Фото: Пресслужба Melovin
Через тривожність з дитинства я дуже чутливий
Яка історія стала причиною і натхненням для появи пісні "Твоя вина"?
Натхненням стали зрада, внутрішній біль і моє вміння робити з лимонів лимонад — напевно, ці три складники. Не закриватися, а створювати щось актуальне, те, що може відгукнутися тим, хто опинився у схожій ситуації.
Чи можеш поділитися цією історією?
Можу, звичайно. Мені зрадили двічі. Перший раз я пробачив. Це взагалі дуже сумна історія. І напевно після другої зради я зрозумів, що оця нісенітниця — нав'язана суспільством догма, що у стосунках винні лише двоє, стала для мене повним розчаруванням, крахом і провалом. Потім я поспілкувався з лікарями-психіатрами, дізнався більше і зрозумів, що я мав рацію, адже не завжди винні двоє. Так само як не завжди винні двоє в політиці. Завжди є нападник і той, хто захищається. У моєму випадку було так само: мені брехали в очі й казали, що все добре. Я працював над цими стосунками, а вони закінчилися в найяскравіший момент, коли все було добре. Вони завершилися випадково знайденими повідомленнями.
Це цікава теза, тому що я теж не згодна з тим, що у якихось моментах у парі винні двоє…
Вони винні до того моменту, поки обоє працюють над стосунками, розмовляють, висловлюють свої думки й залишаються щирими одне перед одним. А коли один хтось розмовляє, а другий мовчить і бреше, то яка ж то спільна відповідальність? Це твоя вина.
У релізі ти написав, що композиція "Твоя вина" є продовженням треку "Обиратиму себе". Чи ця життєва історія теж є продовженням цієї пісні?
Усе склалося таким чином, що коли я дізнався про зраду, тоді й народилася пісня "Обиратиму себе". А трек "Твоя вина" — це проживання емоцій, тому що я людина, мені інколи буває боляче, я інколи згадую щось, мені важко починати нові стосунки, тому що все тригерить. Після того всього я став параноїком. Таке враження, ніби в мій дім, в який я повертався, щоб бути щасливішим і надихати одне одного (окрім того, що тут наші сусіди підкладають скрізь бомби, ракети та шахеди), внесли вибухівку. Неначе тротил принесли просто до мене в кімнату. Ніби просто в серце — і все вибухнуло.
Які твої лайфхаки, як проживати такі ситуації? Як це робиш ти?
Я пишу музику, продовжую спілкуватися з друзями, не закриваюся. А колись я саме так і робив — закривався, ні з ким не спілкувався, мені було дуже боляче всередині. Після другої зради я зрозумів, що це ж не мій вибір був. Чому я маю відповідати за інший вибір людини? Вона вирішила зробити боляче, думала, що я ніколи не дізнаюся…Хоча ця людина знала, що я дізнаюся буквально все, бо від мене неможливо нічого приховати. Через тривожність з дитинства я дуже чутливий: бачу будь-які іскри в повітрі, помічаю зміну настрою людей, погляди, і відчуваю, що щось відбувається не так. І коли все нібито було гаразд, я відчув всередині щось дуже нудотне, те, що мене роз'їдає зсередини. Хоча ж нічого й не сталося. І я попросив дати свій телефон, поставив його на зарядку, і мій внутрішній голос не сказав мені зайти в телеграм, інстаграм чи переписки. Ні, він сказав мені: зайди в браузер. Я там знайшов посилання на застосунок для знайомств і сказав людині: "Завантаж застосунок, у тебе його немає на телефоні, це дуже дивно". Він завантажив, я зайшов у повідомлення й подивився, що там десять чатів із людьми. Я запитав його, чи зустрічався він уже з кимось, тому що це вже неодноразово повторювалось. А він каже: "Ні, Боже збав, я ніколи цього не робив, ні з ким не зустрічався". І я відкриваю наступне повідомлення, на якому вже хотів передати телефон, а там: "Дякую за каву!", "Я на чорній машині", "Дякую за зустріч!".
Подібні історії повторюються у багатьох людей. І моя — не унікальна чи особлива.
Навіть коли котяться сльози, робіть те, що найбільше приносить задоволення
Твій рецепт проживати складні ситуації — це написати про них пісню?
Якщо ви не пишете пісні, знайдіть те, що допомагає вам почуватися щасливими навіть у сумні моменти. Навіть коли котяться сльози, робіть те, що найбільше приносить задоволення, тому що взагалі нічого не залишається більшого, ніж жити своє життя, обирати себе, проживати емоції. Так і народилася пісня "Твоя вина". І це не засудження, а більше можливість відчепитися від себе, адже в цій історії винен не ти.
Хто, окрім тебе, працював над цією піснею?
Я працював з Іриною Смаглюк. Вона дуже талановита авторка, ми писали цю пісню разом.
Відеокліп на цю композицію знятий в Одесі. Це якісь особливі для тебе місця?
Це не те що особливі, а занадто особливі місця. І коли кажуть, що я забагато чимось ділюся, я так не вважаю. Це просто мій внутрішній спокій. Після камінг-ауту у мене всередині щось змінилося. Мені не страшно, що люди можуть щось не так подумати чи щось не так сказати. Ми занадто мало живемо, щоб боятися цього. Я всіх закликаю ділитися своїми історіями, тому що вони можуть стати маяком для іншої людини. Якщо такі історії будуть озвучуватися, ми зможемо ділитися досвідом і уникати чогось. А навіть якщо не уникати, люди все одно люблять ставати на одні й ті ж граблі. Це буде наша історія, наш сценарій, і ми режисери, тож чому б не поділитися цими історіями одне з одним?
