Ілюстративне фото з відкритих джерел
Російські окупанти "поступово вихолощуються"
Чи можете ви проаналізувати останні дії російських окупантів на полі бою – чи є якісь зміни в стратегіях та тактиках російського війська?
Стратегія російської армії обумовлена передусім наявністю у них ресурсів. Ворог поступово вихолощує свої бойові можливості, тому що українська армія працює ефективно. Зменшення певною мірою динаміки на полі бою — я маю на увазі територіальні надбання росіян — повʼязано з тим, що ворог вихолощується. Так, ми колись жили ілюзіями, що це мало статися на початку жовтня минулого року, проте не сталося. Минуло ще кілька місяців, перш, ніж ми побачили реальні наслідки вихолощування ворожих ресурсів.
Чи є змога у ворога зараз активізувати свої наступальні дії? Я маю сумнів, тому що ті процеси, які відбуваються в рамках мобілізації російських громадян, лише компенсують щомісячні втрати російської армії. Говорити про те, що у березні чи на початку квітня може статися масштабна інтенсифікація бойових дій, я би так само не ризикнув, бо треба розуміти, якими силами та засобами ворог зможе це реалізувати.
“Ворог шукає слабкі місця в нашій обороні”
Хоча для мене є декілька тривожних сигналів. По-перше, це бої, які останнім часом активізувалися на півдні Запорізької області. Так, це поки що тактичний епізод, але він дуже красномовний. Ворог шукає слабкі місця в нашій обороні. Звісно, що бої, які нині вирують на території Харківської області, так само є досить красномовними. Ворог намагається створити ще декілька плацдармів, які будуть для нього допоміжними під час ймовірного виходу на перемовний трек. Ми маємо розуміти, що Путін готовий прийняти капітуляцію від України за умови, що ми зголосимося на реалізацію першого прагнення Кремля — виведемо свої війська не лише з Курської області, але й з території чотирьох областей (України — ред.), які частково знаходяться під контролем української армії. Це Запорізька область, Херсонщина, Луганська та Донецька області. Я важко собі уявляю, що хтось із наших політиків, державних лідерів зголоситься на такі ультимативні вимоги Путіна. Тож, очевидно, бойові дії будуть продовжуватися.
Ще одна ділянка фронту, яка викликає стурбованість, — це події, які нині відбуваються на території Курської області. Ворог намагається ліквідувати плацдарм українських Сил оборони, які діють на території Курської області, і докладає величезної кількості зусиль, щоб йому це вдалося. На превеликий жаль, динаміка, яка спостерігається протягом останніх кількох днів там, досить тривожна. Хоча ситуація там у динаміці. Але те, що для нас наявність українських військ на території Курської області РФ є допоміжним аргументом при перемовному процесі, — очевидна.
.jpg)
Владислав Селезньов. Фото: facebook
"Трамп не може одноосібно ухвалювати рішення щодо припинення військової підтримки України"
Чи доведеться з огляду на події, які відбуваються, змінювати пріоритети і стратегічні завдання? Ми зараз чекаємо чи вже враховуємо цю складову — переговори, в тому, як ми ведемо свою військову кампанію?
Я думаю, що ми діємо максимально раціонально. Розуміючи, що ми не маємо ресурсів для проведення масштабних контрнаступальних дій, ми продовжуємо заходи зі стратегічної оборони. Вочевидь, вони даються взнаки, бо ворог зазнає чималих втрат. Що ж стосується того, що президент США Трамп погрожує нам тим, що позбавить Україну військово-технічної підтримки, то давайте згадаємо початок 2024 року, коли фактично протягом семи місяців через непоступливу позицію американських конгресменів з Республіканської партії ми фактично були позбавлені тієї самої військово-технічної допомоги від уряду США.
