. Мій тато теж нас похвалив. Це було приємно. Він був дуже радий і пишався нами, і для мене це взагалі приємніше за всі схвальні відгуки, які можуть написати в інтернеті.
Федір Ходаков: У мене ситуація трохи інша — мене завжди хвалять, завжди розривається телефон від дзвінків мами, батька та всіх близьких. Навіть від знайомих отримую смс-ки. Після ефіру я відкрив телефон і зрозумів, що мені на це доведеться витратити десь тиждень часу. Я одразу зателефонував мамі, ми поспілкувалися. Вона мене підтримала і дуже зраділа, що ми нарешті побачимось.
%20Large.jpeg)
Фото: Валерія Мезенцева, Суспільне Мовлення
Ми будемо використовувати будь-яку можливість, щоб дивитися в очі європейському глядачеві й доносити їм правду про ситуацію в Україні
Чи залишиться ваша конкурсна пісня такою, як ми її чули у Нацвідборі? Чи будуть зміни? Якщо так, то які?
Даниїл Лещинський: Я ще не дуже добре знаю правила щодо змін у піснях, не впевнений, наскільки це можливо. Офіційна версія вже є на стримінгах, але для Євробачення часто роблять так званий revamp. Наскільки це доцільно, і наскільки кардинально можна змінювати аранжування — поки не знаю, але під час підготовки заглиблюся в це.
Є моменти, які для концертного шоу я б, як музикант, змінив. Там є лірична частина, яка мала б звучати більш атмосферно, більше лякати глядача. Вона має бути ніби неочікуваним переливом. Це ж музична історія на три хвилини — в ній розказано історію одного дня з життя українців, і такі моменти потрібно виділяти. Думаю, можна дещо змінити для більшої атмосферності саме живого виступу. Це має бути трихвилинна концептуальна історія, і я знаю, з чим треба попрацювати.
Федір Ходаков: Ми ще не мали часу зануритися у правила чи обговорення, зараз просто видихаємо. Але, звісно, наша мета — зробити максимум. Ми всі перфекціоністи й хочемо довести кожну деталь до ідеалу: від світла і декорацій до самого номеру, анімацій, ефектів. Все, що нам спаде на думку, ми будемо втілювати, щоб зробити по-справжньому потужний виступ, щоб це дійсно вразило всіх.
Євробачення — це не лише музика, а й масштабна платформа для меседжів. Що саме почують Україна та Європа під час вашого виступу?
Даниїл Лещинський: Насамперед потрібно готуватися до того, щоб говорити англійською і доносити правду про те, що відбувається в Україні. Це наш майданчик, наша можливість кричати на весь світ. Можна не лише кричати, а й спокійно говорити — хто як краще сприймає. Треба говорити про те, що світ має допомагати нам у боротьбі з агресором. Для цього на Євробаченні існують всі інтерв'ю та майданчики фан-зустрічей з європейцями.
Окрім того, що ми можемо говорити, ми можемо ще співати. В нашій пісні розповідається про наше життя, і це буде зрозуміло з номера. Ми знаємо, що треба, щоб і сам номер асоціювався з тим, через що ми проходимо. Це пісня про нас, це пісня-рефлексія про те, що відбувається з нами. І окреме представлення, я сподіваюся, вже після того, як ми виступимо, буде не потрібним.
Ми з Федором і моїм братом будемо використовувати будь-яку можливість, щоб дивитися в очі європейському глядачеві, доносити їм правду про ситуацію в Україні і не забувати про те, що росію треба перемогти.
Що ви хочете собі побажати?
Федір Ходаков: Більше сил і далі робити все, що ми робимо.
Даниїл Лещинський: Якщо говорити про побажання для себе особисто, то я б хотів доробити якісний англомовний альбом. І не просто з’їздити на Євробачення, а й достукатися до ще більш масової аудиторії в Європі.
Щодо самого конкурсу, я бажаю, щоб наш виступ був зрозумілим і спрацював саме так, як я уявляю його в голові. У мене є чітке бачення того, яким він має бути, і я хочу, щоб усе склалося саме так, як я собі задумав.
До речі, у нашого фан-клубу є мем — гіфка в телеграмі, на якій людина щось завзято пише на дошці. Там є підпис (бо я часто так кажу): "Це Даня, коли він сказав, що так і планував". Тож я буду задоволений, якщо все відбудеться саме за планом.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