А пірс у кліпі — це місце зустрічей моїх кохань, невдач, місце, де я пускав гелієві кульки на День народження, допоки не усвідомив, що це може шкодити природі. Це місце, куди я приїжджаю щоразу, коли відвідую рідне місто Одесу та батьків. І я завжди приходжу саме на цей пірс. Тож я подумав: чому б його не увічнити у відеороботі? Саме з цього місця я колись починав. Коли вийшла моя перша пісня, я знімав до неї проморолик на цьому ж пірсі. Тому я вирішив повернутися до нього.
У цій композиції є такий рядок: "Мій компас збитий і поламаний". Чи були у тебе ситуації, коли ти сам втрачав орієнтир?
Вони й зараз відбуваються. Це про нові стосунки й можливості їх створити. Цей компас збитий і поламаний, тому що все тригерить, все призводить до параної. Довіра розбита, і ти намагаєшся її відновити.
Я не можу передати, як було важко відбудовувати довіру після першої зради, але я це зробив — всередині ніби підписав контракт самим із собою, що більше мене не образять.
Бажання бути щасливим і відкритим до чогось нового стикається із цим "пірсом" минулого, болючого. Ти працюєш над собою з психотерапевтом, розумієш усе, тому що не хочеш закриватися, але постійно повертаєшся назад, щоб не повторити негативний досвід. Тому, так, компас збитий і поламаний.
Як ти знаходиш нові орієнтири?
У розумінні, що це ж не я зробив. У мене інші пріоритети, інші цінності. Я максимально відокремлюю себе, наскільки це можливо. Ця людина — це та людина. Я не примішую себе до цієї історії. У мене свій шлях, своя любов, свої почуття. Я по-іншому сприймаю це. І я маю бути тут і зараз, а не там.
Якщо в стосунках я вкладаюся більше, ніж на 50%, я роблю крок назад
У нашій розмові та в цій пісні присутній хтось, чия вина. Чи була ситуація, коли ти відчував, що винен ти?
Звичайно. Я взагалі такий, що я починаю копатися в собі, щоб вчасно вибачитися і не залишитися в емоційному боргу. Закрити історію, щоб вона не продовжувала мене гнітити. І взагалі вважаю, що часто буваю неправий. Немає якоїсь конкретної історії. Ми кожного дня можемо бути для когось неправими. Але чи це об'єктивно, чи просто реакція людини, якій щось не сподобалося? Або вона уявляла мене інакшим і розбилася об реальність.
А за що в житті, у стосунках, ти покладаєш відповідальність тільки на себе?
Звичайно, все має бути рівноправним — 50 на 50. Але я знайшов один рецепт. Якщо у стосунках різко відчуваєш тривогу щодо чогось — це знак, що ти почав вкладатися більше, ніж на 50%. Я запитав свого лікаря психіатра про таку теорію, виклав свою ідею, а вона каже: "Ти знаєш, ти зараз на 100% правий. Якщо в людини під час стосунків виникає тривога, це означає, що вона перейшла межу в 50%". І тепер у будь-яких стосунках я себе на цьому зупиняю. Якщо я вкладаюся більше, ніж на 50%, я роблю крок назад.
Чи відчуваєш ти відповідальність за величезне коло меловінаторів, свій фан-клуб?
Так, і ця відповідальність шалена. Найбільше — відповідальність за довіру. Я можу грати в якісь ігри, вигадувати їх, але я не маю права брехати їм. Напевно, саме тому ця довіра й будується. Мені достатньо було брехні, коли я брехав, наприклад, про свою орієнтацію. Але навіть тоді вони дали мені реванш, тому я вийшов на сцену Atlas Festival.
Фото: Пресслужба Melovin
Я ділюся величезними програшами, які відбувалися на моєму шляху, тому що саме програші нас вчать
Я знаю, що ти навіть проводиш своєрідні ретрити для своїх прихильників. Розкажи про це?
По-перше, це було моєю дитячою мрією. Коли я був малим, я думав: чому у моїх кумирів немає табору, де можна було б прийти і з ними поспілкуватися, провести час. Мене так це зачіпало, я навіть мамі жалівся: "Ну чому вони таке щось не зроблять?". Я виріс і вирішив зробити це для своїх фанів. У мене є "Ретрит Вікенд з MELOVIN". Ми вже провели два заїзди в Карпатах, у Славському. Туди входять і майстер-класи від мого гримера Лесі Поворозник, і зустрічі з психіатром, психотерапевтом, щоб поділитися думками й отримати корисний фідбек від реального лікаря, а не якогось шарлатана. Також можна поспілкуватися й закрити якісь моменти. І взагалі той зворотний зв'язок, який я потім отримую, феноменальний. Це не продаж курсів "успішного успіху." Я ділюся величезними програшами, які відбувалися на моєму шляху, тому що саме програші нас вчать. Тобто це таке місце, де можна обмінятися думками, провести класно час на природі. Разом із РуханкоМеном, який є моїм беквокалістом, ми проводили різні квести. Також були психологічні ігри, йога та медитація зранку. Тому я планую зробити весняний ретрит, бо це суперфеноменальні емоції. Я з ними там дійсно відпочиваю.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