Чи може цього разу статися так? Я б не виключав цей варіант, але імовірність цього не настільки велика. Справа в тому, що уряд Джо Байдена, розуміючи, що такий варіант розвитку ситуації цілком ймовірний, заклав правові колізії, щоб Дональд Трамп не мав змоги одноосібно ухвалювати рішення щодо припинення військово-технічної підтримки дій української армії. Має відбутися певна процедура, яка має пройти через Конгрес та Сенат. Звісно, що і там, і там в Дональда Трампа є більшість, але не всі серед республіканців свято дотримуються рішень та позиції нинішнього президента США. Тому цілком ймовірно, що процедура позбавлення військово-технічної підтримки України може затягнутися.
Я б тут згадала ситуацію зі Starlink, яка була дуже красномовною з огляду на те, що коли зʼявилася інформація (про те, що Україні відключать Starlink — ред.), Ілон Маск назва агентство Reuters "брехунами". Це означало, що контракти, які підписані, мають дуже велику вагу для бізнесменів, які зараз прийшли, зокрема, в Овальний кабінет США. Якщо тут є якісь документи, все підписано, це дуже важливо для міжнародної спільноти, враховуючи, чи варто мати відносини з країною, яка може порушувати укладені договори…
Так, безумовно. Договірні зобовʼязання мають виконуватися, бо якщо вони не виконуються, йде пряма дорога до суду і він вже буде вирішувати це питання. Чимало досить дивних обіцянок Дональда Трампа часто перетворюються на пшик через те, що працює правоохоронна та судова система в США, які не дозволяють ухвалювати такі рішення.
Проте в будь-якому разі ризики існують і недарма наші європейські партнери зараз так завзято взялися за питання посилення безпекового периметру на європейському континенті. Вони розуміють, що чимдалі, тим більш проглядаються контури процесів, коли Європа може залишитися сам на сам із російською агресією.
Компроміс із Трампом "нам усе одно доведеться шукати”
Ви колись говорили фразу “не треба зачаровуватися, щоб не розчаровуватися” і зараз я веду до можливостей та потуг ЄС. Аналізуючи заяви, які лунали останніми днями, від лідерів країн ЄС, я поки що не простежую дуже чіткої конкретики. Вони все одно ухвалюють рішення з огляду на те, які гарантії можуть надати США. Ми вже неодноразово чули, що Зеленському треба все-таки відновити переговори з Трампом, про щось домовитися. Наскільки ЄС здатний взяти на себе одноосібну роль надання гарантій, ухвалення рішень, які дійсно будуть нам на користь?
Як то кажуть, “ніколи не кажи ніколи”. В дипломатії немає споконвічних ворогів чи друзів. В першу чергу в дипломатії працюють інтереси. Як швидко ми повернемося до перемовного треку з Вашингтоном? Важко прогнозувати, бо ті стартові позиції, які нам пропонує уряд Трампа, для нас є неприйнятними. Фактично від нас вимагають капітуляції, причому дивним чином збігаються інтереси як Москви, так і Вашингтона. Звісно, що на такий формат комунікації жоден із вищих посадових політичних чи військових осіб нашої країни не зголоситься. Але ми маємо розуміти, що компроміс нам усе одно доведеться шукати. Поки що ж ми розраховуємо на підтримку наших європейських партнерів, бо вони в першу чергу опікуються навіть не нашими інтересами. Світ цинічний і Європа в першу чергу опікується власними інтересами. Для наших європейських партнерів очевидно, що східний фланг європейського континенту зараз боронить українська армія, і хто зна, що буде відбуватися в країнах Балтії чи в сусідній з нами Польщі, якщо ми не зможемо втримати російську навалу. А отже раціональний підхід, спрямований на посилення безпекового периметру, залишається актуальним.
Звісно, я розумію певну інертність, певні сподівання та надії наших європейських партнерів, що вдасться владнати це загострення на фронті шляхом перемовних треків. Хоча здається, що ілюзій за 11 років війни, яка почалася в лютому 2014 року з анексії Криму та Севастополя, всім варто позбавитись і розуміти лише одне — непокаране зло кратно множиться.
