Фото: Пресслужба badactress
Я ставлюся з великою повагою як до Наді Дорофєєвої, так і до Міші Кацуріна, навіть певною мірою захоплююся ними
Що було першим імпульсом для створення цієї пісні?
SAGE — це мій колишній, і на той момент, коли ми були у стосунках, він дуже захоплювався Кацуріним як особистістю. Він активно розповідав мені про його досягнення, життєвий шлях, про те, чим він займався. У якийсь момент він відкрив для мене музичну сторінку Кацуріна й вирішив показати його творчість. Цікаво, що саме тоді я була ображена на SAGE, ми посварилися, і я перебувала в такому цинічному настрої, коли була готова знецінювати все, що він мені показує. Я зовсім не була налаштована сприймати те, що він мені хоче показати. І я це зазначаю для того, щоб було зрозуміло, наскільки сильно мені сподобалася пісня, яку він показав Тому я зняла цю цинічну маску, щоб визнати, що мені сподобалася пісня. Згодом ми часто слухали цю композицію разом, і ловили себе на думці, що її настрій загалом тримається на подачі Кацуріна та створеній ним мелодії. Той момент, що вайб і настрій пісні тримаються на цій мелодії, буквально змушував нас постійно думати про те, щоб якось її використати: засемплити, викупити, щось із нею зробити. І це був перший імпульс, перша думка, яка виникала під час прослуховування цієї пісні.
Але ж ця пісня була російською мовою. Чи були претензії з цього приводу?
Так, звичайно, були. Люди завжди знайдуть, до чого причепитися. Але, по-перше, це пісня українського виконавця, тож жодної монетизації (ред. для росії) звичайно, немає. По-друге, так, можливо, вона є частиною російськомовної культури в якомусь сенсі, але, хочемо ми це визнавати чи ні, у минулому всі ми певною мірою були її частиною. Тому я з цим проблем не бачу, враховуючи, що, по суті, я повністю анулювала всі прослуховування російськомовної версії цієї пісні тим, що просто переклала її. Тому я вважаю, що до мене не має бути претензій.
Як ви наважилися запропонувати цю ідею саме Міші Кацуріну?
Тривалий час ця ідея жила в моїй голові як просто фантазія: було б круто це зробити, але навряд чи колись реалізується. Потім я замислилася: Міша Кацурін — реальна людина, він живе в Україні, технічно на контакт із ним вийти можливо. Пісня відносно стара, російськомовна, і на той момент він вже не займався самостійно музикою у своєму проєкті. Тобто мається на увазі, що не було жодних обмежень, щоб він не дозволив цю пісню використати. Крім того, я була на певному конекті з Надею Дорофєєвою, адже вона неодноразово підтримувала мою музику і я з нею могла інколи поспілкуватися. Тож у мене з нею були абсолютно відкриті канали комунікації. І ця ідея окреслилася в якусь дуже конкретну. Як буває зазвичай посеред ночі, я просто сиділа, думала над цим, і усвідомила: "Я ж можу написати Наді Дрофєєвій, щоб вона запитала у Міші. Якщо особисто до нього важче буде дописатися, то можна спробувати через неї". І я зрозуміла: якщо не зроблю це одразу, то на ранок точно передумаю. Тому буквально о третій ночі я написала їй довге повідомлення, в якому розповіла про своє ставлення до цієї пісні, про те, як вона багато означає для нас із SAGE. Я дуже красиво все сформулювала і запитала, чи могла б вона дізнатися, чи не погодився б Міша дати цій пісні нове україномовне дихання. О дев’ятій ранку я отримала відповідь: "Опа, я запитаю". Вона запитала, і він погодився. Дала мені його контакти. Я ставлюся з великою повагою як до Наді Дорофєєвої, так і до Міші Кацуріна, навіть певною мірою захоплююся ними. Тому цей момент, що я прокидаюся вранці й мій день починається не з кави, а з повідомлень від Міші Кацуріна в телеграмі, де він надсилає мені стеми на свою пісню та пише: "Дякую, що запропонувала цю ідею", — здавався чимось нереальним. Я подумала: "Боже, в якому світі я живу?!". Таким чином ця ідея й реалізувалася. Тобто вона здавалася фантазією, але я змогла її здійснити.
