Фото з інстаграм-сторінки thekolya
"У цієї пісні була дуже цікава трансформація, бо вона написана ще російською і випущена 14 лютого 22-го року. Звісно, що через тиждень після цього було взагалі не до пісні й вона якось загубилась. І аж трошки більше ніж півроку тому я про неї згадав і подумав, що крута пісня, треба її реанімувати, але переписати через призму сучасних і актуальних сенсів… Я написав зовсім інший текст і цим самим пісня здобула інший сенс. Можна сказати, що вона була українізована"
Привіт. Що саме спонукало тебе написати пісню про кохання, яке витримало випробування відстанню?
Насправді у цієї пісні була дуже цікава трансформація, бо вона написана ще російською, скажімо так, її варіант, і була випущена 14 лютого 22-го року. Звісно, що через тиждень після цього було взагалі не до пісні й вона якось загубилась. І аж трошки більше ніж півроку тому я про неї згадав і подумав, що крута пісня, треба її реанімувати, але переписати через призму сучасних і актуальних сенсів. Коли ми працюємо групами Культурного десанту для фронту, у нас завжди є повістка дня, назвемо це так, актуальний меседж, який ми досліджуємо та інтегруємо у виступи та в промови учасників. І одним із таких важливих меседжів були особисті відносини, романтичні відносини, відносини на відстані. В цей період я переписав цю пісню, написав зовсім інший текст і цим самим пісня здобула інший сенс. Можна сказати, що вона була українізована, але для того, щоб її остаточно українізувати, потрібно було переписати гітару й замість неї записати бандуру. А кращого бандуриста за Тараса Столяра я не знаю. Такого, який є віртуозом. Просто були написані дуже складні партії для гітари, й перекладаючи на бандуру, було складно добитись схожого звучання. Але для Тараса немає нічого неможливого.
Ти згадав про повістку дня. Можеш сказати, яка зараз повістка, станом на сьогоднішній день?
Закон про мобілізацію 18-24.
Мені якраз щойно приходило сповіщення. Відчувається, що ви тримаєте руку на пульсі.
Ми з вами вже працюємо.
"Коли ти думаєш про спустошений "Бориспіль" і що там нібито життя завмерло чи згасає, це не так. Велика команда співробітників роблять все для того, щоб незважаючи на те, що аеропорт є порожнім, щоб у ньому було життя, щоб було відчуття не того, що там щось згасає і вмирає, а навпаки відчуття того, що щось готується. Щось готується і в будь-який момент зали готові для того, щоб впустити людей, трапи для того, щоб під’їхати до літаків і зустрічати людей"
Окремо хочемо розпитати про кліп, який зняли в порожньому аеропорту "Бориспіль". Вже дуже багато людей його подивилось, залишають коментарі під відео, згадують початок повномасштабного вторгнення. Розкажи, як з’явилась ідея знімати саме в "Борисполі"?
Це ідея нашої команди, нашої медіа групи. Вони запропонували зняти в порожньому "Борисполі". Далі ми зідзвонились із директором аеропорту, він сказав давайте, звісно, з радістю. І ми поїхали спочатку на скаутинг, подивились, як живе "Бориспіль", нам самим це було дуже цікаво. Чесно кажучи, коли ти думаєш про спустошений "Бориспіль" і що там нібито життя завмерло чи згасає, це не так. Ти приїжджаєш, і там велика команда співробітників аеропорту працюють і роблять все для того, щоб незважаючи на те, що аеропорт є порожнім, щоб у ньому було життя, щоб було відчуття не того, що там щось згасає і вмирає, а навпаки відчуття того, що щось готується. Щось готується і в будь-який момент зали готові для того, щоб впустити людей, трапи для того, щоб під’їхати до літаків і зустрічати людей.
Це важко було реалізувати, зважаючи на воєнний стан, зйомки в аеропорту, що були задіяні багато людей? Мені це в голові не вкладається!
Зате тепер ви знаєте трошки більше.
У понеділок виповнилось три роки від початку повномасштабки. З огляду на пройдений шлях і все, що ми зараз переживаємо, що б ти хотів сказати всім, хто нас чує? Що нам іще треба подолати, над чим треба, можливо, більше сфокусуватись?
Я не думаю, що можу сказати більше, ніж воно вже є в колективній мудрості нашого народу. Те, що три дні, якими нас лякали, тривали три роки, — це навіть не свідомі рішення окремих представників нашого народу, а це колективне несвідоме нашого народу, яке реалізується через кожного з нас. Там дуже багато мудрості незважаючи на те, що іноді інформаційний простір чи під вкидами ворогів, чи під тиском наших корисних ідіотів описує, що все не так і що все погано. Непогано. У нас є наш досвід, у нас є наша пам’ять, у нас є наша несвідома мудрість, за рахунок якої ми вистояли, вистоїмо і будемо розвиватись.
Дякуємо тобі за роботу і за творчість!
Слухати пісню Миколая Сєрги, Тараса Столяра і Культурного Десанту "Я буду кохати тебе", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує 2025" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
