Фото: Пресслужба співачки Olena Karas
Навіть коли ресурсів майже немає, можна підліковувати себе звуком
Сьогодні ти презентуєш композицію "Колискова". Чи пам'ятаєш, як у тебе народився перший рядок цієї пісні?
Чесно кажучи, я не пам’ятаю, тому що часто пишу в якомусь іншому стані — іноді це зовсім інший вимір, майже нереалістичний, у якому й пишуться мої пісні. З цією піснею було приблизно так само. Я мугикала за фортепіано — у мене часто так буває, бо інструмент і пісні — це мій спосіб особистої терапії. Мабуть, мені було чи то сумно, чи я була в меланхолійному стані. І, власне, з цього й народилася ця пісня — як підтримка і звернення до самої себе. Хотілося зафіксувати цей момент: навіть коли ресурсів майже немає, можна підліковувати себе звуком і самостійно надавати собі цю любов. Умовно, співати не назовні, як ми звикли, а всередину, тобто адресно до самої себе. Приблизно з такого стану й написалася ця пісня. Я намагаюся про це пам’ятати як про маленьке нагадування про те, що можу сама собі давати цю любов.
Ти натякнула, що пісня народилася з певного стану. Чи це було пов’язано з конкретною подією чи переживанням?
Я не думаю, що це була якась подія чи у мене щось сталося. Просто я — жива людина, як і всі, і час від часу можу відчувати сум. Думаю, кожен із цим періодично стикається. Тим більше в часи, в яких ми живемо, коли навколо багато втрат і є чому сумувати. Я вважаю, що кожна людина періодично з певною перемінністю може відчувати меланхолійний стан. Тому глобально цю пісню не присвячено чомусь конкретному, як, наприклад, мені часто люди пишуть, коли у них розрив стосунків. У мене, слава Богу, із цим все добре. Просто був стан, у якому я не така життєрадісна як зазвичай, а трохи "зловила" сум. Ми всі час від часу можемо відчувати такий стан.
Моє послання всім людям: лікуйте себе співом, творчістю та будь-якими доступними вам інструментами
В анотації до пісні сказано, що найтихіший звук має цілющу силу. Що б ти порадила тим, хто не пише пісень? Як їм допомогти собі?
Окрім того, що я пишу пісні та співаю їх, я ще й менторка з вокалу. Я сама дуже люблю різні майстер-класи, підвищувати кваліфікацію, здобувати нові знання, щоб якось впливати на розвиток системи освіти, змінювати її на краще й робити все, що від мене залежить. Перед повномасштабною війною я була на майстер-класі, побудованому на терапевтичній історії. Однією з практик було як заспокоїти себе найтихішим звуком. Коли я відкрила це для себе, почала читати багато літератури на цю тему. І дійсно, коли ми співаємо тихо, це викликає спогад з дитинства і одразу виникає асоціація про турботу й безпеку, яку ми відчуваємо, коли нам співають колискову. Це така генетична пам'ять, яка спрацьовує у людей.
Потім я зрозуміла, навіщо мені ці знання. Коли почалося повномасштабне вторгнення, саме тихий звук допомагав мені заспокоїтися. Це було єдине, що могло на мене вплинути, аби зібрати себе докупи. Пізніше ці знання я передала і своїм учням, які у мене займаються, і людям, які навіть не мають стосунку до музики чи співу. Це дуже простий і доступний кожному інструмент. Якщо у вас скрутні часи, якщо вам треба себе заспокоїти, ви можете сісти в безпечному місці й тихенько собі помугикати, направляючи цей звук з любов'ю до себе. У більшості випадків це дійсно працює, і десяти хвилин вистачає, щоб збалансувати свій стан. Тому моє послання всім людям: лікуйте себе співом, творчістю та будь-якими доступними вам інструментами.
Кожна людина може слухати цю пісню у своєму контексті, пропускати її через себе
Якщо уявити, що "Колискова" звучить у певний особливий момент життя людини, то яким би він міг бути? Яку подію ця пісня могла б супроводжувати?
Це може бути прощанням із зимою. Я просто себе так налаштовую, бо мені дуже хочеться вже весни. "Колискова" для мене інтимна, але водночас у чорно-білому кліпі, який ми зняли на аналогову кіноплівку, відчуваються асоціації з холодом і зимою. Тому хочеться цією піснею попрощатися із зимою. Але загалом у людей такі насичені життя зараз. Цікаво, що кожна людина може слухати цю пісню у своєму контексті, пропускати її через себе, і цей стан супроводжуватиме музика, яка також підкреслюватиме та відтінятиме якісь фарби цього неймовірного життя. Тому я, мабуть, залишу вибір за слухачами, щоб вони собі фантазували, уявляли, пропускали це через себе. І хай це буде дійсно таким цікавим музичним супроводом їхнього життя. Мені б так хотілося.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