Чи просив Міша Кацурін погодити з ним переспів?
Він не просив узгоджувати з ним переспів, хоча я узгоджувала. Я настільки була в захваті від цієї ідеї, що хотіла залучити його до кожного етапу створення, щоб показати результати та дізнатися його враження. Думаю, він не просив узгоджувати не тому, що йому було байдуже, яким буде переспів, а тому, що він мені довірився. Він знав від Наді Дорофєєвої, якою я є співачкою, вона не раз підтримувала мою музику. Я думаю, він просто довірився моєму смаку. Я узгоджувала з ним три основні етапи: коли ми переробили його інструментал, я відправила йому оновлену версію; коли ми створили каркас пісні, я поділилася цим проміжним варіантом; і вже потім скинула готову версію, щоб узгодити з ним фінальний варіант і моменти з авторськими правами. Але він ніяк не втручався в процес створення, просто на кожному етапі казав: "Дуже круто, класно, мені дуже подобається".
Майже щотижня я погрожувала SAGE тим, що зроблю цю пісню сама
Пісня, яку ви переосмислили, мала для вас особливий сенс ще тоді, коли ви були разом. Що ви відчували, повертаючись до неї після звершення стосунків?
Процес створення цієї пісні тривав як під час наших стосунків, так і після розлучення. Ідея народилася ще тоді, коли ми були разом, а реалізовувати її ми почали, коли розлучилися. Навіть більше, ми розлучилися трохи зі сваркою, і я SAGE заблокувала. Але коли мені написав Міша Кацурін і надіслав стеми, я, як справжня "язва", розблокувала SAGE лише для того, щоб зателефонувати йому і сказати: "А знаєш, хто мені написав?". Проте коли ти вже працюєш над піснею, ти не настільки відчуваєш всі ті емоції, пов'язані з нею, ти вже більше зосереджений на технічному процесі. Єдине, що можу сказати про створення композиції за таких умов, коли ця пісня багато для тебе значить, та ще й записується з колишнім, — ми дуже багато сварилися в процесі її створення. Майже щотижня я погрожувала тим, що зроблю цю пісню сама. Хоч це й неправильно, мабуть. Якщо мене щось не влаштовувало, я не знаходила кращого важеля впливу, ніж сказати: "Я зараз викину тебе з цього фіта". Ми дійсно багато сварилися, але зрештою змогли дійти умовного компромісу і зробити таку спільну роботу.
Ви із SAGE — колишні, які знову об'єдналися в музиці. Як вам працювалося після стосунків?
Це вже не перша наша співпраця після завершення стосунків. Перша була на моєму альбомі "Легкий спосіб кинути хлопця", який я написала про нього. Там є наша спільна пісня "вгору вниз" про емоційні гойдалки в наших стосунках. Тобто це вже друга подібна співпраця. Я б не сказала, що є якісь моменти в плані складності такої співпраці. Труднощі виникали не тому, що ми колишні, а, тому що ми в деяких моментах різні люди. Мені було трохи важко з ним працювати навіть під час наших стосунків. Я любила з ним робити щось спільне, у нас схожі погляди, але дуже різний підхід до роботи, тому ми дуже багато сварилися. Тобто ми сварилися навіть не тому, що ми колишні й нас поглинають емоції, а саме через творчий процес. Можна помітити, що останнім часом SAGE випускає лише фіти зі мною. Я дуже поважаю його як виконавця, але він схильний до самокопання і постійного перероблювання матеріалу, що призводить до того, що він не випускає нових пісень. Я постійно притуплюю його сумніви та наполягаю на тому, щоб випустити пісню. Навіть якщо йому щось не подобається, я кажу: "Ні, ми це випустимо". Але ці моменти не залежали від того, що ми колишні, а від того, які ми люди. Навіть якщо ми сварилися з якихось більш умовно романтичних причин, це лише додавало певного шарму пісні. Наприклад, ми посварилися перед записом і їхали обоє на студію з думками, що після цього ми взагалі не будемо спілкуватись.
Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
У пісні використано образ смуг від літака як символ споріднених душ, які завжди поруч, але не можуть перетнутися. Чи доводилося тобі в житті відчувати такі паралельні зв’язки?
Власне, саме про це я й написала цю пісню, тому що я хотіла дати якесь нове дихання композиції Кацуріна, яка називається "Полосы". У ній дуже схожий приспів, у якому він співає про смуги від літака. Але це більш абстрактно-сумна пісня, в ній немає конкретної ідеї, яку він просуває. А мені хотілося надати цьому якийсь дуже конкретний сенс, тому що мені важко писати абстрактні пісні, легше взяти якусь ідею і поступово розкривати її. Я замислилася над тим, що можуть символізувати смуги від літака, і зрозуміла: це дві паралельні прямі, які не перетинаються, але вони завжди поруч, адже виходять від одного літака. Ця ідея з'явилась внаслідок того, що ми з колишнім не змогли розлучитися повністю. Тобто ми не змогли повністю обірвати зв'язки. Це були не ті стосунки, в яких можна залишитися друзями. Там треба або розірвати зв'язок, або знову буде щось незрозуміле.
Ми говоримо про той період, чи зараз цей зв’язок також не до кінця розірваний?
Зараз я б сказала, що ми більше розійшлися, але на момент написання пісні це було саме в такому стані. Ми намагалися зробити паузу, обірвати контакти, але нас вистачало максимум на два дні — не на тиждень і не на місяць. Це вбивало нас, тому що це залежність. Тому я розвинула цю ідею далі й запропонувала йому зробити пісню саме з таким сенсом. Важливо, що в цій пісні розкривається й ідея того, що ми паралельні смуги, які не можуть перетнутися, бо у нас не виходить бути разом, а також те, що ми не можемо розійтися, бо залежні одне від одного. Проте в приспіві вже звучать натяки на те, що варто було б спробувати це зробити: "Може, буду я, може, ти. Може, хтось піде, а хтось залишиться один". Тобто, що рано чи пізно це має відбутися.
Якщо ваші стосунки були травматичними й тривали пів року, щоб повністю від них відійти знадобиться щонайменше півтора року
Якщо зараз слухач, який чує нас, переживає непростий розрив, що б ти порадила йому зробити, аби легше відпустити минуле?
Перше правило, яке я рекомендую майже всім, незалежно від проблеми, — це те, що свого часу сказав мені батько. Якщо не помиляюся, воно має якесь фінансове або математичне походження, але я зробила його життєвим принципом: щоб розв'язати якусь проблему, потрібен час, еквівалентний часу її створення, помноженому на три. Звучить складно, але зараз поясню. Умовно кажучи, якщо ваші стосунки були травматичними й тривали пів року, щоб повністю від них відійти знадобиться щонайменше півтора року. Це просто варто інколи розуміти для того, щоб окреслити межі своїх можливостей. Інколи здається, що ця туга буде нескінченною, але якщо ти хоча б розумієш, де знаходяться межі — два роки, шість років — ти приблизно усвідомлюєш де ця межа проходитиме.
Друга важлива річ — це те, що з абсолютно будь-якої ситуації є вихід. І, як мені колись сказала моя психотерапевтка: ніхто не знає, як вам краще, окрім вас самих. Тобто ви можете подивитися дуже багато відео якихось психологів у тіктоці, які вам скажуть, що правильно і неправильно робити в стосунках, як правильно розвиватися і неправильно. Запитуватимете поради у подруг. Але ніхто, крім вас, не знає, як вам краще. Єдине, що я можу порадити в цій ситуації, хоча я сама поки не вийшла з неї на всі 100%, це буквально дозволити всьому йти за течією. Тому контролюй те, що можеш контролювати, намагайся оберігати себе від зайвого болю, і просто продовжуй жити. Все життя будується не навколо стосунків і якихось етапів — окрім цього є ще багато чого цікавого.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
